"Життя вимірюється не роками, а подіями"

Запах свіжого ранку й Дніпра дурманить голову. Це улюблена частина дня.

У подружжя мусить бути душевний комфорт. Щоб енергетичні поля не конфліктували. Тоді пара навіть мовчатиме багатозначно.

Уся система виховання дітей зводиться до батога і пряника.

Любов дітей до батьків украй егоїстична. Вони вимагають жертовності. І батьки зобов'язані це робити, щоб виростити повноцінну людину. Та жертвувати треба до певної міри. Інакше діти так і залишаться інфантилами.

Андрій ТЕМЧЕНКО, 51 рік, історик. Народився 3 березня 1968 року в Черкасах у сім'ї робітників. Закінчив філологічний факультет місцевого інституту імені Богдана Хмельницького. Служив в армії у Володимирській області в Росії. Працював бульдозеристом, налагоджувальником ткацьких верстатів, учителем, екскурсоводом у краєзнавчому музеї, PR-менеджером. З 2005-го – доцент кафедри історії України рідного університету. Після розлучення сам виховав дітей – 25-річного Романа і Дарину, 20 років. Удруге одружився з першим коханням – однокласницею Тетяною. "Вона мене не дочекалася з армії. Жінки плачуть, коли слухають нашу історію". Улюблені книжки – "Майстер і Маргарита" Михайла Булгакова та Новий Заповіт. Напій – міцний зелений чай. Хобі – грати на баяні, шити й бігати на світанку. Підлітком займався карате. Курить люльку. Називає себе оптимістичним реалістом

Любов жінки – це величезна енергія, що насичує чоловіка й дає сили. Але, якщо вона тільки віддає, він – козел.

Мобільний телефон, комп'ютер створені, щоб людині дати більше часу для саморозвитку. Натомість став доступнішим гріх у всіх його проявах. Людина не скористалась благом, яке їй відкрилося.

Люди зараз бачать наслідки своїх вчинків у межах одного покоління. Вирубали ліс – отримуйте сильний вітер і висохлі річки.

Не готовий заробляти будь-якою ціною. У 1990-х пробував торгувати. Швидко зрозумів, що це не моє.

Ніколи не був за кордоном. У нашій сім'ї були репресовані. 1980-го дізналися, що дядько під час війни загинув в Угорщині. Хотіли поїхати туди – не випустили. Після армії був невиїзний.

Усі люди щось просять у Бога. Я просив розуміння, чому так усе влаштовано. У пошуках відповіді вступив у вищу школу. Пізніше у Києво-Могилянці слухав лекції. Та знання, що окриляє, так і не почув.

Коли людина вбиває час, вона вбиває себе.

Народження – лотерея. Батько міг не прийти з роботи, мати – сказати, що в неї болить голова. Мільйони варіантів подій склалися так, що на світ з'явився ти.

Раніше у хаті жило 10 людей. Тепер трикімнатна квартира має бути для двох. Збільшилася кількість соціальних ролей, які треба грати в суспільстві. З'явилося багато речей.

Краще казати правду. Навіть якщо вона вилізе боком.

Уперше збрехав у садку. Гордився собою, що щось таке вимутив.

Професія змінює людину. В тому числі зовні. Для мене таксисти на обличчя дуже схожі. Торгаші – як одна сім'я. У журналістів, які починають займатися політикою, загострюється ніс. У філософів формуються невеликі щелепи й високі лоби.

Людина завжди має вибір – ображатися чи ні. Образа шкодить насамперед тобі.

Влада думає, що ми придурки. Дай зброю – перестріляємо одне одного. Кажуть, що люди озлоблені, буде безпрєдєл. То не зліть їх! Якщо дозволити вільне користування зброєю, наша війна набере інших обертів. Сюди ніхто не полізе.

Після народження першої дитини нічого не зрозумів. Коли народилася друга, відчув себе щасливим і наповненим.

Обходжу десятою дорогою людей, які перебувають у перманентному позитиві.

Життя вимірюється не роками, а подіями. Зовнішніми та внутрішніми. Почуваюся на 80 років. Здається, що прожив багато.