— Це — історичний день. Конституційний суд скасував один із кремлівських міфів про ущемлення прав російськомовних в Україні. Це нібито давало їм право сідати в танки і стріляти. Фактично, через це почали війну, — каже 62-річний Тарас Марусик, голова Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя. — Це рішення назріло зі зміною суспільних настроїв в Україні після початку війни. Старе мусило відмерти. Шкода тільки, що лише тепер вистачило політичної волі зробити це. На жаль, 2014 року її забракло.
28 лютого Конституційний суд визнав неправомірним закон "Про основи державної мовної політики", що діяв із 10 серпня 2012-го. Його прийняли з порушеннями процедури розгляду та ухвалення. Авторами були нардепи від Партії регіонів Сергій Ківалов і Вадим Колесніченко. Тому документ називали "закон Ківалова — Колесніченка" або "закон КК". Дозволяв запроваджувати другу державну мову в регіонах, де чисельність нацменшин перевищує 10%.
23 лютого 2014 року Верховна Рада проголосувала за скасування цього закону. Верховний комісар у справах національних меншин ОБСЄ (організація з безпеки і співробітництва в Європі. — ГПУ) Астрід Турс сказала, що це може призвести до масових заворушень. Виконувач обов'язків президента Олександр Турчинов відмовився підписувати рішення парламенту про скасування "закону КК". Пояснив: спочатку треба підготувати й ухвалити новий закон.
Петро Порошенко після обрання на посаду президента заявив, що скасування мовного закону було помилкою. Він не підписав рішення Верховної Ради, але й не ветував. Документ був у статусі "готується на підпис".
У липні 2014 року 57 нардепів звернулися до Конституційного суду з вимогою визнати "закон Ківалова — Колесніченка" неконституційним. Розгляд розпочався позаторік у листопаді.
— Після Революції гідності цей закон ніхто не захищав, але влада не спромоглася скасувати його. Рішення Конституційного суду — результат тиску громадськості, — каже Тарас Марусик. — Далі потрібно пильнувати, кого допускаємо до влади. Щоб не обирати більше таких шулерів. Бо закон Ківалова — Колесніченка був ухвалений шулерськими методами. Тепер один негідник переховується від українського правосуддя, а другий очолює навчальний заклад у Одесі і є народним депутатом від "Опозиційного блоку".
— Сподівалася, що закон Ківалова — Колесніченка скасують у 2014 році, — каже 55-річна Наталія Руснак із райцентру Тальне на Черкащині. Вона — учасниця голодування проти "закону КК" біля столичного Українського дому в липні 2012-го. — У нашому регіоні немає великих нацменшин. Але розуміла, що його можуть використати не так інші національності, як політики. Він був інструментом у руках сепаратистів. Як тільки дізналась про прийняття цього закону, зібрала необхідні речі й поїхала в Київ. Добиралася попуткою.
Пригадую, як до будівлі Українського дому підігнали машини, що мали нас розігнати — схожі на водомети. "Беркут" стояв стіною. Я відчула на собі чийсь погляд. Підняла очі — мій учень із Вишнополя. Стоїть у касці й на мене дивиться. Взяла кілька яблук, щоб пригостити його і хлопців, які були біля нього. "Сергію, чому ми з тобою по різні боки барикад? Якщо скажуть, будеш у мене стріляти?" Через кілька хвилин його вже не було у строю в міліції. Замінили іншим.
9 
35413
Коментарі