"Я її не б'ю. Воспитую, бо дурна"

— Колишній чоловік не дає спокою. На будинок не має права, прописаний у брата. Але як нап'ється, його звідти виганяють. Зразу до мене приходить, — розповідає полтавка 41-річна Ольга Ходіс.

Скаржиться на погрози колишнього чоловіка 44-річного Ігоря. З ним розлучилася 12 років тому.

— Боюся, зі світу мене зведе. Два года назад так побив, що попала в реанімацію. Усім розказував, що зловив мене на гарячому. Мовляв, не стримався. Його посадили в тюрму, — говорить жінка. — Дзвонив звідти і просив, щоб забрала заяву. Пожаліла. Написала, що претензій не маю. Відтоді мені спокою немає. Кожен день приходить. Вибиває двері, виймає вікна, залазить у дім.

Ольга та Ігор мають спільного сина. Йому 14 років.

— Я працюю в лікарні молодшою медсестрою. Як на нічній зміні, то забираю дитину з собою. Боюся самого вдома лишати, — додає Ольга. — Недавно верталася з роботи і подзвонив колишній. Каже: "Топор тебе дома жде". Я злякалася, викликала поліцейських. Зайшла вмєстє з ними. Тесак лежав у дворі, а Ігоря не було. Мабуть, побачив поліцію і втік. По моїм заявам призначили суд аж на 22 червня. Боюся, він до того часу мене зарубає.

Постійно пишу заяви, але участковий не помагає. Лише радить мені провіритися з головою, — обурюється Ольга. — Складається враження, що він на боці мого колишнього.

Ольга — худорлява невисока блондинка з короткою зачіскою. Мешкає у будинку на околиці міста. Ділить двір із сусідами. Одна з них, 34-річна Ірина, виглядає зі своєї хати.

На ґанку під дверима лежить Ігор. Він — середньої статури, має русяве волосся. Виглядає неохайно, від нього тхне алкоголем. Розмовляє нечітко.

— У неї характер дурацький, — киває на Ольгу чоловік. — Побігла в суд, розвелась. Як вийшла, каже: "Поїхали домой". Сюда приходжу каждий день, бо це любов. Я її не б'ю. Воспитую, бо дурна.

До розмови долучається сусідка Ірина:

— Вже немає сили. Кожну ніч біжимо спасати Олю і сина от цієї людини, — показує рукою на Ігоря. — Оттягуєм його. Мій чоловік вікна вставляє, які Ігор виймає постоянно. Він коли трєзвий — золота людина. А як нап'ється, лізе до всіх битися. Мої діти бояться виходити в двір.

Ольга звернулася по допомогу до кризового центру благодійної організації "Світло надії".

— Виявляється, на всіх моїх заявах було написано, що вони "вирішені мирним шляхом". Якби не допомога антикризового центру, я про це і не дізналася б, — каже Ольга Ходіс.

За сприяння юристів Центру і поліцейських, прокуратура винесла заборонний припис. Тепер Ігор не може телефонувати й наближатися до Ольги. Якщо цього не виконуватиме, його арештують.