З камери довічного ув'язнення - в обійми Путіна. Кремль виміняв своїх головорізів і це стало обкладинкою великої політичної гри

Путін виміняв своїх вбивць та шпигунів і тепер робить з них національних героїв. Увечері 1 серпня відбувся найбільший з часів Другої світової війни обмін ув'язненими між Росією та кількома західними державами. Зараз це сталося за посередництва Туреччини.

Обміни траплялися й раніше, але, з огляду на вагомість фігур та геополітичний контекст, реалізація нинішньої комбінації може мати набагато серйозніші наслідки, у тому числі - безпосередньо - для України.

За одного вбивцю кількох журналістів дають

В обміні взяли участь Німеччина, РФ, США, Норвегія, Словенія, Польща та Білорусь. Фізично це сталося в турецькому аеропорту. З Росії на Захід було вирушили понад 20 іноземних громадян.

Найбільше тих, кого обміняли, прийняла Німеччина - 12 осіб. Серед них вирізняється драматизмом історія Ріко Крігера, якого у Білорусі мали стратити за обвинуваченням у держзраді та шпигунстві. Згодом помилували, і все це відбувалося протягом останніх тижнів. Інших можна назвати випадковими людьми, котрі потрапили до російських в'язниць під надуманими, нерідко смішними приводами. Так, Патріка Шебеля затримали в російському аеропорту "Пулково" зі смаколиками, у складі яких начебто була марихуана. За це його звинуватили у контрабанді наркотичної речовини. Кевін Лік засуджений за шпигунство, бо фотографував у Майкопі нібито "місця дислокації російських військових" та відсилав їх, як стверджує російська сторона, "представнику іноземної держави". Ілля Яшин є російським опозиціонером, засуджений за "фейк" про дії росіян у Бучі, а Андрія Пивоварова, керівника організації "Відкрита Росія" - за пости у ФБ про протести у російському Хабаровську та за нібито "фейки" про російську армію. Лілія Чанишева, Вадим Останін та Ксенія Фадеєва були соратниками відомого російського опозиціонера Олексія Навального. Олег Орлов керував правозахисним центром "Меморіал", Герман Мойжес перебував у "Яблуці" та був велоактивістом. Саша Скочиленко взагалі -художниця, котру засудили за фейки проти російської армії, бо вона замінила цінники у магазині на антивоєнні листівки.

США повернули додому журналіста The Wall Street Journal Евана Гершковича, Пола Вілана, Алсу Курмашеву та Володимира Кара-Мурзу. За процесом Евана Гершковича, которого в РФ звинуватили у шпигунстві, стежив, без перебільшення, весь світ, бо він став першим працівником американських медіа, засудженим за статтями, які передбачають ув'язнення до 16 років. Пол Вілан, колишній морський піхотинець, має кілька громадянств, окрім американського, ще - Ірландії, Канади, Великої Британії теж звинувачений у шпигунстві. Журналістка Алсу Курмашева отримала вирок за книгу "Ні війні". Володимир Кара-Мурза, котрий є відомим російським опозиціонером, виступав з викриттями режиму Путіна був засуджений до 25 років за державну зраду та співробітництво з небажаними організаціями.

Якщо підвести риску, всі ці люди, за окремими винятками, є суто цивільними. А от Росія повернула собі справжніх головорізів.

З убивць - у герої

Країна-агресорка через прямі торги по лінії "ФСБ-ЦРУ" виміняла вісьмох осіб, котрі є справжніми професіоналами у певних сферах. Наприклад, це подружжя Дульцевих з дітьми. Артем та Анна, котрі відбували покарання у Словенії за шпигунство у 2022 році, де перебували під вигаданими іменами. До слова, вони відсиділи свої терміни у словенських тюрмах. Журналіста Павла Рубцова після початку російської війни в Україні затримали у Польщі за звинуваченнями у шпигунстві на користь російської військової розвідки. Михайла Мікушина затримали у Норвегії, де він був за бразильським паспортом, Вадим Конощенок, за даними американської сторони, був полковником ФСБ. Роман Селезньов є сином депутата Держдуми РФ Валерія Селезньова (від "ЛДПР"). Його затримали у 2014 році, інкримінували шахрайство та підробку кредитних карток, а також незаконне заволодіння персональними даними. Зламував комп'ютерні мережі Владислав Клюшин.

Усіх цих людей особисто зустрічав в аеропорту "Внуково" Путін. Але обійнявся він, напевне, з головною особою, заради якої відбувся обмін, - з кілером Вадимом Красіковим. Путін пообіцяв усім звання та державні нагороди, незвав героями.

Навіть поверхове зіставлення свідчить, що росіяни визволили тих, хто їм потрібен або знадобиться у подальшому. Варто зазначити, що піарилися на поверненні своїх громадян і президент Джо Байден з віце-президенткою Камалою Гарріс, і канцлер ФРН Олаф Шольц. Але ніхто, крім Путіна, не говорив про державні нагороди. Отже, виміняні росіяни свої завдання виконали?

Як обміняли Красікова

Російські пропагандисти отримали з Кремля відповідні методички, де вказано як правильно висвітлювати звільнення росіян. Про це повідомляє ресурс Meduza. Про тих, кого віддали, згадували лишень за що вони були засуджені в Росії. А от ті, кого повернули, "працювали на Батьківщину". Виходить, так чи інакше були агентами ФСБ чи інших структур РФ?

Особливо пропагандистам радили говорити про Вадима Красікова, офіцера ФСБ, який у грудні 2019 року убив у Берліні колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі. За це у Німеччині Красіков отримав довічне ув'язнення.

Олаф Шольц, зустрічаючи в Німеччині повернених осіб, зазначив, що віддати Красікова було "складним рішенням". Як і хто тиснув на канцлера, швидко стало зрозуміло: Путін у телефонній розмові дуже дякував Лукашенку за сприяння в організації обміну. Справді, Білорусь зацікавленою стороною обміну не була, а Ріко Крігер, засуджений до страти, скоріш, став найвагомішим аргументом на користь "віддати Красікова".

Зараз у російських пабліках тиражується "своїх не кидаємо", але насправді є ще засуджені росіяни, котрі у нинішній обмін не потрапили. Утім, шанси на це є, бо американська сторона заявила про продовження роботи по звільненню громадянина США Марка Фогеля, колишнього співробітника посольства Сполучених Штатів у Росії, засудженого за контрабанду наркотиків.

Радість Путіна саме від повернення Красікова стає більш вірогідною, якщо згадати інтерв'ю Такеру Карлсону, коли він розповідав про "справжнього патріота", що ліквідував "бандита".

Більше того, нині Кремль демонструє грайливий настрій: за словами речника Путіна Дмитра Пєскова, якщо Гершкович захоче взяти у Путіна інтерв'ю, заявка буде розглянута.

Полювання на політиків

По суті, звільнення Красікова - це карт-бланш на вбивства у країнах Європи зусиллями російських кілерів, вважає політолог Петро Олещук.

"Тепер кожен кілер буде знати: мені дали завдання вбити неприємного для росіян діяча. У гіршому випадку мене затримають, а потім обміняють, все одно, тому що, таких як я якраз і обмінюють", - каже експерт.

За деякими джерелами, Путін ще у 2021 році вимагав від керівництва силових структур вивчити можливість обміну Красікова. Однак ці відомості суперечать припущенням, що головним у такому масштабному обміні міг бути Олексій Навальний, звільнення якого нібито обговорювалося ще у лютому 2024 року з американською стороною. Проте російська влада можливо, злякавшись, що він за кордоном очолить антипутінську опозицію, ліквідувала Навального, тому угода про обмін зірвалася. Та, можливо, Навальний не сприяв, а заважав обміну Красікова?

Бодігард, який міг бути вбивцею

Дмитро Пєсков підтвердив, що Красіков був офіцером ФСБ підрозділу "Альфа". Досі причетність Вадима Красікова до силових структур не підтверджував ні він, ні його оточення, ні російська влада.

Німецька Bild розкриває факти, котрі могли бути рушійними для Путіна: Вадим Красіков колись був знайомий з охоронцями чинного глави Кремля, тому, за словами Пєскова, той і привітав їх у "Внуково" 1 серпня як друзів. Крім того, Красіков був особистим охоронцем мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака, міг бути причетним до його вбивства (після чого політична кар'єра Путіна, соратника Собчака, швидко пішла вгору).

До того ж, Красіков знає багато таємниць Путіна. Тепер цікаво, як його використають: охоронятиме "тіло" чинного господаря Кремля чи продовжить свою "блискучу" кар'єру кілера? Останнє маловірогідне, адже він тепер упізнаваний і так просто кордон не перетне. А от підготувати собі "нову зміну" цілком здатен.

Ризики для України

"Позитивний момент у тому, що українців не було в обмінних списках і наша країна не була залучена", - розповів доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Роман Єделєв.

Але, на його думку, це не знімає ризику, що обмін буде використаний у подальшому, оскільки, за його словами, американці повірили, що з росіянами можна домовлятися.

Таким чином, значення події для України розпадається на два плани:

• чи буде Красіков використаний як кілер Путіним та проти кого саме,

• чи не випадковими є вибух "мирних планів" на тлі такого обміну як сигнал до спонукання української сторони до переговорів.

"Гадаю, Красікова використовуватимуть певний термін, щоб показати, яка РФ "сильна держава", а потім він відійде у тінь, як Бут, Чапман, бо Красіков - убивця. Сенатора з нього не зробиш", - констатував експерт.

Натомість демонстрація Росією здатності дотримувати слова містить ризик, що Захід уважніше прислухатиметься до путінських "ультиматумів". У зв'язку з цим поінформоване джерело звернуло увагу: США в арабо-ізраїльському конфлікті "тиснуть" на Ізраїль, і лише у другу чергу - на ХАМАС, Ліван чи Іран. Якщо за тим же сценарієм Вашингтон діятиме і по Україні, висока вірогідність спонукання української сторони до прямих перемовин або до формату гарантій, подібного до "зернової угоди". Цікаво, що запобіжником якраз може стати Глобальний форум миру, де офіційний Київ апелює до позиції країн-учасниць. Але, може виявитися, що це малий спротив на тлі занепокоєння світового політикуму від вірогідної перемоги на виборах Дональда Трампа та бажання Путіна використати на 100% собі на користь час до завершення перегонів у США. Утім, Пєсков будь-який зв'язок угоди по обміну з можливими переговорами по Україні категорично спростував.

×