У родині Паськів в селі Устимівка Глобинського району живе лис Альфонсик. Тримають його на цепу біля хати.
Домогосподарка 43-річна Оксана Пасько розплутує триметровий ланцюг, що намотався на припін.
— Торік у травні трактористи принесли його — розміром із рукавицю. Вони каткували поле, а лисиця перебігала із нори в нору. Її переїхав трактор, — розказує жінка. — Одне лисеня віднесли односельцям, його розірвав собака. Наш Альфік три місяці жив у хаті. Клав голову на подушку, витягав уперед лапи й засинав біля дітвори. Він змалечку між людьми, тому зовсім не агресивний.
Паськи купили за 60 грн вакцину від сказу. Оксана сама зробила укол лисеняті. Щеплення діє рік. Незабаром треба робити ще.
— Вирив біля будки нору й усе тягне туди. Курей ми не тримаємо, а сусідських кілька разів рятувала. Хотів затягти їх до себе, — веде далі Оксана Петрівна.
Господарі думали, що лис підросте й утече. Однак Альфік забіжить у посадку й одразу повертається.
— Коли зустрічає нас, то скавчить від радості, — згадує жінка. — Ми поїхали до Кременчука. Син Женя взяв із собою лиса. Той у пазусі проспав усю дорогу.
Тварина їсть усе, що дають: кашу, хліб, борщ. Іноді кишки з кроля. З Альфіком товаришує кіт Тінь. Вони облизують один одного.
Коментарі