"Кіт у хату зайде і той паленим смердить"

 

— Позавчора вікно відкрила, то ніч не спала — ком у горлі стояв. У сина голова болить, онуки плачуть, — розказує 50-річна Валентина Комар із села Забара Корецького району Рівненщини. — Надихалися диму. Якщо вітер дме на хати, то нам діватися нікуди.

У поганому самопочутті жінка звинувачує підприємство "Промислово-комерційна фірма Євростар", яке виготовляє деревне вугілля для мангалів. Від нього до житлових будинків — менш як 100 м.

— Кіт у хату зайде і той паленим смердить, — продовжує сусідка Людмила Готліб, 52 роки. — А білизну хоч і не винось надвір.

— В усіх жителів нашої вулиці здоров'я погіршується, — додає інший сусід 47-річний Валерій Собко. — Правда, димом смердить не завжди. Тільки якщо вітер на нас.

У Забарі живуть до 200 людей. На підприємство скаржаться люди з крайньої вулиці. "Євростар" працює два роки. За 1 км — міжнародна траса Київ–Чоп, якою вугілля возять за кордон.

— Торік у нас уже був конфлікт, — каже Людмила Готліб. — Ми добилися, щоб вони поставили фільтри. Усе було непогано, а минулого місяця знову засмерділо.

25 робітників "Євростар" працюють у дві зміни. На дзвінок з-за воріт виходить сторож і кілька робітників. Мають закопчені одяг і обличчя. Заперечують, що їхня робота шкодить довкіллю чи людям.

— Я тут понад рік працюю. Тим самим повітрям дихаю, — запевняє вугільник Микола Кляпчук, 42 роки. — Горло не болить, і очі не червоні. Зато хороша зарплата, платять своєчасно. І умови нормальні — є душ, столова з кухонькою, де можна їжу розігріти. Тільки з алкоголем строго.

— Хазяїн наш не скупий, людям помагає. Розчищає зимою дорогу, жертвує на церкву, купує пенсіонерам харчі, дає подарунки на свята, — додають інші.

Робітники кажуть, що конфлікт спровокували кілька місцевих.

— Дехто з родичів тих обурених раніше в нас працював, — каже 43-річний начальник дільниці Олександр Якимчук. — П'яниць і ледарів не люблять, але люди цього не розуміли. Їх вигнали, от вони мстять. Не все ж село проти нас виступає, а всього кілька хат. Щодо безпеки виробництва, то ми маємо всі дозволи. Роза вітрів тут така, що дим на село не дме.

Не кажуть про погіршення здоров'я жителів села і в місцевому медпункті.

— Хворіють люди, як і скрізь, — каже працівниця в білому халаті.

Сільський голова Головниці, до якої належить Забара, впливати на роботу підприємства не може.

×