"Пам'ятаю, років 15–20 тому майже в кожному дворі була ковзанка. Комунальники, чи й самі люди наливали води і всі каталися, — розповідає полтавець Андрій, 32 роки, живе в мікрорайоні Сади-2. — Платити за лід ніхто не просив. Тепер, щоб зводити дитину покататися на льоду, треба не менше сотні. Ковзани продають тільки у спортивних магазинах. Ціни — від 500 гривень".
Безкоштовних ковзанок у Полтаві немає. Покататися можна в торговельно-розважальному центрі "Екватор", парках Перемога, а також Павленківському, де ковзанка не крита. На всіх майданчиках — штучне покриття.
— До снігопаду родиною ходили на річку. Ворскла вже добре промерзла, — каже полтавець Віктор Власов. Займається зимовими видами спорту. — Хороша ковзанка в парку Перемога. Там і людей небагато, самому можна вибирати час, скільки кататимешся. Для спуску — тільки "Сорочин яр". Гірським лижам потрібен підйом і цивілізація. Звісно, Інститутська гора ближче, база "Скіпенс", але там багато неконтрольованих саночників. Бігати на лижах краще вздовж Ворскли. Там уже прокладена лижня.
Цього року в Гадячі на пустирі біля гімназії місцеві підприємці залили ковзанку. Діти катаються безплатно, тренується місцева хокейна команда "Гадяцькі кабани". Раніше вони займалися, коли замерзав Псел.
— Найняли трактора, розрівняли землю, поставили огорожу з дощок. Усе, що могли, робили самі, — каже хокеїст із Гадяча Віталій Нечипорук. — Кістяк команди, чоловік 20, це хлопці з Гадяча, Рашівки, Петрівки. Нещодавно заказали форму в Москві. Один верх коштує 50 євро.
У Лубнах діють дві ковзанки — біля центрального стадіону і школи №1. Їх зробили підприємці, загальноміської досі немає.
Спробували залити ковзанку в Нових Санжарах.
— Біля центрального стадіону поставили дерев'яну загорожу. Пригнали пожежну машину, стали заливати воду, а вона вся увійшла в землю, — розказує Новосанжарський селищний голова Андрій Река, 57 років. — Трудне зробили, лишилося найлегше — мороз включити.
В області діють три гірськолижні бази. "Скіпенс" — неподалік Полтавського технічного університету на Інститутській горі. Довжина єдиного спуску 320 м. Є підйомник. База "Корчак" — за 20 км від Полтави біля села Стасі. Працюють два спуски, підйомник. Засніжують схили сніговими гарматами. "Сорочин яр" розташований неподалік села Петрівка на трасі Полтава–Диканька. Має два спуски, дві канатні дороги.
— На свята завжди багато людей. Їдуть із Харкова. Сум, Охтирки, Кременчука. Запоріжжя. Кажуть, у вас краще, ніж у Буковелі, — хвалиться управляючий "Сорочиного яру" 39-річний Олександр Щербань. — Доки на вулиці світло, катаються "чайники". Під вечір з'їжджаються профі. Спуски освітлюють прожектори, можна кататися до півночі.
Для студентів у будні в "Сорочиному яру" знижки на прокат сноубордів.
— Старші беруть лижі чи тюбінги — гумові човники для катання на снігу, — продовжує Олександр. — Серед молоді популярні сноуборди.
8 
35413
Коментарі