Оуен не останній

– Ти так пручаєшся, наче я тебе в Бердичів посилаю, – каже керівник на попередній роботі.

18 серпня 2004-го наша футбольна збірна проводила останній контрольний матч перед стартом у кваліфікації до Кубка світу-2006. Суперник – Англія. Грати мали на виїзді.

Нашій редакції виділили місце в журналістському пулі. Начальник налітався досхочу і від поїздки відмовився. Я, на його подив, теж не виявив ентузіазму. Того року й сам ледь встигав робити візи для кількатижневих поїздок Європою. А тут навіть не Лондон, а якийсь Ньюкасл, коли ти недавно був у Відні й Мадриді, а попереду чекає Пальма-де-Мальорка. Але слово боса – закон. Врешті, в Англії доти не був, тож пішов здавати документи.

Ньюкасл справді не вразив. Депресивне місто, кепська їжа й мінлива погода – то дощ, то сонце. Осередок гірників, навіть пам'ятник їм на виїзді стоїть. Коли до влади прийшла Марґарет Тетчер і позакривала шахти, в Ньюкаслі почалися страйки.

Але все це вмить забулося, коли настав час матчу і потрапив на стадіон. Переповнений "Сент-Джеймс парк" несамовито горлав на підтримку своїх, особливо аплодуючи Бекхему й Оуену. Наче знав, що володар "Золотого м'яча-2001" за рік опиниться в місцевій команді та проведе там чотири сезони.

Тепер зрозуміло: Оуен – не останній топ світового футболу, який грав на "Сент-Джеймс парк" за господарів поля. Гроші саудитів приведуть туди й інших.