Без грошей, без Донбасу і з новими правилами: як країна готується до місцевих виборів

5

Верховна Рада у законі передбачила запобіжники. Змінити адресу голосування можна у міжвиборчий період та протягом перших п'яти днів виборчого процесу. Тобто - коли ще немає кандидатів. Далі виборчу адресу міняти не можна. Це реально зробити не частіше, як раз на 180 днів, двічі на рік.

По кожному з цих напрямків є проблеми. На фінанси вплинула ситуація з коронавірусом і карантином. Із грошей, які були закладені в держбюджеті на підготовку до місцевих виборів, вилучили більшу частину – близько 1,2 мільярди. Лишився мільярд. Це не може не позначитися на виборчому процесі. Хоча в деяких народних депутатів є розуміння проблеми та думки разом із Кабміном повернутися до цього питання напередодні виборів. Хочуть знайти кошти.
Через нестачу фінансів немає можливості модернізувати інформаційно-аналітичну систему "Вибори" під нове законодавство. А це необхідно, адже ухвалили Виборчий кодекс, запровадили нові виборчі системи. Не можемо розгортати систему регіональних представництв ЦВК. А вони могли би покращити організацію виборів.
Серед організаційних найбільша проблема — це незавершеність адміністративно-територіальної реформи. Вона фактично перейшла у стадію примусового формування громад, коли Кабмін має право визначити межі їх територій та відповідні центри. Це стосується тих громад, що добровільно не об'єдналися. І, можливо, вже об'єднаних громад, які недостатньо спроможні. Процес триває. Разом із цим планується переглянути межі районів. Це все впливає на підготовку до виборів.

Ми фактично не знаємо, в яких межах призначать місцеві вибори. Такі зміни потягнуть інші, наприклад, у логістиці. Якщо в регіоні буде 800-900 дільничних виборчих комісій, то районній територіальній виборчій комісії буде складно чи й неможливо їх сформувати, а потім прийняти від них виборчу документацію. Треба думати, як змінити окремі процедури. Все це відбувається паралельно. Ми не розуміємо, коли реформа завершиться і як це оформлять.

Значного доопрацювання потребує Виборчий кодекс. У першу чергу книга четверта, яка стосується місцевих виборів. Під час роботи над законом їй приділили найменше уваги. Планували, що введуть в дію пізніше. Врешті-решт ухвалили. Там багато неузгоджених моментів. У ВР вже зареєстрований законопроєкт, спрямований на відповідні зміни. Але часу залишається все менше.
Високі шанси, що Кодекс змінять. Та гарантій немає. А невизначеність ускладнює життя всім – і організаторам виборів, і політичним партіям, і кандидатам.

Час втрачений. Ми вже будемо входити у виборчий процес в авральному режимі. Якщо дотримуватися процедури, визначеної регламентом Верховної Ради, відповідний закон може бути прийнятий в кращому разі в середині липня. До старту кампанії залишиться місяць-півтора. Це дуже мало. Хіба буде якась оптимізація процедур.

Він вплинув на фінансування. І також посилив невизначеність. Не знаємо, що буде восени. Хотілося б вірити, що все заспокоїться. Якщо матимемо ситуацію легкої загрози, треба буде вживати заходів для захисту життя і здоров'я виборців, членів комісій. Потрібні будуть дезінфікуючі засоби, засоби індивідуального захисту, дистанція, тощо. Це ми вже бачили на виборах в 179 окрузі (округ на Харківщині. Там 15 березня пройшли довибори у Верховну Раду. Дільниці дезінфікували, а члени комісій працювати у масках. - Gazeta.ua). А можливо виникне реальна загроза для життя громадян. Тоді це стане підставою для введення надзвичайного стану і перенесення виборчого процесу. Але це вирішуватиме не ЦВК.

Наскільки я розумію, ці витрати повинні фінансуватися через спецфонд, створений для запобігання поширенню коронавірусу. Адже Виборчий кодекс не передбачає витрачання коштів на такі цілі під час організації виборчого процесу. Гарантувати безпеку мають також органи влади на місцях. Але як це буде на практиці, поки що невідомо.

Мільярда гривень вистачить на всі організаційні заходи, крім оплати праці членів комісій. Це - найбільша стаття витрат. На неї закладали 1,2 мільярда гривень. Буде складна нова виборча система і, можливо, триватиме карантин. В таких умовах відмовлятися від фінансування членів комісій неправильно й небезпечно.
Деякі народні депутати висловлюють думку, що місцеві організації партій і кандидати забезпечать роботу комісій. Вони будуть змушені знайти волонтерів. З точки зору міжнародних стандартів, партійне фінансування членів комісій вважається неправильним. Виборчі комісії мають бути незалежними. І в нас не передбачене партійне фінансування членів виборчих комісій.

До 600 тисяч.

До призначення виборів. Другий момент – зміни виборчого законодавства. Верховна Рада за Конституцією має призначити чергові місцеві вибори не пізніше 90 днів до дня голосування. А виборчий процес починається за 50 днів.

Орієнтовно так. Інакше вибори відбудуться за тією системою адміністративно-територіального устрою, яка є.

Моделюємо ситуацію. Проводимо вибори за чинним адміністративно-територіальними устроєм. А після цього відбувається реформа. Змінюється кількість районів, територіальних громад, їх межі. Важко сказати, що буде. Теоретично можливі два варіанти – до наступних чергових виборів працюють органи місцевого самоврядування, які будуть сформовані на виборах восени цього року. Або у зв'язку з утворенням нових районів, громад доведеться проводити ще одні місцеві вибори після чергових – перші.

Це залежить від Президента та Верховної Ради. Можливість перенесення виборів є. Перша - внести зміни до Конституції щодо строків проведення місцевих виборів. Але підстав для цього немає і про це ніхто навіть не говорить. Друга – норма Конституції, яка забороняє проведення виборів в умовах воєнного чи надзвичайного стану. За наявності таких підстав Президент видає відповідний указ, який має затвердити Верховна Рада.

Це залишилося на рівні розмов. У законопроєкті, який внесений у ВР, таких ініціатив немає. Місцеві вибори не загальнодержавні. Сама їх природа суперечить встановленню загальнодержавних бар'єрів чи обмежень.

Питання грошової застави делікатне. В цьому плані мені легше - ЦВК не визначає її розмір. Розумію складність і політизованість питання. З одного боку, є необхідність забезпечити доступність кандидатам до участі у виборах. А з іншого - убезпечитися від зловживань.
ЦВК найбільше турбує той аспект, про який кажете. Кандидатів може бути настільки багато, що бюлетень не зможемо виготовити технічно. Або він буде таким шрифтом надрукований, що неможливо прочитати. Треба враховувати і технічні можливості обладнання, на якому їх друкують. Маємо знайти баланс.
Це повноваження Верховної Ради. Дискусії щодо розміру застави тривають. Проєкт закону пройшов перше читання. А в комплексному законопроєкті щодо змін Виборчого кодексу дещо інший підхід. Там пропонують зменшити заставу в чотири рази, а не в дев'ять. Його лише зареєстрували, але уже зрозуміло, що остаточно рішення цього питання у народних депутатів поки немає.

Так було й раніше на місцевих виборах. Виборці отримували від 2 до 6 бюлетенів. Ситуацію ускладнює пропорційна виборча система з відкритими списками. Кожна додаткова партія в бюлетені за цією системою - це ніби ще один бюлетень в одномандатному окрузі за технологією підрахунку. Бо рахують спершу бюлетені на підтримку організації партії, потім по кожній організації партії – голоси за кожного кандидата в списку. Це значно збільшує час підрахунку.

З технічної точки зору зараз немає передумов для організації виборів на цих територіях. По перше, в нас є закон: на тимчасово окупованих територіях вибори не організовуються і не проводяться. По друге, як можна організовувати щось там, де не діють органи влади України? За допомогою яких механізмів?

Заяви які роблять, спрямовані в першу чергу на повернення тимчасово окупованих територій під контроль України. Я не чув жодної про проведення виборів без безпекових умов, проведення виборів до відновлення контролю над державним кордоном чи всупереч міжнародним стандартам. Я переконаний, що всі українці хочуть, щоб чергові місцеві вибори відбулися на всій території України. А тимчасово окуповані території були звільнені якнайшвидше. Але цьому повинна передувати деокупація територій, їх звільнення.
Вибори мають проходити в умовах, коли буде гарантована безпека. Вибори в Україні і без окупації бували часто конфліктними. А коли територія після воєнних дій, коли у людей на руках зброя, ризиків значно більше. Треба готуватися виважено.
Крім того, для організації процесу місцевих виборів на деокупованих територіях там мають відновити свою роботу органи влади України, суди, правоохоронні органи, банки, засоби масової інформації. Політичні партії мають відновити роботу осередків. Незрозуміло, які громадяни там фактично проживають, хто може бути включений у список виборців, в яких приміщеннях проводити голосування, як забезпечити право голосу тимчасово переміщеним особам. В ідеалі, було б добре дати час на реінтеграцію територій, на зміну свідомості виборців.
Підсумовуючи, для організації виборів на деокупованих територіях необхідне відновлення державного суверенітету України та забезпечення гарантій безпеки громадян, так і відповідне законодавче врегулювання.

У нас побудована комплексна система захисту інформації. За результатами державної експертизи вона отримала Атестат відповідності Держспецзв'язку. Але її треба модернізувати під нову виборчу систему.

Орієнтовна сума - близько 84 мільйони гривень. Але це не тільки для місцевих виборів. А й президентських і парламентських. Крім того, в цю суму закладено можливість розгортання системи до рівня дільничних виборчих комісій, принаймні – на загальнодержавних виборах.
По часу - кілька місяців точно. Треба провести закупівлі, укласти договори, розробити відповідне програмне забезпечення, налаштувати обладнання. Попередньо рахували, щоб в штатному режимі модернізувати та розгорнути нову систему до місцевих виборів, починати варто було в кінці березня.

Підкуп виборців – це злочин, який важко фіксувати і доводити. Фактично корупційне правопорушення, де є два вигодонабувачі і немає потерпілої сторони. Вона знеособлена, оскільки від підкупу втрачає суспільство в цілому. Натомість, суспільство, в більшості своїй, не розуміє його небезпеки. А для багатьох виборців підкуп є нормою. Поки це не зміниться, боротися важко. Можна сказати, що так відбувається легалізація корупції.
В нас дуже високий рівень лояльності до виборчих правопорушень. Треба велика роз'яснювальна робота. Посиленням відповідальності мало чого можна досягти. Покарання має бути в першу чергу невідворотнім. Але головне – сформувати у громадян нетерпимість навіть до думки про можливість маніпулювання результатами виборів та усвідомлення великого рівня суспільної небезпеки від таких дій. Багато людей віддали життя за право вільно обирати владу.
У країнах розвиненої демократії можна без паспорта отримати бюлетені. Коли їх запитуєш: "Як? Це ж можуть бути зловживання". Вони дивуються: які? Їхній рівень свідомості не допускають думки про фальшування виборів.

ЦВК не є учасником цих процесів. Однак технології - це майбутнє всього світу. І в сфері виборів теж. Але треба підходити обережно. Вибори – це в першу чергу не про технології, а про довіру. В Україні особливі ризики. Є військова агресія Росії. Можемо очікувати втручання у систему виборів, коли йдеться про інтернет-голосування. Такі вибори відбуваються в умовах неконтрольованого середовища. Виборці голосують невідомо де, невідомо під чиїм контролем, незрозуміло як ці голоси потім перерахувати і пересвідчитися у правдивості встановлених результатів.
Частину цих питань можна вирішити технічно, але не всі.
У нас у виборчому процесі ще багато зловживань, тому до новацій треба ставитися обережно, врахувати всі плюси і мінуси, впроваджувати поступово. Спрощення виборчого процесу за рахунок впровадження тих чи інших технічних рішень, підвищення комфорту, оперативності, зручності виборчих процедур – безумовно важливо, але повинно відбуватися не на шкоду довірі до результатів народного волевиявлення і не на шкоду міжнародним зобов'язанням України.

Я прихильник професіоналізації роботи виборчих комісій. Зараз усе впирається в можливості держави.
Ми ще до ухвалення Виборчого кодексу подавали пропозицію, щоб на базі територіальних представництв ЦВК формувати хоча б керівний склад комісій. Для початку окружних. Це дозволило б підвищити професіоналізм і зняти проблему із квотами партій у керівництві комісій. Там завжди є зловживання. Але ідею негативно сприйняли народні депутати. Нібито, це форма адмінресурсу. Критика була настільки гостра, що найближчим часом цей намір реалізувати не вдасться.
Депутати чи політичні партії наскільки бояться зловживань, що їм страшно впроваджувати ефективні речі.

Погодився, тому що не бачу в цьому проблеми. Майже все моє професійне життя пов'язане з виборами. Розумію, як можна удосконалити роботу комісії та виборчий процес загалом. Хотів продовжити цим займатися.
Неправильно й спрощено зводити питання до партії, яка подає кандидатуру. Члени комісії повинні дотримуватися позапартійної позиції. Все інше є порушенням закону. Колектив у нас професійний.

Тут є і правда, і неправда. Інформація пішла така, що ЦВК отримали зарплати в обхід закону (на період карантину Верховна Рада обмежила зарплати чиновників до 10 мінімальних зарплат - 47 230 грн. - gazeta.ua). Але ми жоден закон не порушили. Рада передбачила обмеження заробітної плати, але вони не поширюються на виплату допомоги на оздоровлення, відпускні, лікарняні. Ну і закон проголосували 18 квітня. А набув чинності ще пізніше. Заяви про відпустку й оздоровлення деякі члени комісії писали ще тоді, коли й розмов про цей документ не було.
Розумію реакцію людей. На фоні загальної ситуації із зарплатами це виглядає некоректно. З іншого боку це питання зводять до розміру заробітної плати членів комісії. Тривалий час в інформаційному просторі крутяться теми, чому в нас такі зарплати. Тут глобальне питання – Україні потрібна незалежна ЦВК чи ні. ЦВК – це орган який забезпечує реалізацію влади безпосередньо народом через вибори та референдум, забезпечує формування найвищих органів влади. Комісія повинна створити передумови та забезпечити проведення чесних виборів. Якщо не буде чесних виборів, чесної влади, чесних судів, правоохоронної системи, то не буде нічого. Як показує світова практика, жодна антикорупційна політика не може бути успішною без належного рівня оплати праці осіб, які приймають відповідальні рішення.