Геополітичне меню Путіна. Запаморочення від величі?

Перемога під час імітації президентських виборів у Росії розв'язала Путіну руки, а масштаб намальованого результату голосування примушує діяти швидше. Набагато швидше, ніж розраховують західні аналітики, які розглядають вірогідність російської атаки у 2025-2026 роках.

Формат, склад учасників, тональність президентської кампанії у Росії, яку більш логічно назвати кампанією з перепризначення Путіна на посаду глави держави, були розраховані на одне: продемонструвати світу, що громадяни РФ об'єдналися навколо воєнного вождя з ФСБшною підкладкою, спроможного "відродити велич Росії". Польоти на стратегічному бомбардувальнику, запеклий штурм Авдіївки з метою встигнути до середини березня та відвідування підприємств військово-промислового комплексу Росії були підпорядковані цій меті. Варто, звісно, згадати і про випади на адресу Заходу (це вписується у парадигму "Воюємо з НАТО на його території"), і атракціон небаченої щедрості для пересічних громадян з добре помітними тоталітарними елементами. Не забувайте і про масові фальсифікації результатів голосування. Кремль вже давно не приховує, що створив тоталітарну державу, яка завдяки своїм розмірам та успадкованому від СРСР ядерному арсеналу та modus operandi може становити загрозу практично кожній державі світу, з якою має спільний кордон.

Тому формулювання та просування алгоритму демонтажу Російської Федерації через реалізацію права націй, що проживають на її території, на самовизначення сьогодні виглядає першочерговим завданням для світової спільноти. Тут можуть допомогти також антиколоніальна риторика та узгоджені дії з формування наративу про невідворотність смерті кожної імперії в історії людства. Мешканцям "Третього Риму" саме час замислитися над власними перспективами.

Проте поки що це - перспектива, сподіваюся, короткотермінова. Мої сподівання спираються на очевидний факт: вже після процедури повторної інавгурації, яку логічно пов'яжуть з Днем перемоги над нацизмом, Путін опиниться перед оригінальним меню, розрахованим на смаки кремлівського диктатора. Його складуть низка геополітичних страв, які дозволять йому суттєво збільшити власну велич. Російський керівник зможе споживати їх гуртом та вроздріб, і від ефективності споживання значною мірою залежатиме майбутнє імперії, яка поки що мімікрує під Російську Федерацію.

Вже оголошено, що свій перший візит після затвердження на посаді Владімір Путін здійснить до КНР. У діалозі з Сі Цзіньпіном він повинен представити реалістичний план розвитку подій російсько-української війни, серед іншого відповівши на питання пекінського сюзерена про перспективи застосування ядерної зброї. Або розкривши особливості технології погроз її застосуванням іншим учасникам міжнародних відносин. Китай, як відомо, не в захваті від гри ядерними м'язами, у всякому разі, публічно.

Очевидно, що перед Путіним на столі лежить ціле меню з різноманітних кроків, які можна здійснити після демонстрації "єднання російського народу". Подібним "єднанням" свої дії виправдовували у царській Росії, у СРСР, тепер настала черга Росії Путінської. Економічні можливості РФ, попри звичку надувати щоки в Кремлі, не дозволяють розраховувати на реальний тиск на цивілізований світ, тут би впоратися з обходом санкцій та збереженням обсягів експорту.

Спробуємо зазирнути у це меню:

Розхитування через вторгнення. Маємо розуміти доволі чітко: Путін не ставить на меті завдати військової поразки НАТО, усвідомлюючи, що це неможливо під час тривалих бойових дій. Як видається, його розрахунок полягає в іншому: завдати несподіваного удару по одній з прикордонних з Росією країн Альянсу, аби довести, що 5 стаття Вашингтонського договору про колективний захист не працює в сучасних умовах. Нагадаю, що вторгненню в Україні передували ультимативні вимоги Кремля до країн НАТО відмовитися від розширення та повернути мілітарну інфраструктуру Альянсу до стану 1997 року. Навряд чи у Москві відмовилися від цих планів.

 

Як видається, логіка Путіна може бути наступною: завдати блискавичного удару по Польщі або одній з країн Балтії з можливим використанням території та армії Білорусі, після чого спостерігати за реакцією Альянсу, тримаючи палець на ядерній кнопці. Перевіряти дієвість 5 статті Вашингтонського договору в умовах, максимально наближених до початку ядерної війни, для Кремля може стати окремим задоволенням. Маємо розуміти, що рівень суспільної стійкості та спроможності до опору агресії в Європі падає пропорційно просуванню у західному напрямі, тому ва-банк у виконанні Кремля може бути ефективним. Досвід України показав, що ефективно підготуватися до війни складно. До речі, якщо РФ вдасться деморалізувати НАТО, то Україна зіткнеться з підвищеними труднощами у своїй боротьбі з агресором, адже може опинитися перед загрозою зменшення постачання зброї та боєприпасів.

Перевірка неофітів. Варто зазначити, що одним з наслідків російської агресії проти України стало розширення НАТО за рахунок донедавна нейтральних Фінляндії та Швеції. Цей вектор розширення, зокрема, перетворив Балтійське море фактично на внутрішнє озеро НАТО, і Росії доведеться з цим миритися, як і з тим, що відстань від російсько-фінського кордону до рідного для Путіна Петербурга складає всього 70 кілометрів. Російські спецслужби зараз зосереджено зондують настрої у Фінляндії, щоб визначити перспективи збройного тиску на неї. Нагадаю, що у військовій сфері Фінляндія та Швеція вже певний час координують свою активність з Північноатлантичним альянсом.

Ставка на звичні підходи. У даному випадку йдеться про порівняно консервативний сценарій втручання (або імітації втручання) в перебіг президентських та парламентських виборів у США та Великій Британії (по можливості - до голосування на виборах до Європейського парламенту). Російська влада вже давно каталогізує особливості західної демократії, вивчає не лише принципи її функціонування, але і можливості втручатися в перебіг демократичних процедур. Подібні реальні (чи уявні) "перемоги над Заходом" не потребують значних витрат ресурсів, проте добре "продаються" громадянам РФ.

Кавказький фактор. Коли восени 2022 року, після оголошення Путіним мобілізації, сотні тисяч громадян Росії оперативно перетнули кордон країн в бік Південного Кавказу та Туреччини, це чомусь сприймалося як втеча, а не гібридне проникнення на сусідню з російською територією. До речі, дарма, оскільки вуглеводневі ресурси Каспійського моря залишаються вагомим фактором світової енергетичної безпеки, а відносини між Азербайджаном та Вірменією виглядають ключем до стабілізації ситуації на Південному Кавказі. Тому Кремль буде використовувати різні механізми впливу на ситуацію.

Путін, як показує досвід його перебування при владі, не спроможний перемагати за рахунок інтелектуального потенціалу, проте добре оволодів інструментами шантажу та тиску. Це означає, що вже цього року Росія може перейти в атаку, прагнучи збільшити площу зібраних вже вп'яте "опрезиденченим" персонажем сусідських земель.

×