Андрій Єрмак - шкідлива звичка заперечувати реальність

Нещодавно голова офісу президента Андрій Єрмак дав інтерв'ю українському медіа. І це новина, бо до вітчизняних ЗМІ Андрій Борисович "опускається" дуже рідко, трапляється це навіть не раз на рік.

Розмова з главою оп вийшла в "Європейській правді". Можна вважати це феноменом, котрий вартий уваги бодай через його таку своєрідну унікальність. Найвпливовіша людина з оточення президента Володимира Зеленського - Андрій Єрмак намагався окреслити себе та свій світогляд.

До речі, технологи Зеленського порівнюють Єрмака з парканом.

Право Банкової на своє право

Нагадаємо, чимало українців здивувались потраплянню головного організатора в офісі президента до рейтингу "Топ -100 впливових людей світу" за версією журналу "Time". І хоча ми наразі не про це, але інтерв'ю українському виданню цілком присвячено міжнародній політиці. Можливо тому Єрмак на нього погодився.

Але й щодо міжнародки попри зацікавлення західних ЗМІ та еліт Єрмаком після Саміту миру, в нас до Єрмака є чимало запитань. По суті президент України Володимир Зеленський зробив чинного главу оп першим після себе представником України у міжнародних відносинах. Міністру закордонних справ Дмитру Кулебі прописані другорядні ролі.

І на відповідне запитання стосовно того, що Андрій Єрмак увібрав у себе функції міністра закордонних справ і де межа між повноваженнями глави оп та міністра закордонних справ, перший відповів гаслами, що більше підходять для його пресслужби, а не для журналістського матеріалу. На кшталт, "ми всі команда президента", "у мене гарні взаємини з Кулебою" та інше.

"Мої повноваження закінчуються там, де закінчуються доручення президента", - так Єрмак відповів на питання про те, як так сталось, що він затьмарив міністра закордонних справ.

І це дуже показовий момент. Андрій Єрмак, розуміючи, що не може публічно переконливо обґрунтувати свої повноваження у міжнародній політиці, не може розмежувати не властиві йому функції з повноваженнями міністерства закордонних справ та демонструє притаманне Банковій вірування, що є президент, який може доручити кому завгодно і що завгодно. І все буде так, як він вирішив, опираючись не на якісь там норми якогось там права, а на його верховне головнокомандування усім.

Саме з цієї точки зору є цікавим ще один момент інтерв'ю. Епізод, у якому йдеться про можливість перемовин із Володимиром Путіним.

Андрій Єрмак сказав, що, по-перше, про це ще рано говорити; по-друге, Путін багато куди не може виїхати зі своєї країни; по-третє, є рішення РНБО від 30 вересня 2022 року про неможливість перемовин саме з Путіним.

Ми не будемо зараз аналізувати далекоглядність чи близорукість цього рішення, бо все буде так, як президент та його офіс вирішать.

Завоювання - вибитися у головні

Отже ми знову повертаємось до питання, що час від часу підіймається у інформаційному просторі України: як, власне, мало кому відомий юрист і кінопродюсер з Києва без політичного досвіду став незамінною фігурою для президента Зеленського і якщо не першою, то і не другою за впливовістю людиною в Україні?

Адже якщо пригадати вибори 2019 року, то, наприклад, у день другого туру охорона КВЦ "Парковий", де був розташований штаб Зеленського, не хотіла пропускати автомобіль Єрмака, а в команді довго не знаходили того, хто б його знав і міг домовитися про допуск.

Для ширшої публіки його зв'язки з новою владою були взагалі невідомими. Та й, якщо чесно, мало кого обходили.

Однак, з родиною Зеленських і "кварталівським" середовищем Єрмак був знайомий задовго до того, як Володимир Олександрович став президентом України.

Вони оберталися в шоубізових колах Києва. Єрмак був медіаюристом. Врешті його бізнесові звʼязки з власницею елітного бутіка Sanahunt, де одягалась і відпочивала українська еліта, серед якої були і "кварталівці", теж були корисними.

Але цього було замало, щоб грати відчутну роль у команді Зеленського на початку його політичного шляху. Там були люди куди більш заслужені, які разом із майбутнім президентом кували спільний тріумф на виборах.

Тож після приходу нового керівництва на Банкову Андрієві Єрмаку дісталася досить скромна позиція – помічник президента. Навіть не перший помічник, який традиційно відповідає за графік і зустрічі глави держави.

У нової посади не було точно визначеного функціоналу. Але, як виявилось, це стало для Єрмака перевагою.

Поки решта команди ділила посади, займала кабінети та розбиралась у хитросплетіннях вертикалі влади, "простий помічник" сконцентрувався на єдиному важливому ресурсі – фізичному доступі до Зеленського.

"Він часом дуже демонстративно показував, що він тут "тільки заради свого великого друга". Наприклад, у літаку летимо, всі поруч. І Єрмак починає ледь не кричати, що "от, мій друг, я заради нього все зроблю". Всі так переглянулись: чо ж ти кричиш, він і так чує.

Це нагадувало, як ти переходиш у нову школу, знаходиш найкрутішого старшокласника і намагаєшся стати йому другом, щоб бути в авторитеті", – пригадує на умовах анонімності один із членів першої ітерації Зе!команди.

Він намагався заповнити собою простір поруч із президентом. На будь-яких заходах. Головне – бути поруч.

За відсутності нудних і обтяжуючих посадових обов'язків Єрмак мав можливість братися лише за ті проєкти, про які просив особисто Зеленський. І які могли дати президенту максимум публічних бонусів.

Першим таким проєктом, за який відповідав Єрмак, став обмін полоненими.

7 вересня 2019 року в Борисполі приземлився літак зі звільненими бранцями Кремля та українськими моряками. Власне, коли двері літака відчинились і з них вийшов Андрій Єрмак, то із трапу того літака і почалося його сходження у велику політику.

Після цього зникли сумніви, що саме він має вести найскладніший трек, який успадкував президент Зеленський – переговори з росіянами.

"Красіва фамілія"

Залучення Єрмака в розмови з РФ сталося до обміну й було в дечому навіть випадковим. Як свого часу зазначала низка ЗМІ, до організації перших напівтаємних контактів нової команди з російською стороною в 2019 році був долучений олігарх Ігор Коломойський.

Якраз на його зв'язках був організований прихований приїзд в Україну перших переговірників від Кремля, а згодом і "візит у відповідь", з яким поїхав один Андрій Єрмак.

Чому саме простий помічник президента був відібраний для такої місії, досі складно сказати. Співрозмовники у владній команді свого часу переконували, що під час однієї з перших телефонних розмов Зеленський запропонував його кандидатуру Путіну, і той не був проти людини з "красивой фамилией".

Восени 2019-го росіяни зробили кілька "кроків назустріч" у вигляді звільнення полонених чи повернення кораблів. Україна своєю чергою погодилася на прийняття так званої "формули Штайнмаєра".

Одразу після цього з подачі прибічників попереднього президента почалися перші мітинги на Банковій, а в публічному просторі з'явився наратив про "Єрмака – агента Кремля".

Але загалом у політичних колах упівголоса заговорили про можливість серйозних домовленостей із росіянами.

Але тоді стався Париж, зустріч "нормандської четвірки", тет-а-тет Зеленського та Путіна – й усе різко застопорилось. Деталі тих зустрічей залишаються досі невідомими, і навіть президент вдає, що не пам'ятає суті розмов.

Нетрадиційна дипломатія від "знахаря" Єрмака

Хай там як, але швидка "історія успіху" перетворилася для Єрмака на роки монотонних і безрезультатних "мінських зустрічей".

На іншому зовнішньополітичному треку, який взяв на себе Єрмак, теж ледь не зчинилася буря. Від самого початку роботи в офісі помічник зумів переконати президента, що нетрадиційна дипломатія може швидше і краще спрацювати з тодішнім американським лідером Дональдом Трампом.

Саме як акт нетрадиційної дипломатії відбулася, наприклад, непублічна зустріч Єрмака з близьким до президента США адвокатом Рудольфом Джуліані. Інформація про неї потрапила до американських ЗМІ та спричинила окремий вибух у ході кампанії про оголошення імпічменту Трампу через тиск на Зеленського. На щастя, ситуація тоді закінчилася для України без важких дипломатичних наслідків.

А тим часом Єрмак зміг відчути психотип Зеленського і запропонував йому альтернативний погляд на те, як треба провадити і внутрішню політику, і зовнішні переговори: геть старі неповороткі структури – тільки швидкі особисті комунікації й такі ж швидкі рішення.

Поступово Єрмака біля президента ставало все більше, аж до тієї міри, що саме цей простий помічник, а не тодішній глава оп Андрій Богдан, став Андрієм, якого звуть першим.

Для чого заперечувати реальність?

Отже, чинний офіс президента має таку цікаву особливість - спроби заперечити реальність. У інтерпретації Андрія Єрмака це звучить, наприклад, у вигляді переконування, що і влада, і опозиція єдині. І, мовляв, немає ніякої серйозної заруби чи протистояння. Ну а те, що депутатам від опозиції забороняли їздити за кордон на міжнародні заходи, де вони мають свої корисні для України впливи, то таке, просто норми війни.

Тож впадає в очі нещирість перед суспільством. Навряд чи ця нещирість є доречнішою і кращою, ніж відкрите визнання певних проблем, скажімо, з міжпартійною єдністю та хоча б натяк на обіцянку про роботу над її подоланням у часи війни.

Дуже хочеться вірити, що на Банковій не почали говорити гаслами, і навіть не мислять ними. Бо гаслами не перекриєш реальність так, як законодавство дорученнями президента. Реальність завжди набагато складніша й глибша, ніж прості гасла. І під час спроби натягнути їх на реальність, вони просто рвуться.

×