Понад 56% сільських жителів основною проблемою українського села називають безробіття. Такі дані спільного соціологічного дослідження тижневика "Коментарі" та аналітично-дослідницького Інституту Горшеніна. Майже 35% селян стурбовані поганим станом доріг, 27,5% хвилює проблема зайнятості молоді, більш ніж 20% — низька якість медичного обслуговування, стільки ж обурені тим, що у селах процвітають пияцтво та наркоманія. Кожного шостого селянина турбують питання незахищеності пенсіонерів і малозабезпечених, кожного сьомого — відсутність або поганий стан шкіл і дитсадків.
Драматично те, що ці негативні явища лише поглиблюються. Безробіття викликає особливу стурбованість, адже українські селяни завжди славилися своїм працелюбством. У селян забрали роботу. Хочуть забрати землю. Що далі?
— Село — це не просто колиска української духовності. Це стрижень України, — переконаний керуючий директор Міжнародної інвестиційної компанії "Градієнт", голова наглядової ради Всеукраїнської громадської організації "Спілка спасіння села" Тарас Кутовий. У нього великий досвід роботи в аграрному секторі. Свого часу, узявся за "вбиті" сільгосппідприємства і зробив їх прибутковими, довівши, що це можливо навіть в умовах "економічних негараздів". — Добробут нашої держави завжди залежатиме від того, як розвиватиметься село. А що бачимо насправді? Торік в Україні зібрали рекордний в її 20-річній історії урожай. І що ж — селяни стали жити краще, їм побудували дороги, підвищили зарплати? Навпаки, 2011-го закрили низку сільських шкіл і лікарень. Держава на них економить. І це робиться задля того, щоб в Україні процвітав величезний чиновницький апарат. Це відверто цинічне ставлення до українських селян!
Тарас Кутовий вважає, сьогодні настав той переломний момент, коли на карту поставлено майбутнє українського села, а значить — самої держави. Сільське безробіття призводить до морального й духовного виродження. Люди втрачають роботу з кількох причин. По-перше, в аграрний сектор приходять сучасні технології, передусім у галузі рослинництва, що потребують меншої кількості робочих рук. По-друге, низька оплата праці та сезонність робіт змушують багатьох ставати на біржу зайнятості й виживати лише за рахунок власних господарств. Хтось виїжджає на заробітки, хтось спивається або, зоставшись без роботи, доживає віку.
— Щоб забезпечити селян роботою, потрібно розвивати високопродуктивну тваринницьку галузь, переробну промисловість, — переконаний Тарас Вікторович. — Досі використовується найпростіша схема: зібрали зерно, продали його, заплатили людям за паї. Настав час створювати внутрішній ринок, де продаватиметься високоякісна вітчизняна продукція, яка відповідає світовим стандартам. Україна виграє тричі: вироблятиме продукцію, за яку не соромно, одержить прибутки до держбюджету і створить додаткові робочі місця. Щоб досягти мети, потрібна відповідна державна політика. Підприємствам має бути економічно вигідно випускати такий продукт, а державі — створювати ринки його реалізації.
Однак цінова політика в Україні має бути прогнозованою, вважає Тарас Кутовий. Непередбачуваність цін на сільськогосподарську продукцію та маніпуляції навколо створення ринку землі відлякують потенційних інвесторів. Наприклад, розвиток тваринницької галузі потребує значних інвестицій. Ще більші капіталовкладення йдуть на створення переробних підприємств. Щоб конкурувати на внутрішньому й зовнішньому ринках, вони повинні відповідати європейським вимогам. Аграрний бізнес боїться втрат і працюватиме лише там, де буде гарантований прибуток.
Тож саме держава повинна стати першим інвестором у сільське господарство, забезпечивши стабільність і виробництва, і соціальної сфери.
3 
1
Коментарі