— 25 год я тут прожила. Був у нас сарай, користувалися. А тепер висить бумажка — об'явлєніє, що за рішенням суду їх розберуть. Питаю у сільраді — є таке рішення? Cказали — нема. В суді й жеку теж підтвердили, що такого рішення не приймали. Однак якісь люди розбирають сараї, обрізали проводи, — говорить 62-річна Тетяна Решетило із села Розсошенці Полтавського району. Нарікає, що на вул. Гоголя почали розбирати господарчі споруди, якими користувалися мешканці багатоквартирного будинку. Це роблять за ініціативи їхньої сусідки Віри Дейнеги.
Сараї нібито розташовані надто близько до її помешкання, де живуть син із невісткою. Затуляють вид із вікна.
Тетяна Решетило викликала поліцію. Шість мешканців будинку написали заяви.
— Віра Дейнега привела нашого депутата вулиці та хлопця, який заміняє участкового. Мій син вийшов, спитав на яком основанії. Просив, щоб вона показала рішення. Відповіла: "Іди отсюда, молокосос". Я мєльком побачила, що на її документах стояла шапка нашої сільради і надпис — "сільський голова". Я позвонила Ігорю Степановичу (Ігор Процик, голова Щербанівської ОТГ, куди входять Розсошенці. — Газета). Він тричі повторив, що нічого не підписував, — пояснює Тетяна Решетило.
Сараї разом із багатоквартирними бараками 1961 року звели для працівників Східноукраїнської геологорозвідувальної експедиції. Віра Дейнега свого часу теж отримала квартиру від підприємства.
— Тут були будинки барачного типу на декілька мешканців. А до них — сараї, — каже місцева Тетяна Білоконь, 44 роки. — Дід мого чоловіка працював главбухом в управлінні. Як і Віра Дейнега. Вона має квартиру в нашому будинку, зробила пристройку. А тепер їй мішає, бо сарай закриває вид з окон. Але вона там не живе. Її син у Польщі, а невістка тут.
— Є рішення суду на знос сараїв по нашій вулиці тільки одне — в будинку 2А. Але там вже давно все знесли. Один із мешканців домовився з іншими. Дав їм грошей по сім тисяч гривень. Оформили документи і через суд добилися дозволу на знесення, — розповідає Тетяна Станіславівна. — На нашій вулиці ще таких три сарая. Хай і свій заодно зносить, у неї там гараж. Дейнега найняла хлопців, щоб розламали тільки наш, дала їм по 500 гривень. Розібрали дах. Скидали шифер і черепицю в погреби. Вона їм сказала так робить. Зараз дірки в даху позакривали дошками й старими дверями.
— Віра з нами давно воює. Ще як давали квартири, обіжалася, бо мої батьки з нею не помінялися. Вона хотіла помешкання скраю, щоб можна було щось достроїть. Їй усе не так. Коли ми відгородилися забором, заставила зробить калітку, щоб могла ходить за будинок. У неї там два сарая. Не хотіла обходить на три шага дальше. Ходить прямо через наш двір, — розповідає мешканець квартири №1 47-річний Сергій Білоконь. — Їй не подобається, шо наш сарай закриває вікна. Але не треба було їм ставить прибудову. Тепер присилає людей, підробляє документи. Но ми це так не залишим.
Сараї не приватизовані. До сільради теж не мають стосунку. Приватизувати їх можна через суд. Треба встановити, хто і на якій підставі ними користувався.
— Коли створювався наш жек, організації передавали житло на баланс сільської ради. Але сараї на вулиці Гоголя ніякого відношення до власності сільради не мають. Це самобудови. Жодних документів на них ми не маємо. На балансі у нас стоять тільки будинки, а квартири — приватизовані, — пояснює депутат Щербанівської сільської ради Олександр Роман, 60 років. До минулого тижня — начальник комунального підприємства ЖКГ Щербанівського сільського виконкому.
— Не приватизують вони його ніколи. Потому шо він стоїть упритул до мого будинка. Та прибудова в мене узаконена. Добудовувала, ще коли тут жили зовсім інші сусіди. Ми з усіма домовлялися. А зараз отака обстановка. Це порушує правила протипожежної безпеки — не можна, щоб так близько були сараї від будинку. Раньше неодноразові були предпісанія від пожежників. Про це говорив наш депутат сільради, — пояснює Віра Дейнега, 60 років. Говоримо телефоном.
— В Україні повинні боротися за економію енергетичних ресурсів, утеплювати квартири. Давали "теплі кредити", а до мого будинку ніяк пройти через той сарай. Спроба знести сарай — не моє самовільне рішення. Маю на те законні підстави. Підтримує моє рішення сусідка по будинку з четвертої квартири. Я людина, яка дотримується букви закону. Взяла копію судового рішення про знесений сарай на Гоголя, 2А. Також довідки із жеку і сільської ради, що ці сараї юридично ні за ким не числяться. І що вони не проти знесення, бо власників немає. У мене є офіційний лист від Щербанівської сільської ради. Там написано, що сараї нічиї і мені дають дозвіл на знесення. Треба узгодити це з сусідами, — розповідає Віра Дейнега. — Ми обговорили, всі були згодні. Но ті, що почали колотитися, говорити не хотять. Живуть відособлено. Відгородили свою територію, немає проходу назад до мого сараю, з великими потугами поставили зараз хвірточки.
Віра Дейнега каже, що свій гараж, розташований поряд, узаконила.
— А мій сарай за будинком нехай сусіди зносять, якщо хочуть. Сараям 60 років, вони в аварійному стані. Це зборище мусорки, — додає Дейнега.
3 
Коментарі