четвер, 06 травня 2010 18:32

"Чотири роки працюю без вихідних, відпустки"

Автор: фото з особистого архіву Василя Коряка
  Мер Лубен Василь Коряк із наймолодшим онуком Тимуром. У Василя Коряка двоє внуків та онучка. Має трьох дорослих синів. Двоє працюють юристами, третій навчається на юридичному факультеті в Києві. Дружина Катерина — завідувачка дитячого садка в Лубнах
Мер Лубен Василь Коряк із наймолодшим онуком Тимуром. У Василя Коряка двоє внуків та онучка. Має трьох дорослих синів. Двоє працюють юристами, третій навчається на юридичному факультеті в Києві. Дружина Катерина — завідувачка дитячого садка в Лубнах

Мер Лубен 56-річний Василь Коряк планує на чергових місцевих виборах втретє боротися за крісло міського голови. Сьогодні Лубни мають найвищий по Україні показник підприємців на тисячу населення, у райцентрі найкращі по області розрахунки за компослуги.

Уже знаєте, хто буде на виборах вашими суперниками?

— Думаю, не буде охочих. Хіба претенденти з явним фальстартом. Їх висуватимуть, аби вчергове згадати, що я був судимий і вбив людину, коли захищав себе та родину. Хай тоді також згадають, що Коряк зробив чотири єврошколи. Такої, як у нас, дитячої бібліотеки немає в Україні. Два роки найкращий учитель області — з Лубен. Коли почнуться вибори — напишу звернення до лубенців. Про те, як працював ці чотири роки, без вихідних, відпустки. На виборах мера агітувати за себе не буду. Якщо за чотири роки не зміг довести справами чого гідний, два місяці балачок нічого не дадуть.

Як вам удається залучати бізнесменів до ремонтів шкіл, лікарень?

— Коли я вперше зайшов до лікарні, діти сиділи в холодних стінах, на матрацах, зелених від мочі. Покликав своїх заступників і сказав, що ми самі повинні відремонтувати п"ять палат. Де вони шукатимуть гроші — мене не цікавило. Зробили ці палати. Тоді скликав бізнесменів і сказав: отці города, вам не соромно, що діти в таких умовах лікуються? Показав палати, які ми поремонтували. Кожному з них роздав по палаті. Один спробував заперечити, то я при всіх запитав, чи він хоче, аби його жінка взнала, з ким він до Єгипту літав. Той схилив голову, а за те, що багато говорив, ремонтував дві палати. Так зробили 200 кімнат. Зараз наша лікарня визнана кращою в Україні.

У Лубнах аварійний Будинок культури. Коли почнуть будувати новий?

— 2004 року будинок почав сповзати донизу, тріскатися. Коли вдруге став мером — призначили повторну експертизу. Вона підтвердила, що він не підлягає відновленню. Розібрати його — затратно. Оголосили конкурс. Знайшлися кияни, які за 600 тисяч гривень згодилися розібрати будинок. Через кризу цього не зробили. Передали цю можливість іншій фірмі. Цього року вона розбере будинок. На спорудження нового потрібно 50–60 мільйонів гривень. У центрі міста в парковій зоні виділили місце. Чекаємо першого надходження грошей і замовимо проект.

Усі збирачі металобрухту платять міліції

Місцеві розповідають про підпільні клуби гральних автоматів.

— Є чотири точки, які підпільно займаються гральними автоматами. Міліція про них знає та кришує. Усі збирачі металобрухту в місті платять міліції. У центрі стоїть 16 валютників. Вони щомісяця відраховують міліції по тисячі гривень. Аби їх прибрати, достатньо сержанта, який би склав протокол. Але це нікому не вигідно. Щомісяця з Лубен виходить 300–400 тисяч гривень зборів. Міліція зараз займається наркотиками. Якби вони тільки захотіли — наркотиків завтра не було б. Але це колосальний дохід. Єдиний підрозділ, який не спадлючився, — це СБУ.

За розтрати та зловживання заарештували керівника Лубенського водоканалу. Яка тепер ситуація на підприємстві?

— Із водоканалом треба було щось робити. Там був штат — 280 осіб. Люди платили за воду, а вони жирували. Фонд заробітної плати — 600 тисяч гривень. Замінили п"ять керівників, і це нічого не дало. Передали водоканал в оренду одеситам. Ті провели перевірки. Підключили нових 60 абонентів. Повідрізали воду прокуратурі, податковій, які роками за неї не платили. За якийсь час проти керівника порушили кримінальну справу. Я її бачив, там звинувачення несерйозні. Зараз з одеситами розірвали угоду оренди. Вони не мають коштів модернізувати підприємство. На сесії створили на базі водоканалу нове підприємство. Доручили новому керівнику Миколі Куліченку набирати людей за потреби, а не брати старий штат лінтюхів і п"яниць. Створили наглядову раду, яка слідкуватиме за його роботою.

Наскільки складно в місті знайти роботу?

— Безробіття — це міф. Я написав доповідну президентові, що центри зайнятості треба закрити. Схема проста. Я працюю півроку за хорошу зарплатню, або даю хабар за довідку про хорошу зарплату. Іду з нею в центр зайнятості та рік отримую 90 відсотків окладу. Півтора року дуркую та маю стаж і отримую гроші. Усюди висять оголошення про найм на роботу. У нас можна сезонно влаштуватися на молокозавод, працюють винзавод, хлібзавод, будівельні організації. На ринку потрібно багато працівників. Але в нас уже виріс цілий клас безробітних.

Реально, що величезне підприємство — завод "Лічмаш" запрацює?

— Цей завод можна було б підняти. Робити на ньому українські банкомати та лічильні машинки для грошей. Але через систему хабарів наші банки закуповують таке обладнання в Англії та Франції. "Лічмаш" відлучений від цього. Там опустилися до рівня триколісних велосипедів. Але ми і за це вдячні, бо люди мають роботу.

Нові підприємства з"явилися?

— Надали російській фірмі приміщення, і вона його викупила. Тепер там фабрика "Дика орхідея" шиє білизну. Найняли на роботу 120 місцевих швачок. Росіяни були шоковані, що в нас без хабарів за півроку запустилися.

У Лубнах є Хорольський спуск, земля з котрого із будинками сповзає донизу. Люди з аварійних будівель отримають житло?

— Це був би обман збирати гроші на укріплення Хорольського спуску. Там треба відселяти людей та укріплювати спуск насадженням дерев. Але ми маємо таку проблему — люди почали нишком купувати хати на спуску та вимагати, аби їм дали житло. Тому зараз заборонили там будувати та купувати нерухомість. Торік за допомогою Міністерства надзвичайних ситуацій змогли купити дев"ять квартир. Сподіваємося, цього року також допоможуть.

На Коряка було чотири замахи

Василь Коряк народився в селі Бригадирівка Хорольського району. Удвох з братом їх виховувала мати. Батько покинув родину, коли хлопцеві було 2 роки.

У підлітковому віці потрапив до виправної колонії в Дубні. Говорить, побив хлопців, які обізвали його байстрюком. За півтора року Коряка звільнили за зразкову поведінку.

Закінчив школу із золотою медаллю. Працював слідчим у Лубенській міліції. З 1994-го по 1998-й був мером Лубен.

На Коряка скоїли чотири замахи. У нього стріляли, кинули в двір гранату. Він вистрелив у злочинця, який заліз у його будинок. Через поранення чоловік помер. Кримінальну справу порушили, але обвинувачення з Коряка зняли.

2006-го Василя Коряка знову обрали головою міської адміністрації Лубен.

Автівку мер не водить. Їздить службовою з водієм. Дружина Катерина кермує автомобілем "фольксваґен".

Родина мешкає у власному двоповерховому будинку. Мер самотужки насадив величезний фруктовий сад. Має в домі винний погріб та соляну кімнату, котру йому подарував мер Артемівська.

Зараз ви читаєте новину «"Чотири роки працюю без вихідних, відпустки"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі