Після революції власників вигнали з дому - у райцентрі розвалюється 115-річний палац

Райцентр Тальне Черкаської області – за 220 кілометрів від Києва. Головна історична пам'ятка міста - мисливський палац графів Шувалових — відомої родини часів Російської імперії. Збудований данським архітектором Клеменсеном в 1905 році. Зараз палац у занедбаному стані, але має охорону. У 2006 році його пробували реконструювати, але згодом покинули.

Від автостанції звертаю праворуч на південь і прямую дорогою через цукровий завод. Здалеку видно ліс. На одному з горбів – похилений шпиль палацу. За заводомом – ставок.

– Можна йти лісом попід берег, – пояснюють місцеві. – Вийдете на широку доріжку. Там колись графиня каретою їздила. Дійдете до скали любві. Звідти до палацу – кілька сотень метрів.

Стежка перетворюється на широку доріжку. З одного боку – берег ставка, де облаштовані кілька рибальських місць. Із іншого – залишки опорної стіни, збудованої із каменю сто років тому. Піднімаємося на Скелю кохання (за легендою місцевій парі заборонили бути разом, бо дівчину сватали за іншого чоловік. У знак протесту закохані стрибнули зі скелі. - Gazeta.ua). Берег обривається високим урвищем висотою у два десятки метрів. Внизу росте височенний дуб. Відкривається краєвид на водойму і ліс.

Від скелі тягнеться кілька стежок ліворуч - ведуть до палацу. Дорогою час від часу трапляються велетенські дуби, яким по кілька сотень років.

"Найстаріший дуб – біля стадіону, – колись розповідав редактор місцевої газети 79-річний Валентин Гордєєв. – Дереву 660 років. Вік установили харківські фахівці, які приїздили сюди наприкінці минулого століття. Дуб, що біля палацу – на 50 років молодший Йому – 610".

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Робітники натрапили на залишки давнього палацу

Дорогою трапляється стадіон. За ним колись було німецьке кладовище. В палаці знаходився госпіталь для німецьких льотчиків "Люфтваффе". Цвинтар був закинутим до 2006-го року. Тоді в Тальне приїхали німці, викопали останки та перевезли їх до Німеччини.

Мисливський палац огороджений металевим парканом. Зайти на територію можна через прочинені ворота. У дворі — будинок охорони та кілька автомобілів. На міцному столі обід — є кілька пляшок вина та розрізані кавуни.

Віднедавна маєток намагається відновити Лала Тарапакіна. Це – псевдонім одеської поетеси . В рамках програми свого благодійного фонду "12 вартових" хоче повернути до життя занедбані замки України. Возить екскурсії до Тального з Києва.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Палац культури замовив через ProZorro пакети для покупок на 8 грн

На вікні біля входу – зразки цегли, з якої будувався маєток Шувалових. Основна – марки Calder. Є також ризька цегла Zelm. На стіні висить автомат із продажу газет. За часів СРСР туди треба було вкинути монету вартістю 3 коп і він видавав радянську пресу.

На першому поверсі подекуди зірвана підлога. Піднятися на гору можна дерев'яними сходами. В очі кидається напис російською на стіні - "Политбюро ЦК КПСС". Це нагадування, що колись у будинку розміщувався будівельний технікум.

На другому поверсі запах, як після дощу. Ледь пробиваються аромати кори дуба. Старі вікна подекуди замінені на нові. На кількох — побиті шибки.

Із протилежного крила видно могильні плити графів Шувалових. Померли, не дочекавшись завершення будівництва. Власників поховали у місцевій Троїцькій церкві. Згодом радянська влада зробила з неї пекарню. Надгробні плити викинули. Їх підібрав директор музею хліборобства Вадим Мицик, що 20 років очолював заклад.

 

На другому поверсі є балкон із залишками великого вентилятора від кондиціонера. На вежі башти ліг на бік металевий прапор. Гарна ліпнина балюстради в одному місці замурована червоною цеглою. Це теж сліди господарювання радянської влади.

У дворі охоронник Костянтин Кутвіцький саме проводить екскурсію приїжджим киянам. Має синяка над лівим оком. Тиждень тому Костянтина побили охоронці цукрозаводу.

– Палац добудували зяті й доньки померлих графів Петра Павловича й Павла Петровича Шувалових, - розповідає. - Він має три вежі – круглу, огранену й квадратну. На першому поверсі мав мармурову підлогу. Її зірвали й вивезли в невідомому напрямку під час реконструкції. Балкони й балюстради вирізав із каменю-піщанику уманський майстер родом із чеської Богемії. Палац має 1050 квадратних метрів площі, 78 кімнат і 116 вікон. Це найбільший мисливський палац в Україні. Тут поєднані різні архітектурні стилі – ренесанс, шале, бароко. Після революцій і війн на початку 20 століття власників вигнали. В 1920 році сюди переїхала вчительська семінарія. Потім був сільськогосподарський та будівельний технікум. Згодом – музей історії хліборобства.

Телефоную співробітнику музею Олегові Шатайлу.

– Тут раніше був надгробок Софії Потоцької. А зараз не видно.

– Є, – каже. – Валяється десь у кущах.

Софію Потоцьку після смерті поховали в Умані. Згодом у церкву влучила блискавка. Містяни вважали це поганим знаком. Попросили перепоховати труну. Її відвезли до Тального і поховали у склепі Троїцької церкви. Згодом комуністи викинули надгробок у річку Гірський Тікич, а склеп забетонували.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оновлений Маріїнський палац прийме відвідувачів після 15-річної паузи

За часів Віктора Ющенка обласний палац почали реконструювати. Збили підлогу, замінили черепицю на бляху, поміняли кілька вікон, установили радіатори опалення. У 2010 на виборах переміг Віктор Янукович. Реконструкцію зупинили. Перестали платити зарплату сторожам. Ті розбрелися по домівках. Майже одночасно з палацу викорчували 60 нових радіаторів опалення. Згодом охорону повернули.

×