"Всюди дрони літають. Вже новий вірус розсівають" - як у селі на Вінниччині гуляли на екофестивалі

17

- Станьте біля асфальтного, - кричить водієві маршрутки "Гайсин-Куна" коротко підстрижена білявка в квітчастій сукні. За руку тримає 8-річну дівчинку. З автобусу виходять декілька пасажирів і повертають в бік кар'єру.

11 вересня в долині учасників бойових дій поблизу села Мар'янівка Гайсинського району на Вінниччині відбувається екофестиваль "Велика земля".

Фото: Ірина Мамрига

- Картоплю вже всю викопали, що зібрались на гульки? - звертається до знайомої огрядна жінка в бузковій футболці і чорних штанях.

- Ой, це наша больна тєма, - відповідає білявка. – Ще трохи лишилось, але ж сьогодні Усікновіння Голови Іоанна Предтечі. Не можна ні копати, ні різати. Тому вирішили з онукою пофестивалити, бо донька на зміні. Ми цього разу з бараболею в одних мінусах. Микола все літо машину справляє, а ми на город на таксі фугуємо. Вже біля тисячі гривень вивезли. Ти ж знаєш, ми все життя все з базару волокли. А на старості років вирішили дачу в селі купити. І кого, скажи, ми цією землею ощасливили? Діти по роботах, не мають часу нам допомогти. А в нас вже й здоров'я не те, щоб з лопатами горбитись.

- А в нас, хоч є в селі город покійної баби Шури, та кілька років туди не їздимо – віддали сусідам. Та й картоплю в них вже замовили. Мають привести 200 кілограмів кубанки по сім гривень.

Ґрунтовою дорогою до долини одна за одною їдуть легкові автівки. Автобусами підвозять мешканців сіл. Поліцейські показують водіям, де краще паркуватися.

 

У долині представники сільських громад презентують світлиці з випічкою, стравами української кухні і виробами народних ремесел. На довгих столах діє виставка-конкурс дитячих робіт з вторсировини і природних матеріалів. Під великим білим шатром проводять майстер-класи. Збоку в ятках підприємці продають солодощі та гелеві кульки. Недалеко розташована сцена. З протилежного боку встановили безкоштовні батути та гірки для дітей.

- Де Павлушу загубила? – запитує молода невисока жінка в синій кепці у своєї подруги. Та вбрана у вишиванку та спідницю з запахом.

- Залишився вдома з бабусею і дідусем. Кілька днів походив в садок і вже з носа тече. Недаремно всюди дрони літають. Мабуть, розсівають вже новий вірус.

Біля ятки з села Карабелівка вишукувались в чергу декілька жінок. Дегустують різні види сиру, який виготовляє місцевий фермер.

- У нас тільки натуральні сири з коров'ячого молока, - розповідає майстер-технолог цеху Галина Фармагей, 56 років. - Кілограм будь-якого - 300 гривень. Це з чаєм матча, зелененький - із соком шпинату, а червоний визрівав у червоному вині.

Рудоволоса дівчина в білій кепці бере шматок за 130 гривень.

Поряд продають різнокольорові коктейлі.

- Поглянь, як вони димлять, - показує на склянку з напоєм високий хлопчик в окулярах. – Мам, давай спробуємо один на двох.

- Ніяких коктейлів, там одна хімія. Хіба бувають в природі такі кислотні кольори?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До дня міста у Вінниці вишили 6-метровий герб: фото

У світлиці села Кивачівка пригощають медовими сотами.

- Наше село славиться пасічниками, - каже 36-річна Ірина Кузьменко. – Люди тримають по 10-20 вуликів.

 

У світлиці Харпачки і Степашок представлено до 20 видів обрядових хлібів.

- Випікали всі працівники культури за старовинними рецептами, - ділиться Міла Костянтинівна , 59 років.

Під накриттям 47-річна Надія Гуцаленко із села Кисляк проводить майстер-клас із виготовлення килимків із старого одягу. Ріже футболки на довгі смужки. За нею спостерігають двоє жінок.

- Коли працювала в притулку для котів, виникла ідея – плести килимки і дарувати новим власникам хвостатих, - розповідає майстриня. - Ідея виявилась вдалою. Тим більше я не люблю, коли речі викидають на смітник. Вдома вже перебрала гардероб. Одяг, який не носитиму, пустила на килимки. Зараз купую речі в секонд-хенді, перу їх і виготовляю вироби. В мене їх забирають оптом по 70 гривень за штуку і продають в Києві.

Зі сцени оголошують учасників конкурсів із збирання сміття та виготовленні вуличних меблів із дерев'яних піддонів. Всього змагається 11 команд. Кожній видають кепки різних кольорів і мішки для сміття. Всі розбігаються в різні боки долини.

Через годину висока жінка в синій кепці миє руки біля криниці.

- Погнали до лісу, а там страшне, що робиться. І пластикових пляшок, і скла, і памперсів - море. Як почали то все вигрібати, то аж захекались. Мішків з 20 понапихали сміття. До цього ніколи в Мар'янівці не була, але для місцевих добряче потрудилася. Головне, щоб знову не загадили.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Вдягнула все лучшеє сразу. І косметики не пожаліла": як у Мухівцях дивилися сучасне українське кіно

О 16.00 починає працювати польова кухня. Людей пригощають юшкою, шурпою, пшоняною і гречаною кашею з курятиною. За шурпою вишиковується найдовша черга.

- Ви стільки наїдків понавозили – і качки, і голубці, і рибу, а сюди в чергу все одно прибігли, - сміється кремезний чоловік у солом'яному брилі.

- Такий в нас менталітет. Спочатку з'їмо їхнє, а тоді - кожен своє, - віджартовується жінка у вишиванці.

Ближче до 18.00 всі збираються біля сцени. Ведучий просить відгадати скільки сміття зібрали.

- 500 кілограмів, тонну, 100 мішків, - вигукують з натовпу.

Зрештою оголошують справжню цифру.

- Сьогодні зібрали 3,5 тонни непотребу.

Всім командам-учасникам вручають сертифікати по дві тисячі гривень. Трійка переможців отримує сертифікати на п'ять, сім та 10 тис. грн відповідно.

- Зробив дружині день відпочинку, - каже 35-річний Ігор. На фестиваль приїхав з трьома синами. Кожному купив по лотерейному квитку. – Якщо навіть нічого не виграємо, не біда. Гроші підуть на благоустрій долини.

За хвилину старший син Ігоря вибігає на сцену. За переможний квиток хлопцю вручають сумку з насінням і кришками для банок.

- А я думав, ми виграємо планшет, - розчаровано зітхає хлопець.

×