20 вересня в Києві після майже семи місяців простою відчинили перші ресторани McDonald's. Працювали лише на доправлення.
З початку жовтня столичні ресторани відчинили для відвідувачів і зали. Упродовж наступних кількох тижнів список McDonald's, які поновлювали роботу, невпинно зростав. Попри це, ажіотаж на продукцію закладів досі не спадає. Люди готові вистоювати довгі черги, щоб зробити замовлення і поїсти фастфуд за столиками. Зараз київські McDonald's є найпопулярнішими місцями в Україні, де можна організовувати навіть ділові зустрічі, жартують мешканці столиці.
Про що говорять кияни в чергах по бургери, чізбургери й картоплю фрі, слухала кореспондентка Gazeta.ua, яка побувала у трьох найпопулярніших ресторанах мережі у столиці.
СМАК НЕ ЗМІНИВСЯ
Під час повітряної тривоги черга в ресторан McDonald's на майдані Незалежності не розходиться. Це – один з напопулярніших закладів мережі в Україні, що відчинився нещодавно.
Тепле світло ламп всередині заливає майдан, а відвідувачі пильно стежать за замкненими дверима. Всередині порожньо й не видно працівників.
"Увага, повітряна тривога! Будь ласка, залиште заклад і прямуйте до найближчого укриття. Заклад зачиняється, зберігайте спокій, бережіть себе й одне одного", – чути голос з гучномовця на вулиці, що без зупинення сповіщає людей про небезпеку.
За кілька хвилин надходить сповіщення про відбій тривоги. Натовп довкола ресторану відразу вишиковується у чергу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Смерть Путіна, наступ з Білорусі та родичі в РФ: про що говорять в ангарі Києва, де "оживляють" авто для ЗСУ
– Ми так втомилися із цими тривогами. Ще й голодні! Коли вже вони відкриються? – ставить риторичне питання жінка в короткій вітрівці. Стоїть перша в черзі із сином-підлітком.
Черга від входу до ресторану розтягується метрів на 15 – аж до пішохідного переходу.
– Зато ці працюють під час тривоги. Їм всьо равно, – обурюється дівчина в чорній пуховій куртці, показуючи в бік кіосків з випічкою, салатами й фасфудами. Вони стоять навпроти ресторану.
– Піду куплю пів батона, – продовжує дівчина, яку друзі поруч називають Настею. – Обідно. Я вже предвкушала цей вкус (їжі в McDonald's. – Gazeta.ua).
– Ну хоч би раз поїсти. Я для цього і приїхав сюди, – додає Максим, друг Анастасії.
Ресторан впускає гостей за 20 хв. після відбою. Саме стільки часу потрібно, щоб розігріти техніку, запустити всі процеси й повернути працівників з укриття на робочі місця.
Не встигають працівники роздати перші замовлення, як у Києві знову лунає сигнал повітряної тривоги. Шоковані клієнти роздратовано знову виходять на вулицю. Майже ніхто не ховається.
Максим з Анастасією та ще однією подругою стоять біля клумби.
– Вперше після 24 лютого прийшли… Якраз після відбою стали в чергу і ось знову тривога, – каже Анастасія Катіс, тримаючи важкий чорний пакет. – 10 хвилин максимум чекатимемо.
На замовлення їжі компанія готова витратити 160 грн. на кожного. Саме така вартість нашого улюбленого "БігМак меню", пояснюють.
– Хотіли перевірити, чи змінився смак після 24 лютого, бо багато хто про це казав зі знайомих, – долучається до розмови Ксенія Бабіч.
Анастасія жестикулює пальцями, демонструючи невдоволення.
– Погано, що немає сирного соусу. Та й подорожчали вони, уже по 15 гривень за один соус беруть. Куди це годиться? – жаліється.
Куди це годиться?
Попри подорожчання всього асортименту в середньому на чверть, друзі хотіли, щоб McDonald's якнайскоріше відчинилися після 24 лютого.
– Це як з хлібом було у перші дні великої війни. Ніде його в магазинах не було і всі хотіли, – розмірковує Максим. – Потім хліб появився і його вже ніхто не хотів куплять. Отже, ми хочемо те, чого в нас немає. Та й більше нема нічого такого (подібних ресторанів. – Gazeta.ua) в Києві. KFC – то не то.
– Просто там куриця, а тут – свинина і говядіна, – додає Катіс.
Компанія в унісон зізнається, що сирен у Києві вже не бояться та сприймають спокійно.
– Скільки того життя. Якщо їх боятись, то треба вдома сидіти, – жартує Максим.
За кілька хвилин друзі вирішують не чекати відбою та йдуть.
БЕЗ КОНФЛІКТІВ
McDonald's на Вокзальній площі входить у перелік найпопулярніших закладів мережі у світі. За деякими рейтингами, він посідає друге місце за кількістю відвідувачів на рік. Загалом у різних державах працює близько 34 тис. закладів.
Розташований навпроти Центрального залізничного вокзалу. Люди часто приходять сюди перекусити перед рейсом або беруть замовлення із собою у поїзд.
На терасі всі столики зайняті, під ними стоять валізи й сумки різного розміру. Біля вхідних дверей "припаркувалися" воєнізовані охоронці з кийками за спинами. Контролюють людей у черзі й впускають нових відвідувачів тільки тоді, коли хтось виходить. Будівля ресторану має два поверхи. На першому розмістили зону для замовлень і вбиральню, а на другому – зал для гостей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дрони-мопеди, ударна хвиля і страшний звук: як Київ пережив моторошну атаку "шахідів"
Вільних кас у закладі немає, люди стоять у черзі в кілька рядів, створюючи натовп.
– Чізбургер без цибулі! – викрикує касир і піднімає коробку з приготовленим замовленням високо над головою.
На другому поверсі доволі просторо й багато порожніх столів. Чоловік і жінка, що сидять у кутку, дістають по шматку картоплі фрі з картонної упаковки й цокаються нею, як келихами.
На довгих загальних столах у центрі залу встановили великий перехідник для дротів. Відвідувачі обсіли його, щоб зарядити телефони.
– Я последний раз "Мак" ела во Львове, еще до всего этого, – несе тацю з фастфудом яскрава блондинка з хвостиком на голові. Жаліється подрузі, що довелося довго чекати на замовлення.
Проворно рухається залом хлопець у джинсовій формі з логотипом McDonald's. На бейджику написано імʼя "Даня". Вологою ганчіркою змітає крихти зі столів, сміття сортує в кольорові баки. Іде в комору, що замкнена на кодовий замок, звідти виносить швабру.
– Ми справляємось, бо не так багато людей. Тут ресторан відкрився кілька днів тому лише, уже всі наїлися, – каже Даня.
21-річний чоловік працює в мережі понад три роки. За цей час змінив кілька ресторанів. На вул. Вокальній не так багато людей, як було до повномасштабної війни, згадує.
Смак продукції не змінився, запевняє працівник.
– Багато інгредієнтів українського виробництва було, тому все так само й залишилось, – пояснює. – Феномен McDonald's у тому, що тут найкращий колектив у світі. Всі згуртовані й готові допомагати одне одному.
Під час повітряної тривоги всі відвідувачі й працівники виходять із закладу. Гості з розумінням ставляться до суворих правил, додає Даня.
– Конфліктів ніяких не виникає. Якщо хтось сильно буйний, то охорону кличемо і їх виводять із залу, – каже.
ПІДЛИЙ ЛУКАШЕНКО
З другого поверху можна вийти на невелику терасу. Тут в один ряд стоять столи під невисокою залізною перегородкою. На вулиці прохолодно й шумно.
Телефоном з матір'ю голосно розмовляє 41-річний Сергій Олександрович. Сидить за столиком у куртці й синій тонкій шапці.
– Для мене смішно, шо люди у чергах стоять. Без цього можна прожить, – каже Сергій. – Я сюда зайшов тільки тому, що треба десь перебути півтори години. А так нейтрально відношусь. Ще й дорого! І важко це вечерею назвати. Хіба перекусом. Голод після такого швидко повертається. Краще піцу купити. Я вчора на 200 гривень узяв хліба, шматок печеного м'яса і сиру. На два рази поїсти хватило!
Популярність McDonald's чоловік пояснює тим, що в людей виникає залежність від подібної їжі. Водночас називає і головний плюс ресторану – швидкість приготування.
– А так я не можу сказать, що воно смачне. Мені кращий шашлик, чи той самий кебаб. Більш поживно буде, – відрізає.
Сергій Олександрович додає, що сьогодні вранці планував поїсти вдома й не заходити в жодні кафе. Але виникла проблема – вимкнули світло. Нині ця проблема актуальна для всієї України: після того, як Росія обстріляли вітчизняну критичну інфраструктуру, від віялових відключень електроенергії страждають сотні тисяч людей щодня.
– Я увечері в хату захожу з фонаріком, – розповідає чоловік про те, як економить вдома електрику. – Але проблема в тому, що у мене стоїть електрокотел. Не уявляю, як без світла жити, коли морози підуть. Мабуть, буржуйку якусь поставлю, комин на вулицю виведу. Диму буде трохи, прийдеться ремонт перероблять… А шо ж робить.
Буржуйку якусь поставлю, комин на вулицю виведу
Сергій Олександрович родом з Білої Церкви на Київщині, працює будівельником. Родина після 24 лютого виїхала в Польщу й досі не повернулася, зізнається.
– Мене друг 24 лютого розбудив і сказав: "Сірьога, збирайся, война почалася". Я не міг повірити. Я даже зараз кажу про це і мурашки по тілу, – згадує чоловік початок повномасштабної російської агресії.
У Польщі сім'ї нелегко. Діти ходять у школу під Краковом, а дружина постійно шукає підробітки, зізнається білоцерківець.
– Робота і у нас є, але грошей у людей немає. Заробітки набагато менші стали, – пояснює. – Якщо, наприклад, в прошлом году зробити квадратний метр криші коштувало 300 гривень в нашому регіоні, то в цьому ж за ці самі гроші роблю. Але якшо порахувать в доларах, то мінус великий, бо це вже даже не 10 доларів… Та і зараз так вже ніхто не строїть хати. Тільки ремонтують ті, у кого там в кришу попав снаряд… Жінка ж у Польщі підробляє, але її беруть на важку і низькооплачувану роботу.
У Сергія нині нестабільний заробіток. У місяць може заробити від 15 до 40 тис. грн. Здебільшого допомагає знайомим встановлювати вікна. Це нині одна з найзатребуваніших послуг у населених пунктах, куди прилітали російські снаряди або були бойові дії.
– Зараз уже не так страшно (жити. – Gazeta.ua), але все одно небезпека є, – розмірковує на тему війни Сергій Олександрович. – Вони бомблять нас оце, бо керівник змінився у них (командувачем російських військ в Україні нещодавно призначили Сергія Суровікіна, якого в ЗМІ називають "сирійським м'ясником" за жорстокі методи ведення війни, які він застосовував у Сирії. – Gazeta.ua) . У кожного командира своя тактика і стиль. Правда, може у Росії менше ракет зараз стало. Бо раніше бомбили, де хотіли, а зараз точечно. А так-то ми їх на Харкові подвинули, на Херсоні ми не відступаєм. У них паніка і безісходность. Ще подлєц Лукашенко не знає, що йому робить. Але не думаю, що підуть знову на Київ звідти.
Чоловік вірить, що війна закінчиться перемогою України. Але переживає, що вона дістанеться нам ціною великих жертв.
– Отут подивишся на вулицю – люди вже почали забувати, що війна в країні. А скільки там хлопців-героїв помирає, – каже наостанок Сергій.
ЖОРСТОКА РОСІЯ
McDonald's на станції метро Академммістечко після повномасштабного вторгнення Росії відчинили одним з перших. Проспект кілька днів стояв у заторах, а чергу відвідувачі займали завдовжки в кілька десятків метрів.
Біля входу в ресторан пахне гарячою картоплею та бургерами. На диво, черги практично немає. У залі відвідувачі роблять замовлення самостійно – через термінали самообслуговування.
Всередині шумно, діти бігають біля стенду з іграшками. Підлітки слухають відео на телефоні. Несподівано світло вимикається і все довкола поринає у цілковиту темряву.
Працівники з ліхтарями вдивляються у чеки й збирають останні оплачені замовлення. Натовп оточує каси, однак ніхто не скаржиться. Охоронець у синій формі просить гостей вийти на вулицю – ресторан без електроенергії не працюватиме.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Екскурсія для Хрущова, лихі дев'яності та унікальне поле: як "живе" найстаріша в Україні дослідна станція
Один за одним люди спокійно встають з-за столів, збирають у пакети рештки бургерів і виходять у прозорі двері. Останнім із закладу йде чоловік у помаранчевій куртці, що світиться в темряві.
– Так класно було в темряві сидіти. Романтика, інтим, – каже він російською. Однією рукою нажіває на плече рюкзак, а іншою продовжує пити колу з паперового горнятка.
Представляється 35-річним Сергієм. До вторгнення працював у сфері громадського харчування. За кілька днів до 24 лютого звільнився і влаштувався в ІТ-компанію. Разом з колегами виїхали на західну Україну після початку російського наступу на столицю.
– Це я перший раз прийшов сюди. Чекав, поки люди і ціни розсосуться. Але ціни залишились на місці, – скаржиться Сергій на високу вартість страв у McDonald's. – А ще думав, що лід приберуть нарешті (його в закладі кладуть у холодні напої. – Gazeta.ua), але ні. А мене це дратує. Людям повинні давати вибір, а тут насипають льоду стакан цілий... Взагалі я не фанат цих закладів. Але ходжу сюди, бо вдома через часту відсутність світла нічого не приготую. Бо плита електрична. Ось узяв "Даблчіз меню" за 150 гривень. Смак не змінився. Може сюди і додають якісь речовини, що викликають звикання, але рецептура не міняється роками.
Як і попередні співрозмовники, Сергій не боїться ходити в людні місця Києва під час тривог. Безпечних місць в Україні зараз все одно немає, пояснює.
– Росія бомбардує нас останніми днями жорстко. Якщо заглибитись в історію, то це абсолютно нове ведення війни, – каже й голосно сьорбає напій з трубочки. – Перепишуть у майбутньому підручники з воєнних дій, бо вони не стріляють по військовим обʼєктах. Росіяни бʼють по критичній інфраструктурі, яка не так добре захищена силами оборони. Такого ще історія не бачила. Це суперечить всім принципам війни.
Це абсолютно нове ведення війни
Окупанти воліють посіяти паніку серед українців, упевнений Сергій.
– Але у них нічого не вийде. Росія тягне резину і залякує, бо втрачає перевагу на фронті. Щодо цієї "брудної бомби" (росіяни в останні дні "розганяють" фейк про те, що Україна готує вибух ракети, начиненої небезпечними хімічними елементами, щоб потім у цьому звинуватити РФ. – Gazeta.ua), то є версія, що вони могли щось у нас тут залишити, коли тікали. І воно може вибухнути у будь-який момент. У Путіна реально "кукуха" поїхала, плюс хвороба – йому втрачати нічого.
Якщо Росія наважиться застосувати ядерну зброю, долучиться НАТО, розмірковує чоловік.
– Їм капець. За півгодини не буде Чорноморського флоту. Якщо цього буде мало, то кінець прийде всій Росії. Росіян, що його підтримують, треба на років 10 посадити у вʼязницю з конфіскацією майна. А от наш Зеленський – красава, – переконаний Сергій. – Він здивував увесь світ. Я реально боюсь, що він за кілька років посивіє і скаже, що вже хоче відпочити. Він вміє правильно доносити інформацію так, щоб увесь світ слухав. Це теж завдяки колишній карʼєрі актора, ведучого. А я свого часу не голосував за нього. Каюсь. Не був тоді ні в кому впевнений на сто відсотків.
Російських солдат потрібно суворо карати за ті злочини, які вони чинять в Україні.
– Їх просто треба розстрілювати, не брати в полон. Бо наші надто гуманно до них ставляться. Треба мочити як не знаю кого. Радує тільки те, що ЗСУ успішно наступають, – каже Сергій і поспішає додому темними вулицями.
За столами на терасах і далі сидять відвідувачі. Доїдають вечері, підсвічуючи собі телефонами.
2 
1
Коментарі