Ветерани АТО малюють потяги, що зриваються у прірву

Психіатр Альберт Фельдман у своєму кабінеті в Інституті стратегічних досліджень імені Голди Меїр. Очолює установу. Також проводить арт-терапію з біженцями з окупованих територій і бійцями АТО — Автор: Анастасія Хлапоніна

— Під час Майдану щодня ходив повз барикади, намети — живу на Хрещатику. Часто майданівці не пускали додому. Розпитували, хто я, куди йду. Це спричиняло незручності. Та негативу до протестувальників ніколи не відчував. Схвалював їхнє бажання змін. Запрошував додому погрітися. З Києва через небезпеку не їхав, як більшість сусідів, — розповідає психіатр 49-річний Альберт Фельдман.

Альберт Олександрович народився у російській Пермі. Там отримав фах психіатра. На психолога навчався в Московському університеті. 1997 року переїхав у Ізраїль. Там працював директором Інституту соціальних і політичних досліджень, військовим психологом.

Уперше відвідав Київ 2004-го. Був спостерігачем на президентських виборах. Остаточно переїхав в Україну дев'ять років тому. Займався медіа-бізнесом. Під час Революції гідності почав малювати.

— Ніколи не думав, що повернуся до психіатрії, — каже Альберт Фельдман. — Під час Революції гідності побачив: протестувальникам, а згодом військовим, потрібна фахова допомога.

Ще в інституті захопився арт-терапією — лікуванням психічних розладів творчістю. Вона також діагностує проблему, коли людина виплескує емоції на полотно.

Чоловік відкрив студію на Львівській площі в центрі столиці. Безкоштовно працює з біженцями з окупованих територій і ветеранами АТО.

— Їм роздаю полотна, ватмани, картон, фарби, пензлі, — продовжує Альберт Олександрович. — Дорослі вміють приховувати почуття, малюючи. Хоча за поєднанням кольорів, розташуванням предметів можна визначити їхній душевний стан.

Роботи ветеранів АТО — обірвані. Зображають потяги, що зриваються у прірву. Птаха, який летить у невідомому напрямку. Фігури на чистому полі. Це показує, що стрес у них через відірваність від старого життя, дому, непевне майбутнє. Часто картини похмурі, одного кольору.

Вразила історія матері-одиначки з Луганщини. Має двох доньок. Працювала головним бухгалтером на сільськогосподарському підприємстві. З початком війни перебралася до Києва. Переживала через невизначеність, боялася за майбутнє дітей. Але не втратила почуття радості. Зображала яскравими кольорами улюблені квіти. За короткий час створила багато яскравих і цікавих робіт. Вдало змінила професію — розмальовує батики, хустки, скатертини.

У студію Альберта Фельдмана прийшли 2 тис. ветеранів АТО і понад 250 біженців. Із їхніх робіт чоловік планує створити музей.