Ляля познайомилася з доктором Кіндратенком, як прийшла працювати на швидку допомогу. Найперше він запитав, чи є в неї діти. Ляля пожартувала, що має 5-річну дитину. Кіндратенко розгубився: подумки підрахував, що Ляля народила у 15. Але вголос сказав:
— Молодец, что дала жизнь!
Ляля мала на увазі хвору бабусю. Вони з мамою доглядали за нею вже п"ять років.
Кіндратенко з колегами не пив і казав, щоб його називали "доктор". Коли приїздив на виклик, питав:
— Варенье есть?
Варення не було — давали картоплю чи сало. Тоді він міряв хворому тиск, робив укол. Ляля сідала заповнювати картку виклику. Їх ставили чергувати разом, бо Ляля була єдиною, хто з нього не сміявся.
Хотел у нее 15 копеек попросить
Ми часто бачили, як доктор гуляє з синочками: меншого садить на шию, а старшого веде за ручку. Коли жінка поїхала з ними в село, Кіндратенко запросив нас до себе. Засиділися до третьої ночі. Доктор цікаво розказував. А коли Ляля насмажила відбивних, поскаржився на дружину:
— Говорит: "Ты для меня — прочитанная книга". А я отвечаю: "Есть книги, которые интересно читать по несколько раз".
Коли Лялиній бабусі стало гірше, була зміна Кіндратенка. Він привіз дорогі ліки. Почав ставити крапельницю та побачив, що в бабусі вже гусне кров. Тоді сказав Лялі:
— Малыш, ты же сама видишь... Я ничего не могу сделать.
Потім Ляля пішла на іншу роботу, з Кіндратенком перестала бачитися. Якось я зустріла його в магазині, але говорити не могла, бо поспішала. Він подзвонив Лялі:
— Вера меня обидела. Хотел у нее 15 копеек попросить. Деткам на мороженое не хватало. А она мне: "Я очень спешу!". В следующий раз я ей тоже так скажу!
Тепер, коли бачимося, він не вітається.
1 
1
Коментарі
7