Що, здавалося б, може бути спільного між коровами та поїздами? Якщо, звісно, не рахувати, що перші подеколи потрапляють під колеса других. А другі іноді перевозять перших у так званих телятниках.
Нещодавно я прочитав зворушливу розповідь про те, як азербайджанський уряд, невтомно дбаючи про добробут підданих, закупив за кордоном близько п'яти тисяч корів. У Німеччині й Австрії ці корови дають клятим капіталістам по 40-45 літрів молока. Азербайджанські дають близько 10 — на їхньому тлі навіть українські виглядають рекордистками.
З'ясувалося, що капіталістичні корови потребують добрих харчів, чистоти і догляду, — усього того, від чого соціалістичні піддані, як і їхні корови, давним-давно відвикли. А тому німецько-австрійські корови одразу стали совєтськими, тобто азербайджанськими, а три сотні з них узагалі повиздихали.
Кожна корова обійшлася в п'ять тисяч доларів
Кожна така корова обійшлася азерським платникам податків у 5 тисяч доларів. Удвічі більше, ніж вона насправді коштує. Приблизно як і наші футбольні об'єкти, поїзди "хюндай" та аеропорти імені міністра Колеснікова. Чи славнозвісні плавучі бурові установки імені міністра Бойка.
Аеропорти зяють пусткою, об'єкти підупадають, а "хюндаї" ламаються і годинами простоюють у чистому полі. Бо їм, як і австро-німецьким коровам, потрібен належний догляд. А також — дороги, якими можна їхати, а не стрибати.
А втім, наприкінці тої розповіді про імпортованих до Азербайджану корів я довідався, що вони мають дещо спільне не лише з поїздами "хюндай", а й із буровими платформами. Бо купувалися ті корови так само — через офшорні фірмочки, власником яких є такий собі громадянин Латвії Інта Білдер. Той самий, що втюхав нам за подвійною ціною й згадані установки.
7 
1
Коментарі
12