Борис Підопригора

Останнім часом, особливо при підготовці, обговоренні та затвердженні Державного бюджету України на 2007 рік, звідусіль тільки було і чути: ось на повну силу запрацює, мовляв, економіка — почне підніматися і рівень життя пересічних українців...

При цьому лукаво замовчують, про яку ж економіку конкретно йде мова. У моєму Хотині, наприклад, у роки "застою" справно працювали маслосирзавод, спиртзавод, консервний завод, фабрика з виробництва побутових товарів, райміжколгоспбуд, потужне автопідприємство тощо. А про фабрику килимових виробів добра слава лунала далеко за межами Буковини...

Що ж на їх місці сьогодні? Багатоповерхове і добротне приміщення фабрики, де колись мали працю сотні килимарниць, нині перелицьовується під "салон краси і здоров"я". Колишні гаражі розкраденої автоколони переобладнані новими власниками під "генделики" — з перепродажу іноземного мотлоху...

Якщо наші можновладці закриватимуть на це і далі очі, то ми ще довго будемо "піднімати" економіку. Але, на жаль, не власну, а чужоземну. Себто тих промислово розвинених країн, звідки українські "човники" доставляють нам білизну, одяг, взуття, рибопродукти, електротовари та будівельні матеріали для євроремонтів.

Коли ж не на словах, а реально запрацює вся українська економіка, а не тільки деякі її сегменти, "приватизовані" доморощеними олігархами?

На моє глибоке переконання, тільки тоді, коли суспільство та керівництво держави нарешті сповна й остаточно усвідомлять: наше золото — хліб! Оце й повинно стати найвищою українською ідеєю.

Господь дав нам для цього все. Маємо найврожайніші ґрунти — чорноземи, щедрий на тепло і рясні дощі клімат. Бракує лише людського фактору, тобто нашої спільної волі сповна скористатися Божим даром. Тож давайте, братове, обіруч братися за невідкладну справу!

Коли ми спільно на своїй рідній землі почнемо випікати найсмачніший хліб, виробляти найкорисніші для людського здоров"я не лише пиво, а й масло і м"ясо, то зарубіжні ділки самі прибіжать до нас з повними валюти гаманцями.

×