39 днів до виборів: якою буде наступна Верховна Рада

Принципи традиційно одні й ті самі. Вони кардинально не міняються. Виборцеві показують титульну частину списку — для іміджу партії. Першим, як правило, йде лідер. Зеленський балотуватися не може, тому не дивно, що список "Слуги" очолив Разумков — був говіркою головою Володимира Олександровича. Президентська партія, як і "Голос" Вакарчука, показує активістів, реформаторів. Враховують квоти для жінок. Уже навіть почали чистити списки. Часу було мало, певно не встигнули як слід перевірити.

Якихось великих сенсацій не побачив.

"Сила і честь" Смешка не захотіла виглядати партією колишніх пенсіонерів. Додали представників молодого покоління, зараз це модно. Туди потрапили депутати з "Самопомочі". Можливо, це пов'язано з фінансуванням проекту.

Партії типу "Слуги народу" чи "Голос" тільки формуються. Юридично створені, а реально не існували. Ситуація може скластися, як з "Народним фронтом". Фракція з'явилася, а партія як така — ні. Або як "Удар", який розчинився у БПП. Зараз спробували відновитися, але не виходить. Уроки цих політсил мають вивчити партії Зеленського і Вакарчука. Бо можуть мати у перспективі такі ж проблеми.

2014-го теж була мода на оновлення. Тоді у списки вносили активістів і комбатів.

Сьогодні підходять радикальніше - відмовляються брати у списки колишніх депутатів. Так показують, що розривають із минулим. Навіть не беруть потенційних союзників. Такі як Заліщук, Найєм могли потрапити до списку Вакарчука. Певно політтехнологи його переконали — треба продемонструвати, що не маємо нічого спільного з теперішнім депутатським корпусом.

От де скоріше імітація, так це "Європейська солідарність" Порошенка. Там пробують провести формальне, зовнішнє оновлення. Де є кілька нових людей з активістів. Петро Олексійович хоче показати, що прибирає одіозних і навпаки просуває представників громадянського суспільства. Але все одно на перших позиціях професійні політики. Список Порошенко формував сам. Ніякого праймеріз, який обіцяли, не було. Голосувала одна людина — сам Петро Олексійович. Частково показали оновлення — на цьому і завершили.

Дивна ситуація у партії Гройсмана. Вона вийшла гібридною. Поєднали людей прем'єра з "Народним фронтом" і представниками команди попереднього президента.

Величезного тренду на оновлення у більшості політсил немає. Він проявився тільки у двох нових партіях. Решта випадків — швидше політтехнологія.

Для "Слуги народу" і "Голосу" (остання з високою вірогідністю проходить до парламенту) є небезпека у відсутності досвідчених людей. Парламентська робота все-таки потребує компетенції. Треба адаптуватися. Помічники розберуться, де зарплату видають чи працює буфет. Але, як записатися на виступ, працювати у комітеті, законодавча робота? Все це потребує часу. Передавати досвід буде нікому.

Хтось адаптується. А хтось і не знайде себе в специфічній, іноді рутинній парламентській роботі. Серед новачків, які прийшли 2014-го, дуже багато людей, які виявилися зайвими. Нічим не запам'яталися і нічого особливо не зробили. Чимало таких побачимо і в наступних великих фракціях, тої ж "Слуги народу".

З іншого боку, з'являться нові політичні зірки. Разумков, можливо, претендуватиме на спікера. Він володіє політичною риторикою, буде одним із найбільш помітних у новому парламенті.

Оновлення завжди потрібне. Інакше буде застій, панування старих практик. Це допоможе швидше ухвалювати рішення, які не розглядалися роками, зависли. Наприклад, Виборчий кодекс, перехід на нову виборчу систему, реформа парламенту. Чи зняття депутатської недоторканності — багато нових, зокрема бізнесмени, не ідуть за депутатським імунітетом.

При всій повазі до керівників НРУ, шансів жодних.

У "Свободи" шанси скоріше теоретичні. Якщо активно проведуть кампанію і повернуть частину виборців, які відішли до Порошенка на президентських виборах. Велика помилка націоналістів на попередніх виборах, що вони лягли під Петра Олексійовича. Крім "Нацкорпусу". Так втратили частину свого електорату. Повернути його буде непросто.

Та й великого попиту саме на такі політсили зараз немає — нарваних опозиціонерів, які могли би дати по морді "регіоналам". Як це було 2012 року.

Нині попит на лідерів нових облич, навіть не списочників.

У "Свободи" результат буде в діапазоні 2-3%. І то це буде непогано для них, бо можуть і провалитися.

Боротьба за патріотичного виборця під час цієї кампанії буде дуже жорсткою і конкурентною.

Точно не побачимо "Народного фронту". Деякі з них підуть по мажоритарці, але пройдуть одиниці.

Партія Порошенка скоріше за все буде. Але у декілька разів меншою за чисельністю.

Фракція "Батьківщини" буде більшою, ніж зараз.

"Опоблок" розділився на цих виборах. Той, хто належить до групи Льовочкіна-Медведчука пройде. А ось ахметівська група - під питанням.

"Самопомочі" швидше всього не буде. Може не бути "радикалів".

Ось таке буде велике оновлення. Як мінімум 3 фракції можуть випасти з парламенту.

Це менш вірогідний сценарій, але можливий. Якщо стрибне "Голос", партія Гройсмана вийде за межі 1% і націоналісти додадуть у рейтингу. Тоді колишня БПП втратить 4-5%.