Народна артистка України Валентина Степова, 42 роки, призначила нам зустріч в Естрадно-цирковому коледжі: у неї мало з'явитися "вікно" між парами. Поки ми з фотографом чекали, з аудиторій вибігали студентки, а за ними поважно виходили викладачки. Раптом із кабінету випурхнула легка фігурка.
— Ой, ви тут? — дзвінко запитала вона, — а я вже боялася, що кудись пішли. Ходімте вниз, вип'ємо кави.
Поки сходили, я встигла роздивитися Валентину Анатоліївну: народна артистка була у темно-синьому джинсовому брючному костюмі та бірюзовій легенькій блузці. По-молодіжному розпущене волосся кольору достиглого баклажана, легенький денний макіяж. Навіть зблизька Валентина має вигляд щонайбільше на 30. І зморшки тільки від сміху.
Зайшли до буфету.
— Сік? Каву? Чай? Чогось солоденького? Це куди ви за гаманцем потягнулися? Я заплачу! — навіть обурилася Степова. — Знаєте, мій син Артем до армії вчився у цьому коледжі на факультеті "Ляльки на естраді". Але кинув навчання, бо зрозумів, що це не його, і пішов в армію. Після повернення став зовсім самостійним.
Чим зараз займається ваш син?
— Артем вступив до Театрального інституту імені Карпенка-Карого, на факультет організації театральної справи.
Хіба 20-річний Артем живе не з вами?
— Він зараз мешкає у нашій міській квартирі, а ми з Ігорем (Ігор Степовий, 42 роки — чоловік співачки. — "ГПУ") переселилися за місто.
Уже рік живемо у великому будинку. Це класно, але і вкладено немало: тут кожна дощечка, кожен цвяшок тобі рідний.
Щось вирощуєте? На городі пораєтеся?
— Дашо, — здивовано дивиться на мене Валентина, — я ж народилася в провінції, у містечку Полонне на Хмельниччині. Робити вмію все. Маємо город, садимо овочі, картопельку. Тримаємо кроликів, курчат...
Виходить, економите на овочах і фруктах...
— Ну, ми харчуємося не тільки з власного городу, але яєчко з-під курки чи щойно зірваний помідорчик зі свого городу ніколи не порівняєш із магазинними.
Пальців не шкода?
— Ой, ви знаєте, руки дуже псуються! Доводиться щодня оновлювати манікюр, користуватися кремом для рук.
Бачите, — довірливо простягає мені пальці співачка, — сьогодні не встигла. Отут курчата нігті подзьобали, поки я їх годувала, а це, — повертає руку долонею догори, — я моркву чистила.
Отут курчата нігті подзьобали, поки я їх годувала
Кажуть, що ви до косметики ставитеся помірковано.
— Навіть дуже. Під час виступів на обличчя треба накладати стільки гриму, що потім шкірі потрібен кількаденний відпочинок. Тим більше, коли тобі вже не 20. То ж якщо є можливість, намагаюся взагалі не фарбуватися.
І по магазинах не ходите?
— Страшенно не люблю! Для мене ціла епопея піти купити собі якусь річ.
Маю власну кравчиню, вона дуже добре шиє. А до відомих модельєрів ніколи не зверталася.
Ви віруюча людина?
— Звичайно. До Бога привело саме життя. Я багато разів співала в храмах. Там намолене, духовне місце, чудова акустика, арії звучать просто фантастично.
Маєте духовного наставника?
— Так, його звуть Агафангел, він мій земляк, із Хмельниччини. Я була ще малою, коли мої батьки спілкувалися з його батьком, теж священиком.
Зараз Агафангел служить у Вінниці. Я у нього вперше у житті висповідалася. Саме він три роки тому повінчав нас із чоловіком.
Як Ви познайомилися з Ігорем?
— Дуже цікаво! Це було ще на Хмельниччині, коли я вчилася в музичному училищі. На концерті народної творчості сиділа поруч зі своїм однокурсником, а Ігор сидів з іншого боку. Я дивилася на сцену, а він — на мене.
Наступного дня ми простояли під дверима гуртожитку до 4-ї ранку. Він сказав, що любить мене і що я за нього обов'язково вийду заміж. Я не повірила.
Ми тепер жартуємо, що тієї ночі він мені про себе все розказав і замовк.
Що Ігор вам дарував?
— На 8 Березня приніс дорогі на той час і дуже популярні парфуми "Єлена". Для мене їх запах досі асоціюється з першим коханням. Ой, — переривається Валентина, — у вас волосинка вибилася, вона вам певне заважає, давайте я поправлю... На день народження — на мої 19 — подарував розкішні троянди. А ще... зачекайте, — з нагрудної кишеньки Степова виймає стареньку жовто-зеленувату в'язочку, — оце намистечко. Відтоді я його біля серця ношу.
Чула, що ви не любите стояти на кухні, готувати. Але ж не харчуєтесь напівфабрикатами?
— Справді, не люблю щось мудрувати з їжею. Але мені треба, щоби було смачно. Та сама "пюрешка" чи яєшня мають бути приготовані як слід. Якщо м'ясо недосмажене чи щось інше не вдається, страшенно серджуся. Тоді вечір зіпсований.
Дивилася по телевізору на бідних наївних замерзлих людей і плакала
У вас таке поетичне дівоче прізвище — Стельмах. Читали цього автора?
— Тільки за шкільною програмою. Читаю в основному духовну літературу. На моєму столику біля ліжка лежать молитовник, псалтир, філософські книжки. Останнє, що прочитала, — вчення Серафима Саровського. Усілякі скандальні та політичні газети не читаю.
Де ви були під час помаранчевої революції?
— Сиділа вдома і страждала. Я стовідсотково знала, що невдовзі після "докорінних змін" у країні почнеться те, що відбувається зараз. Дивилася по телевізору на бідних наївних замерзлих людей і плакала
Як ви виходите з депресій?
Як ви виходите з депресій?
— Частіше за все це трапляється від перевтоми. Тоді ледарюю цілий день, їм солодке та дивлюся телевізор.
Ваш найавантюрніший вчинок?
— Коли Ігор служив в армії, я вирішила його провідати. Грошей не мала зовсім. Але взяла в борг і відправилась під Саратов. Спочатку до Москви, потім до селища Титіщево. Купила сигареток, ковбасочки — усе, що солдатику треба. А він якраз заступив на бойове чергування. Ото була афера.
Ігор розказав мені, як пролізти під колючим дротом, тихенько зайти, а якщо хтось увійде — сховатися за рогом. Офіцер таки постукав. І підозріло озирався — мовляв, чому так довго не відкривав. Я мало не вмерла від страху.
Мені тоді було 18. Назад поверталася взагалі без копійки. Їхала звідти два дні, навіть на хліб не мала. Оце було випробування! Бо поїсти я люблю.
Встаючи з-за столика, Валентина Степова подякувала нам за зустріч. Подала фотографові руку, поцілувала мене в щічку і погрозила пальцем:
— Тільки ви ж дивіться, правду напишіть. І фото щоби було гарне. Гаразд? Ну, я побігла.
1963-народилася в містечку Полонне на Хмельниччині
1983-1990-навчалася в консерваторії ім. Чайковського у Євгенії Мірошниченко
1984-вийшла заміж за Ігоря Степового
1985-народився син Артем
1993-солістка Національної опери України
1999-отримала звання народної артистки України
7 
35413
Коментарі