Уже понад рік новини про судочинство в Україні тривожні. За останній рік новий закон про суди суттєво скоротив повноваження Верховного Суду, а справи найвищого рівня проти опозиційних лідерів збільшили спектр політичних переслідувань. Як нещодавно було зазначено в заяві депутата Григорія Омельченка, український уряд має засадничу, невирішену проблему. Хоча Конституція встановлює систему трьох незалежних гілок влади, нещодавно відбулися спроби зв'язати судову гілку з виконавчою та скасувати її повноваження. Хоча вони й почалися за колишнього президента, за нинішнього такі спроби суттєво збільшилися. Сьогодні Україна опинилася перед обличчям майже повного придушення Верховного Суду та знищення незалежної судової системи. Пошкандибав судова влада не може захистити права українського народу. Дуже важливо для всіх трьох гілок влади, а також народу України, уважно дотримуватися Конституції. Коротка довідкова інформація з історії конституційні та законодавчі зміни, пов'язані з судової системи, а також деякі замітки про цінності, закріплені в Конституції, може бути корисним в оцінці звернення депутата Омельченка.
IN ENGLISH: The Suppression of an Independent Judiciary in Ukraine
Накульгуюча судова система не може захистити прав українського народу. Дуже важливо для всіх трьох гілок влади, а також народу України, уважно дотримуватись Конституції. Коротка довідка з історії конституційних та законодавчих змін, пов'язаних з судовою системою, а також деякі замітки про цінності, закріплені в Конституції, можуть бути корисні в оцінці заяви депутата Омельченка.
Конституція та інші закони про судову владу
Україна прийняла свою Конституцію 28 червня 1996 року. Відповідно до статті 124, судова система має виключне право на здійснення правосуддя, і судові розгляди повинні бути віддані Конституційному Суду України та судам загальної юрисдикції. Стаття 125 встановлює Верховний Суд України за найвищий судовий орган судів загальної юрисдикції. Поза тим, стаття 129 встановлює численні приписи для судового розгляду. Згідно з цією статтею, Конституція вказує, серед іншого, що всі рівні перед законом, що судові процеси мусять бути відкриті, і що всі мають право на змагальний процес.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україні вся судова система має обличчя Кірєєва - Власенко
У розділі XV Конституції передбачено п'ятирічний перехідний період для встановлення судової системи, викладеній у ній. Відповідно до цих засад, Верховний суд України мав розпочати здійснення своїх повноважень згідно з чинним законодавством тоді, коли було би створено систему судів, що відповідали б вимогам статті 125. Цей період мав тривати не більше від п'яти років. Проте, багато з конституційних засад не було введено в дію до кінця цього п'ятирічного вікна. Це вимагало ухвалення малого закону про судову систему у 2001 році.
Останні масштабні зміни в судовій системі, Закон України Про судоустрій і статус суддів, No.2453-VI ("судова реформи"), Верховна Рада ухвалила 7 липня 2010 року, президент підписав 27 липня 2010 року. Хоча зауваження щодо проекту цього нового закону представила Європейська комісія за демократію через право (Венеційська комісія) і організація "Верховенство права USAID", більшість з них не було включено до ухваленого закону. На жаль, юридична спільнота, адвокати та правники України зберігали мовчання з цього питання.
Закон не містить великої кількості позитивних і прогресивних засад, покликаних допомогти незалежності судової системи, у тому числі автоматичне/випадкове призначення на справу, включення державної судової адміністрації до самої системи судової влади, вдосконалення системи фінансування, вимога про фінансові розслідування, засади щодо підготовки суддів, а також скорочення числа суддів Верховного суду.
З іншого боку, чимало засад нового закону є проблемні. Наприклад, згідно зі статтею 19, Президент України може створювати і скасовувати суди загальної юрисдикції, на основі рекомендації міністра юстиції і наступну пропозицію головного судді відповідного високого спеціалізованого суду. Проте, Конституція не надає Президентові повноважень ліквідувати суди, а дозволити виконавчій владі це робити означало б зосередити занадто велику владу в руках однієї людини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Судова система діє вибірково
Ще однією ключова проблема – зниження ролі Верховного Суду України відповідно до нового закону. Згідно з Конституцією, Верховний суд є найвищим судовим органом в судах загальної юрисдикції. Але, відповідно до нового закону, вищі спеціалізовані суди можуть самі вирішувати, чи слід передавати справу для подальшого розгляду до Верховного суду. Влада Верховного суду по суті зникає в рамках цього нового закону, оскільки він не може здійснювати своїх власних повноважень щодо справ, про які йому відомо.
Що більше, згідно з новим законом, голосування щодо вотуму недовіри щодо Голови Верховного Суду тепер може бути ухвалено меншою, ніж зазвичай, кількістю членів Пленуму Верховного Суду. Це сумнівна практика. Відповідно до статті 45, пленарне засідання є правомочним, якщо присутні не менше двох третин його членів, "за винятком випадків, передбачених цим Законом." Відповідно до статті 43, пленарне засідання може відбутися для висловлення вотуму недовіри Голові, коли на ньому присутня проста більшість зі звичайного кворуму поточної сесії. Цей тип голосування досить серйозний і вимагає бодай наявності звичайного кворуму пленарного засідання, і постає питання, чому нижчий, аніж зазвичай, кворум має повноваження ухвалювати такі серйозні рішення. Поза тим, вибір Голови на Пленумі Верховного Суду останнім часом став політичним, оскільки ані Голову суду, ані інших членів суду не підбирають індивідуально, але роблять це у вигляді списку, який виглядає радше на політичну партію.
Як випливає з нового закону, процес відбирання суддів також занадто політичний, оскільки включає в себе Вищу раду юстиції. Її участь політизує його, оскільки більшість членів Ради належить до виконавчої чи законодавчої влади або ж нею призначається. Українці мусять мати змогу вірити, що їхня судова система слугує закону, а не політичній партії, і вимога до суддів мати рекомендацію політичного органу стоїть на перешкоді цій довірі. Новий закон також вимагає, щоб судді приймали присягу на церемонії в присутності президента. Це може створити проблеми, якщо Президент відмовляється брати участь у такій церемонії. І це могло б перешкодити судді скласти присягу. Аналогічна проблема вже виникала в Україні, коли парламент не погоджувався привести до присяги суддів Конституційного суду, що призвело до відсутності та кворуму впродовж десяти місяців. Ці типи політичних маневрів, не передбачені в Конституції, мають бути виключені з процесу призначення суддів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Судовий процес ніяк не вплинув на рейтинги Тимошенко - соціолог
Міжнародні спостерігачі були стурбовані політизацією Вищої ради юстиції. У своїй доповіді співдоповідачі Парламентської Асамблеї Ради Європи ("ПАРЄ") по Україні висловили побоювання щодо такої політизації, адже більшість членів належить до виконавчої чи законодавчої влади або призначаються нею. Багато-хто ставить під сумнів нейтралітет ради юстиції та її спроможності після призначення туди президентом Глави Служби безпеки України, адже він є близьким союзником президента без будь-якої юридичної освіти. Хоча він тепер офіційно пішов з ради, призначення політичних союзників шкодить підборові кваліфікованих, безпартійних кандидатів на судові посади, а також надає вигляду непристойності відбору суддів.
У жовтні 2011 року, Верховна Рада ухвалила закон про внесення поправок до законів, що стосуються розгляду справ Верховним Судом України за № 9151. Дехто стверджує, що ці поправки збільшують повноваження Верховного суду, дозволяючи йому ухвалювати нові рішення, а не просто відправляти справи назад до вищих спеціалізованих судів, та зобов'язуючи інші суди розглядати висновки Верховного суду при вирішенні аналогічних справ, збільшуючи число суддів до сорока восьми, і вносячи важливі правила організації роботи Верховного суду. Проте Закон не змінив суті "судової реформи", оскільки Верховний суд не може самостійно вирішити, які справи він приймає до розгляду. Ба більше, якщо Вищий спеціалізований суд вирішує, що в певній справі було порушено лише процесуальні норми права, то її не буде надіслано до Верховного суду, а розглянуто Верховним спеціалізованим судом.
Невід'ємні цінності у Конституції
Конституція закріплює у своєму тексті кілька ключових цінностей. Головною з них є Стаття 8, що наголошує на верховенстві права, яке, як передбачається, "визнається і діє" в Україні. Верховенство права є наріжним каменем розвитку демократії в усьому світі, і демократія, в свою чергу, забезпечує краще і більш процвітаюче економічне життя. Верховенство права має щонайменше два важливі складники. По-перше, закон повинен бути понад усе. Всі особи, чи то приватні, а чи урядовці, мають йому підкорятися. По-друге, повинна бути концепція справедливості, яка підкреслює безстороннє винесення судового рішення. Закон має ґрунтуватися на стандартах за загально застосувальних процедурах.
Щоб верховенства права дотримувались, мусить існувати сильна та незалежна судова система. Як не може бути ринкової економіки без приватної власності, не може бути поваги до верховенства права без незалежної судової системи, щоб забезпечити її дотримання. Ба більше, ця судова система повинна бути однією з гілок, які існують у системі поділу влади.
Політична система, заснована на поділі влади з відповідними стримуваннями та противагами є життєво важливою для збереження демократії. Метою судової системи і, більш широко, метою уряду, є забезпечення стабільності через послідовне застосування закону і дотримання Конституції. Поділ влади – особливо ефективний спосіб для цього, оскільки саме він встановлює систему балансів, відповідно до якої різні гілки стежать одна за одною і тримають одна одну під контролем. Для того, щоб поділ був ефективний, різні гілки влади мають бути рівноправні, щоб кожна з них володіла достатніми повноваженнями, щоб була рівність, ніхто не може мати більше влади. Поділ влади зміцнює цю рівність за допомогою судової перевірки будь-якого невиправданого тиску, які можуть бути з боку виконавчої чи законодавчої гілок влади.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україні зросла вартість судових послуг
Сильна судова система повинна бути рівноправною з іншими гілками влади. Це означає, що судова система і кожен окремий суддя, повинні діяти в якості рівних і незалежних від інших гілок влади. Судді можуть досягти незалежності і поваги лише якщо вони не матимуть зобов'язань щодо іншої гілки влади чи політичної партії. Дуже важливо, що суди мають юрисдикцію і владу утримувати законодавчу або виконавчу влади, оголосивши закони та офіційні акти незаконними або неконституційними, якщо ті обмежують права громадян. Поза тим, задля практичного ефекту незалежності судової системи тлумачення суду повинні бути прийняті і впроваджені в життя законодавчою та виконавчою гілками влади. Ця передумова рівності є основою демократії.
Судді також мусять усвідомити важливість рівності. У Сполучених Штатах, обіймання посади судді — це помітне досягнення і відповідальність. Бути суддею означає утримувати одну з найбільш шанованих позицій в американському суспільстві. Судді повинні бути чесними арбітрами, вони мають бути незалежні від усіх і нейтральні між різними сторонами конфлікту. Судді повинні розв'язувати передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання або погроз, прямих або непрямих, з боку будь-якої партії чи установи. Моральне зобов'язання судді перед такою формою незалежності виключає фаворитизм та корупцію в судовій системі країни. Якщо судді не виконатиме цих обов'язків, суспільство втратить упевненість у власній рівності і це породить цинізм, гнів та нестабільність.
Нинішнє становище судової системи в Україні
Депутат Омельченко дійшов висновку, що президент проводить "послідовне і систематичне анулювання" та "цілеспрямоване і систематичне знищення" Верховного Суду України. Погром здійснюється через передачу влади Верховного суду іншим спеціалізованим судам, переслідування суддів та їхніх родин за необґрунтованими кримінальними звинуваченнями, а також через створення Вищої ради юстиції, як переважної сили дисциплінарного провадження, яку можна використовувати для тиску насуддів у згоді з Президентом.
Втрата повноважень Верховного суду суперечить Конституції. Як зазначалося вище, Конституція гарантує українцям, що один суд – Верховний – найвищий суд у країні, але останні судові "реформи" позбавили його повноважень заслуховувати остаточні вироки у багатьох справах, оскільки він може слухати лише ті справи, які надсилають йому вищі спеціалізовані суди. Конституція стверджує, що Верховний суд є найвищим судовим органом, і новий закон, по суті, нівелює цю конституційну роль. Це незаконно – ухвалювати закони, що суперечать Конституції, і будь-які процес поправок до Конституції має відповідати законним підставам цього документу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У НАТО поговорили про "ганебний судовий процес" над Тимошенко
Мало того, що функції Верховного Суду суттєво зменшилася, але це відбулося "за умов неймовірного тиску" та "втручання в його діяльність." Політизація і розширення повноважень Вищої ради юстиції, органу, що вносить рекомендації щодо призначень і звільнень суддів викликають серйозну стурбованість. Останні гучні справи про порушення клятви чи присяги та інші ініціативи щодо звільнення суддів, скорочення кількості суддів, погіршення умов праці (включно з розміщенням вищих спеціалізованих суди в будівлях Верховного Суду), і залучення до кримінальної відповідальності членів родин суддів можуть сприяти лише підкоренню та утискам Верховного Суду України. Мета, безсумнівно, є зміцнення політичної влади президента та його команди за рахунок судової системи і, непрямо, народу України.
Хоча багато суддів у Верховному суді, очевидно, протистоять Президентові останнім часом, як випливає з заяви депутата Омельченка - нижчі суди опинилися під його повною владою. У вересні 2011 року суд нижчої інстанції заборонив Пленуму Верховного Суду обрати голову Верховного суду і мало не паралізував його діяльність. Ці дії дуже болючі для всіх українців, оскільки вони більше не можуть бути впевнені в незалежності судової системи.
Коли у 1996 році прийняли Конституцію України, багато-хто, в тому числі Венеційська комісія, високо оцінила прийняття цього документа, що гарантує права людини. Проте, зараз Україна опинилася в незавидному становищі, її дії ставлять під сумнів і засуджують ті самі спостерігачі. Наразі спроби підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом залежать від звільнення екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, і все міжнародне співтовариство серйозно стурбоване процесами проти політичних діячів в Україні. Сильна, незалежна судова система може довести як міжнародним спостерігачам, так і самим українцям, що людей судять за порушення закону, а не за політичні погляди.
Сподіваємось, комісія зі змін до Конституції, очолювана колишнім Президентом Кравчуком, дослухається до цих зауважень, виконуючи свою роботу.
3 
8759
Коментарі
4