"Лиси дуже вразливі тварини" - Діана Тетера врятувала лиса з хутрової ферми

16

Я особисто на ферму не їздила. Зоозахисниця Діана Тарабан займається цим спеціально: викуповує з ферм цуценят, привозить, лікує, відгодовує, а потім уже продає людям, які готові стати їм господарями. З ферми бере худеньких скелетиків і виходжує їх. Торік багато лисенят померли. Коли вона забрала з ферми Крістофера, він навіть півкіло не важив, хоча повинен був у свої 35 днів важити півтора. Виглядав як глиста на ніжках.

Є браконьєрські лисиці, вона дикі. Їх якщо викуповуєш з хутряної ферми, треба відгодувати і ще малими вивозити до лісу. Це їхня стихія. Вони до життя там пристосовані.

У мене лис фермерський. Вони свійські, виведені генетично, пристосовані до життя з людиною, ідуть на контакт. Вони не виживуть в дикій природі. Тим більше окрас мого лиса сніжний, він відразу може стати легкою здобиччю для хижаків. Взимку ще заховається. А влітку – ні. Він тягнетья до людей. Хоч боятиметься, але йтиме до них. А люди у нас відразу думають: скажена лисиця. Селяни їх застрелюють, насаджують на вили.

Привозять вам маленьке цуценятко – і починайте виховувати його – носити на ручках постійно, привчати до лотка.

Ховайте від лиса всі дроти і речі. Вони стрибають і можуть до стелі залізти по шафах. Їм треба реалізовувати природні інстинкти – щось копати і гризти. Тому багато деруть і гризуть у квартирі. Деякі лисиці просто крадуть речі.

Для лисиці в квартирі має бути вольєр чи окрема кімната, в якій немає дротів і речей, якими тварина може поранитися чи вдавитися.

Пропагандую не купівлю лисиць, а закриття хутрових ферм. Лисиці жити в квартирі все-таки складно. Ще складніше людині, яка підписалася на життя з лисицею.

Буває, люди беруть лисеня. Перші півроку прикольно, поки воно не виростає. А потім – що з нею робити? Куди її дівати? Воно починає поводитися як злий підліток. Це рано чи пізно минає. Просто люди не враховують, що лисиця все-одно лишається лисицею. А люди беруть, граються трохи, потім, коли з лисом складно, вони шукають, куди його віддати. Доволі складний процес. А лисиця – однолюб, вона обирає лише одного господаря. Ці тваринки живуть по 15-20 років.

Я на Крістофера витратила цілий рік життя - кожну вільну хвилину. Ви не спите, вам постійно треба носитися з ним. Його потрібно соціалізувати - до шуму, до людей. Щоб при найменшому стресі у нього не було істерики і переляку.

Лисиці дуже нервові тваринки. Наприклад, довго знаходитися біля голосної траси не можуть. У них гострий слух, тому вони починають нервуватися. До вулиці привчала поступово. Один день 5 хвилин на ручках, інший – 15. Потім стала виводити на повідку.

Лиси злопам'ятні – бити і сильно сварити їх не можна. Довіру у них складно заслужити. Спочатку давала їжу з виделки. Лис так хапав їжу, що зуби об виделку стукотіли. Коли навчився брати їжу обережно, стала давати з рук.

Коли бачу, що роздратований чи втомлений, я не полізу до нього обійматися чи цілуватися.

Зараз Кріс абсолютно соціальний. Іде до людей і дітей. Можу привести його до лікаря, щоб оглянути зуби чи кігті підстригти.

Може стрибати і грати з м'ячиком, як котик. Але все-одно це лисиця, хитра і влізлива. На "фу" і "не можна" не реагує. Все-одно лізтиме поки не досягне свого.

У лиса чудовий нюх. Заховала у тумбочку його смаколики – він відразу їх занюхав і шкрябав, поки не витягнув.

Зараз лис у нас живе на балконі. Якщо в кімнаті – то суто під наглядом, і всі речі ховаємо. Бо побачить мотузочку від білизни – витягне і переточить всю. Шафи-купе відкриває запросто. Здирає навіть дитячий захист.

Лисиці – дуже суїцидальні тварини. Не просто гризуть одяг – вони його з'їдають, проковтують. Якщо з'їдене за добу не виходить з калом, доводиться іти до лікаря, робити УЗД, діставати з'їдене і прочищати шлунок. Це дорого коштує. Лисові наїстися якогось лайна – це раз плюнути. На вулиці ви відвернулися – він підняв щось і вже з'їв.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україні можуть заборонити виробництво хутра

Лис прокидається в 4 ранку і до 7 гуляє. Потім спить до сьомої вечора. Я через нього часто не сплю ночами. Востаннє спала дві години. Мама допомагає. Коли йду на роботу, вона їсти йому дає і годинку гуляє з ним. Зараз переводжуся на роботу з дому, то частіше буду з ним.

Вдень лис може спати зі мною в ліжку. Вночі – ні, бо тоді лисиця активна.

Лиси не люблять чоловіків. Ще можуть сприймати жіночних чоловіків, з жіночою енергетикою. А брутальних маскулінних відразу бояться.

Взагалі лисиці бояться всього нового, різкого, голосного. Бояться дітей. Навіть, буває, метелик пролетів чи гілка під лапою хруснула – лисиця може злякатися.

Прогодувати лисицю непросто. Їсть багато м'яса, а також сир, творог, овочі, яйця, олії.

В день зараз лис з'їдає по 700 грам м'яса, взимку з'їдав півтора кілограма. За три перших місяці я витратила на свого лиса 60 тисяч гривень, враховуючи їжу, всі вакцинації, ліки, клітку, лежанку. У мене тільки восени в один місяць на лікування лиса пішло 7 тисяч - він пошкодив лапку.

Я, напевно, могла б собі вже купити машину за ті гроші, що витратила за два роки на утримання свого лиса.

На хутровій фермі в лиса було дві долі: довго сидіти в клітці метр на метр не знаючи, що таке трава і нормальна їжа, і бачити своїх одноплемінців тільки через грати чи в момент спарювання. Або ж другий вихід – бути шкуркою. Ми дали йому третю долю.

Своєму лисові намагаюся по максимуму дати відчути життя: озера, прогулянки в лісі, купання, пісок, дачі, зустрічі з іншими лисами. Так, весь час на повідку. Інколи знаходимо закриті території, де можна спустити з повідка.

У Європі про тварин дбають чи не більше за людей. А у нас люди дуже нетолерантні до тварин. Постійно скандалять – не вигулюй біля майданчиків – кажуть. Хоча я за своїм лисом прибираю.

Хоча, з іншого боку, почали з'являтися кафе, куди можна прийти з тваринами. Молоде покоління у сучасних мегаполісах стає толерантнішим – стають веганами і відмовляються від хутра.

В Україні зараз із півсотні лисоводів, які тримають лисиць в домашніх умовах.

Хутровий бізнес був і буде. Але потрібно законодавчо поставити власників ферм в такі умови, щоб вони були зобов'язані створити на фермах цивілізовані умови. Це влетить їм в копієчку. І вочевидь такий бізнес стане неприбутковим.

Я раніше носила натуральне хутро. З появою лисиці я дізналася всі жахливі подробиці хутрової індустрії. Тварини просто живуть у своїй сечі в клітці метр на метр – це не життя. Тепер добиваюся закриття хутрових ферм.

Повне інтерв'ю з Діаною Тетерою читайте у свіжому номері журналу Країна.