Часи тепер важкі, багатьом політикам бракує слів, щоби висловити свої почуття й наміри. Точніше, слова є, але вимовляти їх не заведено. Наприклад, кіноактор і губернатор збанкрутілої Каліфорнії Арнольд Шварценеґґер змушений був зашифрувати у своєму посланні конгресові штату повідомлення з ненормативною лексикою I F**K YOU. Потрібні літери розташував на початку кожного рядка офіційного документа. У поезії цей прийом має назву акровірш.
Володимир Володимирович Путін на спільній із Юлією Володимирівною Тимошенко прес-конференції порадив президентам України та Грузії вечеряти без краваток, оскільки Саакашвілі може ненавмисно з"їсти краватку Ющенка. А як же керувати країною без краватки? Він також грайливо зауважив, що колега теж запросила його на вечерю, де вони, найімовірніше, розмовлятимуть про Чехова, а потім... Юлія Володимирівна захихотіла у відповідь і відразу ж повідомила, що вона вже без краватки і до вечері готова. Чому саме вона так заусміхалася, можете здогадатися самі.
Метаморфоза полум"яної революціонерки, яка зовсім недавно погрожувала Путіну з Вашингтона статтею "Стримати Росію!" і посилала до Москви переговорників із перекладачем, зовсім не є дивною. Просто американський хазяїн од України відвернувся. Та й узагалі ослаб у світовому масштабі. Тому страх перед справою Павла Лазаренка, за якою Тимошенко в США проходить особою, яка вчинила злочин, але не притягнута до відповідальності (таке у США можливе стосовно іноземців), — дещо поменшав. А ось російська кримінальна відповідальність для Юлії Володимирівни, як і раніше, актуальна. Адже Генпрокуратура Росії поки що закрила її кримінальну справу (на той час вона також була прем"єром), але завжди може відкрити її знову. Суду ж не було. А обійти термін давності для російського правосуддя — справа техніки. Так що Леді Ю завжди з тим, хто сильніший. А Володимиру Володимировичу зараз рівних немає. Особливо в питаннях газу й енергетики. І Юлія Володимирівна все, що потрібно, підписала.
На черзі закріплення залежності в ядерному циклі, руйнування хімічної й металургійної промисловості
Україна вже може не хвилюватися про свою газотранспортну систему. Після запуску обхідних "Північного" та "Південного" потоків вона взагалі нічого не коштуватиме. І не тільки через те, що застаріла, а тому, що вже не потрібна. Хіба не було відомо, що росіяни це зроблять? Відомо. Про це могли не здогадуватися українські фермери Західної України, чи робітники "Криворіжсталі", чи донецькі шахтарі. Усі вони щодня в поті чола працюють, щоби прогодувати свої родини. А ось державні діячі це знали точно. Адже все це було зроблено росіянами кілька років тому з прибалтійським транзитом, із портами Вентспілс (Латвія) і Клайпеди (Литва). За минуле десятиліття росіяни витратили набагато більше грошей і зусиль на побудову альтернативних портових потужностей, ніж потрібно буде грошей і зусиль для "Північного" та "Південного" потоків, які фінансуватимуться, окрім іншого, європейськими партнерами Росії.
Українським політикам має бути відомо, що все це почалося ще до Путіна, за часів "приємного" для України Єльцина.
Маловідомий серед українських виборців російський революціонер Геннадій Бурбуліс, один із "батьків" Біловезької пущі (де Росія, Україна і Білорусь розпустили СРСР), чітко сформулював мету нової Росії щодо України: економічно використовувати. Так це звучить мовою політкоректності. А якщо казати прямо — грабувати. Українська незалежність є для цього необхідною умовою. Адже не можна грабувати самого себе. Бурбуліс конкретно визначив нову фазу економічного розвитку Росії: повернути свої інвестиції в "ці території". А якщо українці ще й ненавидітимуть Москву і недолюблюватимуть "москалів", то грабувати їх можна з чистим серцем.
Газове питання для України остаточно вирішено на користь Росії. У будь-якому разі, доки біля керма Юлія Володимирівна. Хоча й без Неї відновити status quo (те, як усе було) навряд чи можливо. На черзі закріплення залежності в ядерному циклі, руйнування хімічної й металургійної промисловості (це конкуренти російських галузей), скуповування проданого з молотка (тобто дешево) машинобудування, зокрема авіаційного та космічного, портових потужностей і суднобудування... Але ж усе це й не потрібно, аби просто "пишатися Україною". Для цього достатньо гімну, герба, вишиванок, ну й, звичайно, загального переходу на українську мову. А росіяни викачають з України рівно таку кількість грошей, скільки їм потрібно вкласти в "Північний" і "Південний" потоки. Для цього в газовому контракті "Тимошенко — Путін" є все: і штрафи "за недобір", і зняття дисконту на майбутній рік, і ціна транзиту, і базова ціна... Тож Україна не лише політично сприяє зведенню навколо себе обхідних газотранспортних мереж, а й сама оплатить їх створення. І Юлія Володимирівна готова обслуговувати цей процес.
Тому Володимир Володимирович може вечеряти з почуттям вдоволення від добре зробленої справи. На нього працюють і екс-канцлер Німеччини пан Шрьодер, і Берлусконі, чинний прем"єр Італії, й Тимошенко — прем"єр України, яка прагне в президенти. Путін свою вечерю заробив. А ось чим повечеряємо ми з вами?
2 
1
Коментарі
1