вівторок, 20 січня 2015 10:32

В "Азові" служить не один десяток громадян Росії
5

Антон Шаригін вбраний і озброєний як сотник козацької сотні Самійла Білецького. Вона 350 років тому стояла в Боярці  під Києвом
Флягу з дерева на шкіряному паску козаки носили на плечі
Дерев’яна козацька порохівниця, обтягнута свинячою шкірою
Репліка шаблі заможного польського шляхтича, рукоять оздоблена шкірою акули
Антон Шаригін з серпня 2014 року працює в навчально-мобілізаційному центрі полку спеціального призначення "Азов"

ҐУДЗИКИ КОЗАКИ ВИКОРИСТОВУВАЛИ ЗАМІСТЬ КУЛЬ

ЗБРОЯ – МОЯ ХВОРОБА. протягом всього життя. Якось з дружиною побували в Кам'янець-Подільському, де місцеве історичне товариство, яким керує Олександр Заремба, демонструвало мушкети і ладунки кам`янецьких гайдуків XVII століття. Почав читати літературу, яка не викликає не лише емоції захвату від козацтва, а дає знання. 

У мене дуже багато пов'язано з кінотрилогією Єжи Гоффмана "Вогнем і мечем", "Потоп", "Пан Володиєвський". Рідня по матері уся з польського анклаву на Київщині. Молоде покоління в ньому вже усе православне і не ідентифікує себе, а от бабця моя ще польську знає, а прабабця в основному цією мовою і розмовляла.

БАГАТО МАТЕРІАЛІВ ЗНАЙШОВ У ФРАНЦУЗЬКОГО ОФІЦЕРА АРТИЛЕРІЇ ГІЙОМА ЛАВАССЕРА ДЕ БОПЛАНА. Він створив генеральну карту України. В його мапах завжди були зображені козаки. Коли він повернувся з мандрів Україною, підготував французькому королю звіт. Захопив опис бенкету польсько-української шляхти. Наприклад, у козаків ґудзики були нашиті різні. Їх могло не вистачати. Ґудзики спеціально робили якнайважчими, зі свинцю. Використовували іноді в бою замість куль, коли закінчувалися боєприпаси.

 ЧОТИРИ РОКИ ТОМУ СТАВ ЧЛЕНОМ КЛУБУ ІСТОРИЧНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ. Треба було "пошитися" – зробити історичний костюм. Була ідея стати писарем, бо люблю писемність і каліграфію. Відразу цю ідею зарубали. Писар – висока посада, як зараз заступник командира полку. Каламар і до нього прироблену чорнильницю носили за поясом як знак розрізнення. Полковники носили пірначі, сотники – келепи. Це було як погони зараз.

 ОБ'ЄКТ МОДЕЛЮВАННЯ МАЄ ВІДПОВІДАТИ ІСТОРИЧНІЙ ДІЙСНОСТІ. Не можна прийти і стати гетьманом. Зацікавився тим, що могло відбуватися у рідній Боярці 350 років тому. Знайшов, що тут були козаки сотні Самійла Білецького. Пишаюся тим, що мною командує нащадок роду Білецьких (Андрій Білецький, командир полку спеціального призначення "Азов". – "Країна"). Навіть на нашій емблемі є геральдичний елемент із герба Білецьких – "Вольфсангель", той, який багато хто обзиває фашистським знаком.

 ВІЙСЬКОВОГО ОДНОСТРОЮ У XVII СТОЛІТТІ ЩЕ НЕ ІСНУВАЛО. Щоденний і бойовий одяг – той самий. Якщо людина мала два-три жупани і декілька пар чобіт, вважалася заможною. У селах зазвичай сім'я на зиму могла мати один кожух й одні чоботи, аби по черзі на вулицю виходити.

ШИЄТЬСЯ ВСЕ ВРУЧНУ. Машинки використовувати "гріх великий", заклюють одразу. Професійне око бачить історичну невідповідність. Свитку й шаровари пошили в Кам'янці-Подільському. За пошиття жупана віддав 200 гривень. Шаблю ковалі зробили за 1200. Ладунка – 400 гривень, мушкет – 300 доларів. Постоли, шкіряні лапті, зробили з товаришем за півгодини. Це просто шматок шкіри, стягнутий шкіряним ремінцем, що одягався на онучі. Довше їздив за тою шкірою. Купив у подільській чинбарні. Технології обробки шкіри не змінилися з того часу.

У КАМ'ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ РОБИЛИ ТАКОЖ ПОРОХІВНИЦЮ І ШАБЛЮ – ПОВНУ КОПІЮ ПОЛЬСЬКОЇ ГУСАРСЬКОЇ. "Сыграй-ка, брат, казачка и выпьем грань винца", – такі написи з'явилися на українських порохівницях у ХІХ столітті, після знищення Січі. Тоді наших селян забирали служити в царську армію. Почали малювати ведмедів, гармати. До того українські порохівниці оздоблювали пишним бароковим рослинним малюнком. Для посилення виразності у заглиблення втирали смолу або сажу. Зустрічаються зображення запорозького козака, звірів, птахів, церков, сцен полювання. Кожне зображення мало своє значення: лев – сила, орел – влада, пелікан – самопожертва, хрест – віра, дві пташки на гілці – зародження життя. У мене порохівниця дерев'яна, обшита свинячою шкірою.

СУКНО НА ШАРОВАРИ КУПИВ У ЗВИЧАЙНОМУ МАГАЗИНІ, ВОНО З ТОГО ЧАСУ НЕ ЗМІНИЛОСЯ. Тільки брати треба не товсте, як на пальто, а тонке. От на свитку домоткане полотно дуже довго шукав. Знайшов у себе в селі. Під носом лежало – на горищі був цілий сувій. Його прабабця виткала років 80 тому. Більшість довелось викинути – зіпсувалося через вологість.

ШАПКА – З ХУТРА ОНДАТРИ. Верх її з сукна, підбивають атласом. Білизну тоді не носили, хіба підштаники. Наряд служив весь рік, взимку в ньому холодно, влітку жарко. Пояс – зазвичай кушак. У мене це великий шматок тканого вручну гобелена, можна використати просто шматок гарної тканини, бажано червоної. Були і шовкові кушаки, але це дуже дорогі речі – мені не положено. Зверху шкіряний пояс, на який кріпилася вся амуніція – дві порохівниці, ладунка і шабля.

ЛАДУНКИ НАБИТІ ЗВИЧАЙНИМ СУЧАСНИМ ПОРОХОМ "СОКОЛ", МИСЛИВСЬКИМ, БЕЗДИМНИМ. Хоча кулі не використовують, для більшості мушкетів треба отримати з міліції папірець, що ця зброя не має бойової цінності. Щоб кататися за кордон по фестивалях, треба ще одну довідку: що мушкет не має цінності історичної.
МУШКЕТ – КЛАСИЧНА ЗБРОЯ КОЗАКАХVII СТОЛІТТЯ. ¬Порівняно із сучасною – надто незручна, вибаглива до погодних умов. Мій важить 9 кілограмів. Віддачу має нівроку. Автомат порівняно з мушкетом майже не глушить. Коли прицілився, треба сховати обличчя. Бо невеличкий вибух пороху неодноразово палив брови. Носили мушкет у руках, ніяких пасків. Шабля була дорожча за мушкет.

З ПОЛЬСЬКИМИ РЕКОНСТРУКТОРАМИ в нас нема жодних побутових конфліктів через жорстокі війни в минулому. Для росіян же історія – інструмент сучасної політики. В сепаратисти полізли і деякі придурошні наші реконструктори зі сходу. А інші російські колеги – це так звана "вата" зараз. 20 років вони приїздили в Україну на заходи. Особливо пов'язані з Другою світовою війною. У травні Київ – єдине місце на пострадянському просторі, де відзначали зустріч на ¬Ельбі. Допускали реконструкторів в американській, французькій, британській формах. 

РОСІЯН ПРИБУВАЛО НА РЕКОНСТРУКЦІЇ ДО 400 ЧОЛОВІК, у тому числі Ігор Гіркін-Стрєлков – один із колишніх лідерів ДНР. Його часто бачили в обладунках московського драгуна часів наполеонівських війн. Також був білим офіцером, захоплювався і Другою світовою. На противагу таким гіркіним в "Азові" служить не один десяток громадян Росії.

Зараз ви читаєте новину «В "Азові" служить не один десяток громадян Росії». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі