Голова фракції Соціалістичної партії України у Верховній Раді Іван Бокий, 65 років, зустрічає в дверях свого кабінету. Запрошує всередину. Біля входу скляний журнальний столик та шкіряні крісла. На столику — статуетка сови, що стоїть на розгорнутій книзі. Бокий каже, що вона залишилася йому від Олександра Мороза. Раніше, коли Мороз очолював фракцію, це був його кабінет.
Народні депутати від Партії регіонів заявили про потребу дострокових парламентських і президентських виборів. Це реально?
— Партія регіонів не хоче ніяких дострокових виборів. Хоче один з її діячів, перший заступник голови фракції Василь Кисельов. Партія ж офіційно заявила, що дотримується конституційних строків проведення президентських і парламентських виборів. Для дострокових не бачить підстав. Віктор Андрійович Ющенко, у якого позиція змінюється часто зі зміною погоди, а іноді сім разів на тиждень, теж уже дійшов думки: така катавасія із виборами не потрібна, — каже Бокий і скидає дзвінок на мобільному телефоні. — Я так розумію, що заява Кисельова була політичною реакцією на біганину відомої дамочки із цією надбожевільною ідеєю проведення позачергових виборів. А також на заяви деяких президентських клерків і самого президента про те, що він може до цього вдатися. Але ж до цього можна вдаватися, щонайменше будучи пацієнтами "жовтого дому". А щонайбільше — охопленим жадобою особистої влади. Правових конституційних причин для проведення і одних, і других виборів немає.
Але можуть з"явитися?
— Можуть. Якщо, скажімо, Верховна Рада не працюватиме 30 днів. Якщо якомусь придуркові вдасться, наприклад, відключити парламент від системи життєзабезпечення. Або блокувати вхід депутатам. Але тоді вони мають право зібратися будь-де. Навіть якщо один депутат буде присутній у приміщенні і буде головувати, він матиме право відкрити сесію і Верховна Рада працюватиме.
Причини для дострокових виборів можуть бути не правові, а політичні. Це коли у парламенті й у країні немає політичної згоди, і це паралізує все життя. Але тоді справді на вибори повинні піти всі — і президент, і Верховна Рада. Тоді перевіримо, хто є хто. Чи президент у нас боягуз, чи чесна й відповідальна людина.
Чи може запланований Луценком похід на Київ створити передумови для розпуску Верховної Ради?
— З Юрія Луценка такий управлінець, як, вибачаюся, з одного предмета мірошник. Він може на вулиці кричати: "Геть рудого таргана!". Може з ленінським присмаком патякати, базікати, вигукувати лозунги. Але як управлінець він ніхто. Коли я читаю деякі газети, що це "наша надія", дивуюся, наскільки сліпий наш народ. Ну, не народ, а окремі представники, хоча їх і багато. Не розуміють, що ні Юлі, ні Тараси, ні Юри цей народ не порятують.
У Бокого кожні кілька хвилин дзвонить мобільний. Кілька разів відповідає на дзвінки і каже, що зайнятий.
Що буде, якщо Ющенко видасть указ про розпуск парламенту, а той не підкориться?
— А як можна розпустити парламент, які підстави? Їх немає, на базарі не купиш. Ну, вони хочуть купити такі в Конституційному суді. Але думаю, там сидять тверезі нормальні люди, які прекрасно розуміють, на що вони приречуть державу, народ. Ющенко збагнув уже, що дострокові вибори нічого йому не дадуть. І весь цей лемент має дві причини — патологічну жадобу до прем"єрства у Юлії Тимошенко і незрозумілу, як для мужчини, образу Віктора Ющенка на політичну реформу. За яку він сам і голосував (за зміни до Конституції 8 грудня 2004 року проголосували 78 нардепів з "Нашої України", але Віктор Ющенко не голосував. — "ГПУ").
Ми питаємо: "Йосипе, чого ми ублюдки, чого виродки?"
Чи ймовірно, що наступні президентські вибори пройдуть у Верховній Раді?
— Така пропозиція прозвучала в одному з інтерв"ю Віктора Януковича. Але багато людей це сприйняли вже як готовність коаліції ставити питання руба. Навпаки, я думаю, що Віктор Федорович висловив це як альтернативу тим нерозумним ідеям, які йдуть із Банкової, — щодо розпуску парламенту, скасування політреформи, визнання легітимності уряду, ветування певних законів. Тобто, це був політичний хід. Ми вважаємо, що навіть якщо президент і суто символічна фігура, його повинен обирати народ.
Чи можливо, що соціалісти підуть на наступні вибори у блоці з Партією регіонів і комуністами?
— Дозволите, я нап"юся води трохи? — раптом каже нардеп. — Сьогодні їв солону рибу, а в нас риба любить пити.
Встає і підходить до шафи. Наливає в склянку мінералки. Повільно п"є. Тоді відповідає:
— Це не обговорювалося. Можливо все, але це не означає, що так буде. Я думаю, що за чотири роки ще багато води спливе. І сьогодні гадати — пусте заняття.
Кажуть, що БЮТ зараз перетягує до себе виборців Соцпартії.
— Це так. Тут дива немає. Сьогодні країна політично хвора на популізм. Діагноз цієї політичної хвороби — Юлія Тимошенко. Вона перебрала страшенно популярні у середнього класу і маргінальних груп населення популістські лозунги. Говорить те, що хочуть почути люди. А ми від популізму вже давненько відійшли. Розуміємо, що є реалії, яких сьогодні не перескочиш і які треба пройти, щоб прийти врешті до того, чого справді хочуть люди. Юлія Тимошенко проти соціального миру. Вона — за вічну боротьбу всіх з усіма. А народ політично не розбирається, де правда, а де зло.
Нещодавно Нестор Шуфрич казав, що в антикризової коаліції є певні проблеми, але їх не виносять на публіку...
— На це можна було б відповісти одним нецензурним словом, але я до таких намагаюся не вдаватися. Скажу цензурно: це трохи не так. В уряді і в парламенті ми працюємо відповідально. Якщо виникають якісь спірні моменти щодо певних законопроектів, ми їх просто відставляємо і не виносимо в зал.
Соцпартія породила таких політиків, як Вітренко, Чиж, Вінський, Луценко. Усі опонували Олександрові Морозу. Чому ця внутрішня опозиція не змогла його перебороти?
— Я б Івана Чижа до лідерів не відносив. Нема у нього для цього ніяких даних. Відносно Вітренко та Вінського — це різні категорії, навіть вагові. Наталка Вітренко була вірусом, який потрапив раптом на удобрений ґрунт і став хворобою. Це попередник хвороби, яка називається Юлією Тимошенко. Це хвороба популізму.
А Вінський... — Бокий надпиває зі склянки воду. — Це кар"єрний шашіль, так само, як і Луценко. Хоча вони між собою боролися, але природа в них одна. Вінському Тимошенко пообіцяла посаду першого віце-прем"єр-міністра, якщо вона стане прем"єром. Він настільки зжився з цією думкою, що коли почув, що ми не будемо йти з Юлією Тимошенко, то закричав: "Ви всі ублюдки, ви всі тут виродки!". І так далі. Ми питаємо: "Йосипе, чого? Чого ми ублюдки, чого виродки?". Ну, поламали всі його плани. Власне кажучи, Юлі так само поламали.
Де зазвичай купуєте собі одяг і який?
— Для мене не має значення, яка торгова марка, — аби був одяг хороший. Хоча я ніколи не ганявся за надто дорогими речами. Купую в "Ґреґорі Арбер" — там у мене вже, здається, великі знижки. Інколи беру німецькі марки одягу.
У кабінеті дзвонить телефон. Бокий вибачається — пояснює, що це урядовий. Підходить, бере слухавку. Тоді відповідає:
— Ні, немає. Він зараз голова Верховної Ради.
1942, 20 лютого — народився у селі Пронозівка на Полтавщині
1968 — закінчив Київський університет ім. Тараса Шевченка, факультет журналістики
1962 — завідувач відділу, заступник редактора газети "Зоря комунізму"
1974 — редактор газети "Комсомолець Полтавщини"
1980 — заслужений працівник культури України
1982 — редактор газети "Молодь України"
1987 — заступник головного редактора газети "Сільські вісті"
1998 — народний депутат України III–V скликань
2006 — голова парламентської фракції СПУ
Має доньку
7 
35413
Коментарі