Жінки – члени комісії – зашивали міліціонерам їхні розірвані куртки | Мобільна версія

Микола БУЛАТЕЦЬКИЙ, 59 років, підприємець

Народився в селі Стукалівка Гребінківського району на Полтавщині. Закінчив Черкаський педагогічний та Київський політехнічний інститути. Був директором ПТУ №20 у Черкасах. У середині 1990-х чотири роки працював заступником міського голови.

Із 1998-го – підприємець, орендує землі в рідному селі. Платить робітникам 2–8 тисяч гривень на місяць. Окремо приплачує за те, що не п’ють.

Живе в Черкасах. Член партії ”Батьківщина”. Тричі балотувався в народні депутати. Двічі виграв, але депутатом не став. 2002-го переміг на окрузі в Черкасах і Каневі, однак на неофіційній зустрічі в президента Леоніда Кучми відмовився вступити у фракцію ”За єдину Україну”. Після того конкурент, що посів друге місце, подав до суду на кандидата, який прийшов третім. Суд скасував результати виборів. На повторних Булатецького випередив маловідомий на той час Нестор Шуфрич. Каже, тоді вперше в Україні майбутній ”регіонал” застосував технологію підкупу виборців: кожному, хто проголосував за нього, виплатили 20 гривень.

2010 року на виборах міського голови Черкас став другим, програвши Сергію Одаричу майже 21 тисячу голосів.

28 жовтня 2012-го в Черкаському окрузі №194 випередив на 12 тисяч голосів ставленицю бізнесмена Дмитра Фірташа – президента ПАТ ”Азот” Валентину Жуковську. Однак Черкаський округ потрапив до списку тих, де мають відбутися перевибори.

Улюблений напій – кава американо, страва – гарбузова каша з молоком. Не терпить кольорів Партії регіонів. Захоплюється поезією Ліни Костенко.

Дружина Тетяна – завідувачка дитсадка. Син Максим очолює в Черкаській міськраді фракцію ”Батьківщина” — Микола БУЛАТЕЦЬКИЙ, 59 років, підприємець Народився в селі Стукалівка Гребінківського району на Полтавщині. Закінчив Черкаський педагогічний та Київський політехнічний інститути. Був директором ПТУ №20 у Черкасах. У середині 1990-х чотири роки працював заступником міського голови. Із 1998-го – підприємець, орендує землі в рідному селі. Платить робітникам 2–8 тисяч гривень на місяць. Окремо приплачує за те, що не п’ють. Живе в Черкасах. Член партії ”Батьківщина”. Тричі балотувався в народні депутати. Двічі виграв, але депутатом не став. 2002-го переміг на окрузі в Черкасах і Каневі, однак на неофіційній зустрічі в президента Леоніда Кучми відмовився вступити у фракцію ”За єдину Україну”. Після того конкурент, що посів друге місце, подав до суду на кандидата, який прийшов третім. Суд скасував результати виборів. На повторних Булатецького випередив маловідомий на той час Нестор Шуфрич. Каже, тоді вперше в Україні майбутній ”регіонал” застосував технологію підкупу виборців: кожному, хто проголосував за нього, виплатили 20 гривень. 2010 року на виборах міського голови Черкас став другим, програвши Сергію Одаричу майже 21 тисячу голосів. 28 жовтня 2012-го в Черкаському окрузі №194 випередив на 12 тисяч голосів ставленицю бізнесмена Дмитра Фірташа – президента ПАТ ”Азот” Валентину Жуковську. Однак Черкаський округ потрапив до списку тих, де мають відбутися перевибори. Улюблений напій – кава американо, страва – гарбузова каша з молоком. Не терпить кольорів Партії регіонів. Захоплюється поезією Ліни Костенко. Дружина Тетяна – завідувачка дитсадка. Син Максим очолює в Черкаській міськраді фракцію ”Батьківщина”

10 спогадів про вибори Миколи Булатецького

14 жовтня, 01.37

За два тижні до виборів серед ночі мене розбудив дзвінком син Максим. Він – депутат міської ради. Улітку на мовному майдані в Черкасах нас удвох пов'язали міліціонери. Я виїхав. Зустрілися. Каже: "Батьку, чиновники, наближені до твоєї опонентки, пропонують тобі 5 мільйонів доларів, аби на виборах сидів спокійно і дав їм сфальсифікувати".

Називав прізвища тих, хто пропонував, але вам я їх не назву. Казали, навіть зніматися не треба. Просто вони зроблять свою брудну роботу, а я робитиму вигляд, що нічого не бачу. Помовчали хвилинку. Потім син глянув на мене: "Я все зрозумів. Уявляю, як ти через місяць сидітимеш на купі грошей і казатимеш: " Йо…й я пед…аст!" Словом, вирішили, що з цими мільйонами мені життя не буде. Кожному своє: їм – гроші, мені – Верховну Раду. Я не прошу чогось зайвого. Тільки те, що виборов.

13 листопада, 19.04

П'ять днів я не вилазив із ЦВК. У вівторок глянув на цих людей – і все зрозумів. На них тиснуть зовні. Як кожній нормальній людині, їм не хочеться бути маріонетками. Значить, треба натиснути на них і з нашого боку. Подзвонив Томенку, Соболєву. Кажу: "Треба, щоб Яценюк, Кличко та Тягнибок були тут, коли почнуть розглядати питання про неможливість встановлення результатів у п'яти округах". У фільмі "Іронія долі" Женя збирається йти, а Надя каже йому: "Ну, що ви робите? Куди ж ви йдете? Ви ж шукаєте зачіпку, аби лишитися". – "Так, – каже Женя. – Шукаю, але не знаходжу". От і ці люди шукали зачіпку, аби зробити по правді.

Та в ЦВК так ніхто й не приїхав. Якби тиснули, кричали, галасували, вимагали зробити по справедливості, вони піддалися б. А так, угнувши голови, ухвалили резолюцію про перевибори. П'ятеро депутатів із цих "пекельних округів", яких я називаю своєю фракцією, зібралися радитися, що робити. Кажу: "Давайте оголосимо голодування". Уяви, як би це було ефективно: голодування обкрадених кандидатів просто в залі ЦВК. Приїхав Сергій Пашинський – нардеп із БЮТу. Почав підмовляти цих людей: "Це неефективно". Кажу, якщо неефективно, то я зараз спалюся. І ти спалися зі мною. Я з ним тоді добре посварився.

13 листопада, 15.37

У ЦВК мене всі знали – охоронці, есбеушники. Кілька разів проносив квіти Юлії Швець та Жанні УсенкоЧорній. Востаннє прийшов із торбою яблук. Охоронник: "А це вам навіщо, Миколо Івановичу?" Кажу, подарую. "Ні, не пустимо. Бо ви тим яблуком комусь можете в лоба зацідити". Одне яблуко я з'їв, а торбу есбеушникам віддав.

2 листопада, 21.44

Як тільки в окружній комісії почали приймати протоколи – зник системний адміністратор. Потім пропало світло. Коли все було готове до підписання кінцевого протоколу, почала заточуватися й непритомніти голова комісії Ольга Козько. Ну, в такий спосіб вона хотіла зірвати підписання протоколу. Майже одразу на штурм ОВК клином пішов загін міліції. Увірвалися в приміщення, підняли на руки тіло Козько і збиралися його винести. "Тіло" було не безнадійне, бо прихопило з собою печатку. Ми заблокували вихід шафами, столами. Тут добре допомогли хлопці зі "Свободи".

Пізніше я казав, що Леся Оробець витягла з трусів Козько печатку. Леся на мене сварилася, бо насправді я не знав, звідки вона її витягла. Просто сказати "із трусів" було дуже ефектно й запам'ятовувалося. Потім узялися підписувати. Як тільки Ганна Юрченко з "Нашої України" підписала протокол, до неї кинулася офіційний спостерігач від Партії регіонів Лілія Іванова. З криком: "Перша сука підписала", – почала її бити. Заяву про напад Ганна написала в прокуратуру. Досі розглядають.

2 листопада, 22.03

Коли міліціонери напали, хтось загрюкав у двері серверної. Туди побіг мій син Максим. Серверну охороняв працівник СБУ. Витяг пістолет і сказав Максиму: "Відійди, бо застрелю". Це почула моя жінка. Підійшла й заліпила есбеушнику ляпаса. Тим часом міліціонерів по одному розтягли в усі кінці приміщення. Декому порвали куртки. За годину, як усе уляглося, Максим потоваришував із тим працівником СБУ, а жінки – члени комісії – зашивали міліціонерам їхні розірвані куртки.

5 листопада, 7.30

Після підписання підсумкового протоколу зібралися їхати. П'ять машин, кілька автобусів. Біля серверної залишився депутат Остап Семерак. Решта хотіли манівцями добиратися до Києва. Боялися провокацій. Надворі ніч. Хтозна, що "регіонали" задумали. Я сказав Лесі Оробець: "Ніхто не поїде проти ночі. Це моє вольове рішення". Вона погодилася. На ранок відправляємо п'ять машин. Прийшов начальник міліції Придніпровського району Черкас. Каже, що прокуратура заборонила міліції супроводжувати протокол. Так і поїхали без супроводу. За всіма подіями в нашій окружній комісії спостерігала Ляля Лісовська з Канади – внучка письменника ГорлісаГорського.

2 листопада, 21.12

Під час подій у нашій окружній комісії з'явився Михайло Чечетов. Перед ним зайшов Ельбрус Тедеєв. На Тедеєва ніхто не кричав. А до Чечетова поставилися з ненавистю: люди кричали, цькували. Причому стихійно, ніхто до цього не готувався. Тоді я зрозумів, чому нардеп"регіонал" Володимир Олійник не показується в рідних Черкасах.

5 листопада, 14.18

За 10 хвилин ПІСЛЯ того, як Василь Ніколенко здаВ підсумковий протокол у КАНЦЕЛЯРІЮ ЦВК, по радіо повідомили, що в моєму окрузі будуть перевибори. Згодом голова ЦВК Володимир Шаповал просив вибачення в мене. Казав, що повірив на слово члену комісії Тетяні Лукаш – рідній сестрі представниці президента в Конституційному суді Олени Лукаш. Вона була куратором Черкащини. Під час засідання сказала, що в 194му окрузі мали місце численні порушення і фальсифікації. Насправді жодного порушення не було зафіксовано. Отак через голослівну заяву однієї людини скасували результати голосування майже 100 тисяч людей. Хоча це не зовсім правда. Спочатку перевибори мали бути в чотирьох округах. В останній момент мій округ уписали в Адміністрації президента.

3 листопада, 9.10

У перші дні після виборів у штабі Валентини Жуковської розглядався "варіант Тетяни Засухи": скасувати результати на окремих дільницях. Подзвонили в
Адміністрацію президента. Там питають:

– А де вона перемогла?

– Тільки в СІЗО й тюрмі.

– І що, жодної цивільної дільниці нема?

– Нема.

– Ні, – кажуть. – Не підходить.

30 жовтня, 18.25

У вівторок після виборів сів увечері й думаю: кого ти, Миколо, разом із цими простими людьми переміг? Міського голову Одарича, голову облдержадміністрації Тулуба, олігарха Фірташа, його друга – голову Адміністрації президента Льовочкіна, першого віцепрем'єра Хорошковського, бо моя суперниця Жуковська – його сестра.

Жінки – члени комісії – зашивали міліціонерам їхні розірвані куртки

Коментарі