Президент Володимир Зеленський досі живе ілюзією домовитися з агресором. А ситуація в країні вимагає від нього рішень, каже 52-річний Роман Сущенко, перший заступник голови Черкаської обласної ради, експолітв'язень Кремля. Восени 2020-го пройшов у облраду від політичної партії "Європейська солідарність". В інтерв'ю Gazeta.ua він також розповів про перше знайомство із Віталієм Кличком, як потрапив у російський полон та що там здавалося цілковитим дном.
- Якщо ви домовлялися, то проходьте, – каже секретарка.
За двома дверима просторий кабінет. З невеликого приміщення в дальньому куті виходить Роман Сущенко. Одягнений у блакитну сорочку й темну жилетку. На столі – два прапорці: державний і кримськотатарський. Дезінфектор для рук із партійною символікою "ЄС".
Ви раніше думали про політичну кар'єру?
Ні. Але після повернення з російського ув'язнення зрозумів, що потрібно змінювати життя. І своє, й інших українців.
Після Парижа, Києва вам не бракує масштабу в Черкасах?
Робота у мегаполісах дає одні можливості, а в обласному центрі – інші. Намагаюся розібратися в інтересах та проблемах місцевих еліт, громад, людей.
Півроку працюєте в обласній раді. Що від неї залежить в області?
Перші сесії показали слабку співпрацю між обласними адміністрацією та радою. "Ручний режим" адміністрування, саботаж з боку ОДА упродовж кількох років довели область до стагнації.
Зараз почали вибудовувати відносини двох гілок місцевої влади. Є політичні домовленості про раціональне використання коштів державного та обласного бюджетів. Сподіваюсь це збережеться. Але недовіра зберігається досі. Керівництво обласної ради хоче добитися повноцінного впливу на усі процеси, відповідно до її повноважень. Що вдається - покаже найближча сесія обласної ради.
Відзначив низький рівень емпатії депутатів Черкаської облради. 19 лютого на засіданні звернувся з трибуни до 63 депутатів з проханням підписати листівки громадянам України, які незаконно перебувають у російських тюрмах, анексованому Криму та на окупованому Донбасі. Після свого звільнення у вересні 2019 року з такими проханнями звертався до депутатів Європарламенту, польського Сейму, до українських студентів у Польщі, до людей у Черкасах, Кам'янці. Усі відгукувалися. Досьогодні отримав 13 листівок з підписами депутатів Черкаської облради.
Селян-одноосібників треба прирівняти до фізичних осіб підприємців
На Черкащині агропромисловий комплекс - один із найбільших секторів економіки. Працюють 573 сільськогосподарських підприємств, понад 1,4 тисячі фермерських господарств, 201 тисяча особистих селянських. Селяни-одноосібники мають платити 18 відсотків податків і ще 1,5 відсотка військового збору, якщо обробляють понад 2 гектарів землі. Платять податок на землю. Яку підтримку мала би їм надати держава?
Більше як 40 відсотків сільського населення - це близько 2,6 мільйона осіб - займаються особистим селянським господарством. Точної статистики немає, але експерти оцінюють, що ці господарства виробляють понад 60 відсотків картоплі, більше половини - овочів та молока. Тому мають вплив на продовольчий ринок.
Оподаткування за ставкою 18 плюс 1,5 відсотка розцінюється як покарання для ефективних господарств. Це невдале та непрораховане рішення.
Як підтримати селян-одноосібників? Перший варіант – європейський. Передбачає дотації на гектар. Так держава компенсує витрати на відновлення ґрунтів, добрива. Тоді можна робити оподаткування з валового доходу. Та в Україні цей варіант не спрацює. Бо потрібна ефективна співпраця уряду і парламенту.
Більш простий варіант - прирівняти селян-одноосібників до фізичних осіб підприємців та оподатковувати їх за фіксованим податком 3-5 відсотка, також єдиний соціальний внесок та військовий збір на мінімальну заробітну плату.
Ви спрацювалися з очільником ОДА Олександром Скічком? Він четвертий голова обласної адміністрації за президента Зеленського. Чому їх так часто міняють?
У нас склалися ділові стосунки. У президента бракує фахівців у резерві. Зміна влади 2019-го порушила спадкоємність поколінь. У Франції студенти вузів під час навчання проходять курс публічного управління. Кращі вступають до ENA - Національної школи адміністрації. Це французька державна установа у сфері вищої післядипломної освіти та підвищення кваліфікації. Підпорядкована прем'єр-міністру. Її створив у 1945 році генерал Де Голль, щоб надати рівний доступ до вищих посад державного апарату. І започаткував спадкоємність французьких еліт. Досвідчені політики та державні діячі передають досвід та знання молодій генерації, тому у державному управлінні цієї країни не існує кадрового голоду. Випускники ENA відіграють головну роль у політиці Франції. Вони і є цим кадровим резервом.
В Україні рівень політичної культури низький. Ми є свідками недолугих та безвідповідальних кадрових призначень.
Як за більше як два роки змінився президент Зеленський і його політика? Як за цей час змінилася країна?
Зміни є. Зеленський отримав політичний досвід. Але досі живе ілюзіями домовитися з агресором. Президент зробив низку демонстративних кроків для обмеження дій п'ятої колони Кремля в Україні (санкції проти Віктора Медведчука, закриття проросійських телеканалів 112 Україна, ZIK та NewsOne. - gazeta.ua). Та справжні наміри агресора влада недооцінює.
Зміни в країні разючі. Їх можна відстежувати по цінниках у магазинах, вартості комунальних послуг у квитанціях, регулярній зміні цифр на заправках пального, по кількості нових могил на цвинтарях і перекваліфікованих у ковідні відділення пологових будинків.
Ми є свідками недолугих та безвідповідальних кадрових призначень
Як ви адаптувалися у Черкасах?
Це місто, де народився. Складно було звикнути хіба до манер черкаських водіїв. Столичний і місцевий ритм і рівень культури водіння суттєво різняться.
Увесь батьків рід – із Черкащини. З села Вікнине Катеринопільського району. Батько очолював тут Соснівський райком. Перші дитячі спогади – життя в бараку у районі Хімселища. Малим у тому бараку пішов межи людей і до вечора таких слів нахапався, що батько з матір'ю за голову бралися.
Потім жили он у тому будинку, – встає й показує у вікно двоповерховий котедж навпроти міської ради. - Здається, там зараз банк. Коли мені було чотири роки, ми мали в ньому однокімнатну квартиру. Перший яскравий спогад – я вибрався на балкон й просунув голову крізь металеві прути перил. А назад витягнути не зумів. Отак стояв і галасував, аж поки мати не почула.
Чим займається ваша дружина?
Зайнята домашнім господарством, освітою нашого сина. Доглядає за матір'ю. Вона має кілька спеціальностей. Працювала за фахом в медицині. Після отримання другої освіти – в столичному органі державної виконавчої влади, займалася соцзахистом. У Парижі – викладала.
Ви продовжуєте малювати?
Так, коли випадає хвилина. Маю замовлення на ілюстрування дитячих оповідань.
На що витратили першу зарплату з обласної ради?
На навчання сина Максима. 2007 року я їздив у відрядження до Страсбурга, де у Раді Європі Україна представляла Національну стратегію у галузі культури. Повертався через Мюнхен. У літаку познайомився тоді ще з боксером Віталієм Кличком. Під час розмови попросив дати автограф. Віталій запитав, кому. Кажу, Максиму.
- А хто це? - питає.
- Мій син, який з'явиться на світ через два місяці.
Після повернення з ув'язнення прийшов на зустріч вже з мером Києва Віталієм Кличком разом із сином. Максим майже рік займався кікбоксингом. Я йому пригадав той автограф, а новий він залишив на рукавичках для кікбоксингу.
Наділи кайданки, на голову натягли смердючий мішок. Поки везли, перекривали дорогу
Чому український журналіст, власкор інформаційної агенції у Парижі, поїхав у Москву?
Там жили родичі по батьковій лінії. Одному з них потрібна була складна операція на очах. Вирішив допомогти. Зустрівся з родичами і другом. Він - колишній киянин. Його батьки – в Києві. Брат на Майдані рятував людей. Спитав, чи не відвезу я родичам знімки. Ми сиділи в його машині, бо має проблеми з ногами. Згадували минуле, дискутували. Раніше він розповідав про комісію із загибелі підводного човна "Курськ", до якої входив. Був великим цабе. Пізніше перейшов до внутрішніх військ - нині Росгвардія. Я запитав: це російські військові з Дзержинської дивізії підірвали Донецький аеропорт?
– Та ти що! Вони всі тут, у Балашиці, на місці. Я знав би!
Дав мені диск "із фото". Кажу, в ноутбуці немає дисководу, то потім гляну. Він вийшов із автівки нібито перевірити колесо. В цей час з чотирьох боків вломилися ефесбешники, 6 здорових дядьків. Почали кричати: "Оставаться на месте. Работает ФСБ России!" Один ухопив мене за горло і мацав комір сорочки. Шукав ампулу з отрутою. Із черевиків повитягували супінатори. Наділи кайданки, на голову натягли смердючий мішок. Поки везли, перекривали дорогу.
Думав, на допиті катуватимуть. Коли офіцер ФСБ дістав серветку, щоби витерти мені кров із підборіддя, трохи відпустило. Забрали всі телефони. О 4 ночі привезли до СІЗО МВС. А о 6 ранку заволала мелодія гімну – "Союз нерушимый". Це було дно. На третій день почув по радіо, що мене заарештовано й пішов розголос. Диск із нібито сімейними фото товариша виявився якимись файлами і документами з таємною інформацією. Як з'ясували на суді - сфабрикованими.
Він записував розмову. Якось у ФСБ мені прокручували запис й помилково відмотали зайвого. Включили на тому місці, де вони з офіцером ФСБ обговорювали мій арешт.
– Ну что, Василич, игра стоила свеч?
– Еще как стоила, Михалыч!
Бачив його на суді. Він ховав очі. Вже ледве пересувався на милицях. Я чогось думаю, що то було не останнє покарання в його житті.
Що після полону вам давалося важко, до чого звикали заново?
Звикав до звичайного життя у родині. В ув'язненні постійно перебуваєш у напруженні, в очікуванні агресії, провокації, підступу з боку наглядачів, ФСБ або ув'язнених. Цього було складно позбутися одразу. Родина допомогла відновити добрі звички. Я перестав виживати, почав жити.
Я перестав виживати, почав жити
Що досі зринає в пам'яті з часів ув'язнення?
З жахів пригадується смерть наркокур'єра з сусідньої камери. Він повісився попри цілодобовий відеонагляд. Ще літня лікарка, яка перед судовим засіданням з'являлася та міряла тиск не мені, а конвойним ФСБ.
У тюрмі зустрічався з росіянином-націоналістом Олександром Мироновим, який 6 років переховувався у підпіллі, а потім здався. З естонцем, якого вхопили для обміну, коли в уряді Естонії виявили російського шпигуна, з узбеком-терористом, який хотів підірвати собор Російської православної церкви Василя Блаженого та розстріляти з автомата усіх на Червоній площі.
Що відчували, коли через два роки тюрем вас відправили в колонію?
Чесно кажучи, думав до колонії не дійде. Що обміняють на проросійського журналіста Кирила Вишинського (керівник "РІА Новини-Україна", філії російського інформагентства "РИА Новости". Звинувачується СБУ у створенні підривної проросійської інформаційної мережі на терені України та державній зраді. Його віддали Росії під час обміну 7 вересня 2019 року. - gazeta.ua) чи ще когось. Але довелося в арештантському "столипінсбькому" вагоні їхати на зону суворого режиму під Кірово-Чепецьк у селище Утробіно. В купе напхали 8 осіб.
Тепер як ви вважаєте, що це було?
Випробування. Три роки життя, фактично, втрачені. Поки сидів у російських тюрмах, помер мій батько. Я не бачив, як зростав і змужнів син. Однак навчився тримати удар. Побачив справжню Росію зсередини. Вкотре переконався, що ментально ми різні народи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Колишній політв'язень Кремля збирається йти в парламент
Роман Сущенко опікується долею ветерана Другої світової Олександра Тимошенка. Під час війни уродженець Черкащини воював у лавах американської армії. 12 років тому отримав посвідчення учасника бойових дій. Нині ветеран війни переїхав у село Погреби під Києвом. Роман Сущенко й Ірина Геращенко придбали 97-річному ветерану слуховий апарат.
3 
8759
Коментарі
1