Кілька тижнів тому я описав був спробу телевізійників прибрати з мого письмового столу сувенірного помаранчевого прапорця. Аби, боронь Боже, не травмувати цим непристойним кольором делікатних біло-блакитних душ свого начальства.
Після цього я почув від знайомих цілу низку подібних історій. Найкумеднішу з них оповіла приятелька, яка впродовж життя не цікавилася політикою, аж доки політика, як і обіцяв один відомий телеманіпулятор, не зацікавилася нею.
До її установи завітав дрібний клерк із Міністерства культури — прототип персонажа класичного анекдоту, що, як пригадуєте, відповідав по телефону на помилковий дзвінок: "Какая в ж... прачечная! Это Министерство культуры!"
Так от, цей герой, догледівши над столом моєї приятельки календар із тиграми, зарепетував: "А это што такое?! Убрать немедленно!"
А это што такое?! Убрать немедленно!
Приятелька щиросердо вважала, що тигри — це всього лише тигри, доволі милі істоти, принаймні на фотознімках. Аж доки начальство не пояснило їй, що той підривний календар присвячений аж ніяк не рокові Тигра, а рокові капосної, недобитої ще осиковими кілками Тигрюлі.
Років 40 тому я приблизно так само цілком несподівано довідався, що жовте збіжжя на тлі блакитного неба символізує "бандеровский флаг". Саме тaк верещав наш шкільний фізрук — фаховий, як з"ясувалося згодом, ґебешний стукач, поки шкільне начальство перелякано йому притакувало. А дівчата, які повісили були на класній стіні кольорову вкладку з тижневика "Україна", вперто не зізнавалися, хто ото напоумив їх учинити таку ідеологічну диверсію.
— Ну, і як, — питаю тепер приятельку, — ти прибрала плакат?
— А ти?
Я усміхаюся. Вона теж. Ми, як справжні змовники, розуміємо одне одного без слів.
1 
1
Коментарі
10