"Росія хоче створити новий Іловайськ" – військовий експерт

Протягом останнього часу, після поповнення та перегрупування своїх військ на українській території, Росія активізувала наступальні та оборонні дії на найбільш важливих для неї ділянках лінії фронту. За рахунок цього вона намагається досягти основних цілей її наступу, який розпочали в січні нинішнього року, стримати контрнаступ Сил оборони України та повністю відновити свою ініціативу у війні. В рамках реалізації наведених планів головними напрямками зосередження зусиль Росії залишаються одразу декілька.

Куп'янсько-Лиманський – на цьому напрямку Росія має намір просунутись до лівого берегу ріки Оскол та закріпитися на ньому, а також завершити процес окупації Луганської області. Досягнення зазначених цілей дозволить Москві зайняти вихідні райони для подальшого розвитку наступу на Куп'янськ як важливий транспортний вузол, та Слов'янськ і Краматорськ як ключеві військові центри України на Донбасі.

Крім того, саме у цьому регіоні у минулому році проводилась одна із основних контрнаступальних операцій Сил оборони України, в ході якої звільнили більшу частину Харківщини та створили пряму загрозу для так званих ДНР та ЛНР. Тому Москва намагається не допустити повторення подібної ситуації та унеможливити контрнаступ на Лисичанськ і Сєвєродонецьк.

З урахуванням наведених обставин, саме на згаданому напрямку розгорнуто найбільш потужне угруповання ЗС РФ та інших силових структур загальною чисельність 120-130 тис. осіб. Втім, воно є найбільш протяжним по фронту, а тому Росія не може досягти там рішучої переваги, достатньої для прориву оборони оперативних масштабів. Про це свідчать украй обмежені успіхи ЗС РФ, що стосуються незначних просувань лише у так званій "сірій зоні". Причому, у багатьох випадках наші сили вибивають російські підрозділи з захоплених ними місць.

Російське військове командування змушене перекидати частину своїх військ для протидії українському наступу у Запорізькій області. Слід також відзначити досить низькі можливості Росії з посилення угруповання її військ на Куп'янсько-Лиманському напрямку через брак достатніх резервів. Більш того, російське військове командування змушене перекидати частину своїх військ для протидії українському наступу у Запорізькій області. Зокрема, нещодавно на напрямок Куп'янська була направлена нова, однак слабопідготовлена та недоукомплектована 26-а армія ЗС РФ. Водночас звідти на південь України росіяни перекинули підрозділи 41-армії, які мають бойовий досвід. Виходячи з наведених обставин, принаймні у найближчій перспективі Росія не матиме жодних реальних досягнень на Куп'янсько-Лиманському напрямку.

Міста Авдіївка та Мар'їнка фактично є передмістями Донецька, внаслідок чого знаходяться безпосередньо на лінії фронту. Саме така ситуація і визначає значення даного напрямку для Росії, яка докладає зусиль з відсунення зони бойових дій від адміністративного центру так званої ДНР. Крім того, це надало б можливість ЗС РФ розпочати рух вперед в інтересах виходу на західний кордон Донецької області. В той же час, суттєвою перешкодою для збройних сил Росії є твердість оборони України, яка спирається на потужну систему укріплених районів, що зводяться та вдосконалюються з 2014 року. Прорвати їх без критичних втрат для російських військ практично неможливо. Тому вони застосовують тактику оточення Авдіївки й Мар'їнки та примушення їх гарнізонів до капітуляції.

З початку нинішнього року найбільших успіхів ЗС РФ досягли в районі Авдіївки, яка дійсно опинилася в напівоточенні. Спираючись на це, російські війська намагаються завершити справу та остаточно оточити місто, посилюючи атаки на півночі та півдні від нього. В результаті росіяни ще більше просунулись на схід та взяли під вогневий контроль автотрасу між Авдіївкою та базами логістики її гарнізону, що значно ускладнило становище міста.

Ситуація ще далека від повного оточення, і навряд чи станеться те, що відбулось під Іловайськом наприкінці серпня - на початку вересня 2014 року. Тоді Сили оборони України взагалі не мали укріплених позицій та були раптово атаковані, а потім і оточені збройними силами Росії, які вторглися на українську територію. Зараз такі позиції у Авдіївці є, а про жодну раптовість російського нападу не може бути й мови.

Сили оборони успішно відбивають атаки противника і у випадку необхідності можуть бути організовано виведені з Авдіївки, як це було зроблено у містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ та Бахмут. Приблизно те ж саме відбувається навколо Мар'їнки. Та навіть якщо ворог зможе захопити їх, він заплатить за це таку ціну, яка не дозволить продовжити наступ на Авдіївсько-Мар'їнському напрямку.

Там росіяни намагаються утримати в своїх руках Бахмут та відсунути від нього з'єднання Сил оборони. У разі досягнення успіху, Росія зможе розгорнути наступ на Часів Яр, а від нього на Слов'янськ і Краматорськ або на захід, до рубежу річки Кривий Торець і міста Дружківка. За рахунок зазначеного будуть забезпечені вихідні райони для подальшого просування в глибину території України.

Як і раніше, бої довкола Бахмута мають різноспрямований характер. Так, на північних околицях міста російські війська ведуть наступальні дії в районі населеного пункту Оріхово-Василівки. На півдні вони протидіють просуванню наших сил із-під сіл Кліщіївка та Андріївка на схід. Жорстка оборона ЗС РФ у цьому районі поєднується ними з контрнаступальними діями.

Разом з тим, загальна обстановка на Бахмутському напрямку, по суті, залишається без змін. Наші сили повільно просуваються вперед на півдні від Бахмута, дійшли до залізниці та тримають під вогневим контролем автотрасу Бахмут-Горлівка. Російським військам вдалося трохи потіснити Сили оборони України на півночі від Бахмута, однак це жодним чином не вплинуло на їх положення. Через перенесення пріоритетної уваги сторін на інші напрямки, Бахмутський напрямок певним чином відходить на другий план. Ні російські сили, ні українські значних резервів там не мають. А тому, у найближчій перспективі суттєвих просувань в той, чи інший бік там, скоріше за все, не буде.

Мелітопольсько-Бердянський напрямок має надзвичайну важливість для Москви. Саме там відбувається контрнаступ Сил оборони України, спрямований на ліквідацію сухопутного коридору від Росії до Криму. В зв'язку із цим, російське військове командування стягнуло туди всі наявні у нього резерви, в тому числі з інших напрямків. По суті, активізація дій Росії на згаданих вище напрямках має на меті сковування там наших сил для недопущення відправки резервів на південну ділянку фронту.

Крім того, Росія продовжує вдосконалювати систему оборони, яку почала зводити на окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей ще восени минулого року. Здійснюються також обмежені контратаки, насамперед, в районі сіл Роботіно на Мелітопольському напрямку та Старомайорське на Бердянському напрямку.

В цілому наступ дозволив Росії загальмувати наш контрнаступ та, навіть, практично призупинити його, принаймні, тимчасово. Втім противник не має достатніх ресурсів для того, щоб розгромити Сили оборони України та змусити нас відмовитись від контрнаступу. А наявність у нас далекобійних ракет і БПЛА дають можливість завдавати удари по транспортних комунікаціях між Ростовською областю РФ та Кримським півостровом, а також по російських військових об'єктах у самому Криму.

Росія намагається взяти реванш та повністю заволодіти ініціативою на фронті в Україні. Для цього проводяться наступальні, контрнаступальні та оборонні операції на низці найбільш важливих напрямків. На деяких ділянках ЗС РФ мають окремі успіхи, однак вони не впливають на загальну обстановку. Виключенням з цього є південний напрямок, де Росії вдалось тимчасово загальмувати контрнаступ Сил оборони України. Разом з тим, Росія неспроможна розгромити наші сили та досягти своїх цілей.