57-річний підприємець Микола Слинько з села Супрунівка Полтавського району на Центральному ринку в Полтаві 10 років торгує віниками та мітлами. Робить їх власноруч.
— Мене покійний старший брат навчив, а він перейняв це вміння в наших батьків. Буває, наймаю собі помічників. Плетемо цілу зиму, — розповідає чоловік. — У мене до 20 соток. На них весною сію сорго. Як на ньому достигне зерно, у вересні-жовтні збираємо, висушуємо, а тоді в"яжемо. Переплітаю тільки лозою, а не якимись мотузками. Тому вони в мене міцні. По лозу їжджу скутером до боліт біля Ворскли.
За зиму чоловік робить до 3–4 тис. віників. Ціна залежить від вартості оранки та попиту.
— Найбільше беруть весною, як сніг починає танути, та восени, як нападає листя. Тоді масово йдуть у хід мої мітли, — майстер показує мітлу із гілок берези. На одну йде майже 100 гілок. Продає по 7 грн. — У такі сезони й ціни на 3–5 гривень піднімаємо. Як раніше за сотку оранки брали 2–3 гривні, то й ми за віник стільки ж. А тепер сотка коштує десятку, то й віник 10–12 гривень, залежно від розміру. Маленький можу і за 5–6 гривень продати.
У день чоловік продає до 30 віників. За них може вторгувати до 400 грн. Найбільше заробляє влітку. Тоді віниками майже ніхто не торгує, немає конкуренції.
— Інші нароблять собі сотню й до зими всі порозпродують, а в мене інколи й до 5 тисяч виходить. Буває за рік усі продам, а інколи якась сотня й лишиться. Мій віник служить до трьох років. Одна жінка прибирає 11 під"їздів у будинках міста. То в мене завжди бере по два віники. І на три-чотири місяці їх вистачає. Люди з Решетилівки часто скуповують їх оптом по 10 гривень за штуку, а тоді продають по 15. Моїми віниками замітають у Росії, Ізраїлі, Норвегії, Англії. А одна жінка недавно купила два, щоб вислати своїй доньці в Німеччину. Та вийшла заміж за німця, а в них тільки щітками замітають. Жінка ніяк не могла звикнути. Попросила українського віника прислати.
8 
35413
Коментарі