Ринок Туреччини диверсифікований, тож може собі дозволити "економічну війну" з Росією, – вважає публіцист Ченк Башламіш
Який нині інтерес Туреччини до подій у Сирії?
– Останні 13 років у Туреччині править авторитарний, консервативний, орієнтований на іслам уряд. "Партія справедливості та розвитку" президента Реджепа Таїпа Ердогана пропагує в країні "більш ісламський спосіб життя". Це відходить від принципів світської держави західного типу, закладеної 100 років тому Кемалем Ататюрком. Ісламський вектор пояснює, чому головний фокус зовнішньої політики Анкари спрямований на Близький Схід.
У сирійському ж вузлі зійшлися інтереси багатьох держав: США і країн Євросоюзу, які затопили потоки сирійських біженців, Туреччини, Саудівської Аравії та багатих нафтових країн Перської затоки, які підтримують сунітських повстанців. Також – Ірану. Він – на боці шиїтської меншості, що керує Сирією на чолі з сімейством Асадів. Віднедавна в конфлікт активно включилася Росія. Частина оглядачів звинувачують Анкару, що вона через допомогу повстанцям намагається поставити в Сирії керівництво, більш дружнє до Туреччини. Цим, мовляв, підкидає дров у вогонь сирійської війни. Росія ж нахабно ввірвалася у задній двір Туреччини й почала збройно підтримувати там ворожі до Анкари сили. Відплата за це мала настати. Питання було тільки в часі.
Тобто конфлікт між Анкарою та Москвою був неминучий?
– Так, Туреччина й Росія – традиційні противники на Близькому Сході. Анкара вважає себе важливою регіональною силою. А Росія такою, що має право бути присутньою в регіоні як спадкоємиця СРСР. Їх інтереси зіштовхнулися в Сирії. Не було б збитого літака, був би інший привід. Анкара та західні союзники прагнуть повалити режим Асада, що вбив десятки тисяч своїх громадян. Росія хоче зберегти його владу, бо він – її союзник. Кожна зі сторін постійно підіймала ставки, підтримуючи "своїх" зброєю і грошима. Після початку прямої воєнної інтервенції росіян у Сирії, РФ стала "південним сусідом" Туреччини, якого Анкара хотіла б звідти якнайшвидше "викурити". Сирійські повстанці, яких підтримує Туреччина, втратили стратегічну перевагу над військами Асада – після втручання Росії. А ще вони почали бомбити поселення сирійських турків. Анкара постійно попереджала, що цього робити не варто. А тоді демонстративно збила російський літак.
Анкара й далі підніматиме ставки?
– В її інтересах – не робити цього. Тому турки зберігають відносну тишу, намагаються не роздмухувати вогонь. Але образити себе теж не дадуть. Ми не почуємо вибачень за збитий російський літак, бо він таки перетнув повітряний простір Туреччини. Тут правда на боці Анкари. Але загострювати ситуацію вона не хоче.
Які найбільш імовірні сценарії розвитку ситуації?
– Можливо, росіяни спробують збити чи зіб'ють турецький літак десь у цьому регіоні, на кордоні Туреччини і Сирії. Почнуться періодичні повітряні сутички між країнами. Це може мати немислимі наслідки.
Інший сценарій: словесні й економічні тертя між країнами триватимуть певний час, після чого підуть на спад. Стан перманентної ворожнечі може тривати довго, місяцями.
Воєнний конфлікт між державами можливий? Чи втрутяться інші члени НАТО в такому випадку (Туреччина є членом Альянсу з 1952 року. – "Країна")?
– Сподіваюся, до цього не дійде, однак повністю заперечувати такий сценарій не можна. Стратегія "реальної політики" НАТО (базується на реалізмі та прагматизмі, на силі та здатності впливати на рішення інших країн, а не на ідеалах моралі. Поняття "реальна політика" у ХІХ ст. сформулював канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк. – "Країна") не допустить втручання Альянсу в російсько-турецький конфлікт. Адже всі розуміють, що це загрожує перспективою Третьої світової війни.
Туреччина готова до економічних втрат від протистояння з Росією? Як до цього ставиться населення?
– Немає даних, що уряд проводив розрахунки можливих економічних втрат перед тим, як збивати російський літак. Ринок Туреччини диверсифікований, тож цілком може собі дозволити "економічну війну" з Росією. Населення підтримує те, що збили ворожий військовий літак, який вдерся в турецький повітряний простір. Хоча це загрожує економічними втратами. Але Туреччина захистила свою честь, і це подобається людям.
Тут найшла коса на камінь? Турецький і російський режими мають багато спільного.
– Так, вони досить подібні: в обох країн – ностальгія за колишніми імперіями. Уявлення Путіна про "русский мир" в межах колишнього СРСР та Ердогана – про провідну роль Туреччини в країнах колишньої Османської імперії теж схожі. В Путіна й Ердогана було складне дитинство, яке зробило їх жорсткими. Обидва – властолюбні авторитарні лідери, не терплять критики, непередбачувані. І Путін, і Ердоган сприймають цей конфлікт дуже особистісно, намагаються завдати удару на випередження, що підіймає градус протистояння.
Як турецькі медіа подають конфлікт?
– Багато критики режиму Путіна і звинувачень щодо дій Москви, її поведінки у сирійському конфлікті та брехні кремлівських політиків. Пишуть про утиски турків у Росії.
Один з імовірних ударів Росії по Туреччині – це військова підтримка сирійських курдів. Цей народ багато років бореться за побудову власної держави. Що тоді робитиме Анкара?
– Це був би кінець будь-яких турецько-російських відносин у всіх сферах. Бо це питання – надто болісне для Анкари.
Що для України означає російсько-турецький конфлікт?
– Україна отримала ситуативного союзника в протистоянні з Росією. Має цим скористатися. Туреччина була однією з країн, які не долучилися до західних антиросійських санкцій після анексії Криму торік у березні. Не бажала йти на втрати свого бізнесу. Більшість продуктів, які досі постачали на півострів, були турецькими. Тепер торгівля з Кримом призупинена. З другого боку, відсіч турецької армії може заохотити українську боротися відчайдушніше.
Російсько-турецький конфлікт може підштовхнути Анкару й інших членів НАТО до військової допомоги Україні?
– Ні. Анкара до останнього прагнутиме уникнути воєнної конфронтації з Москвою. Пам'ятає про численні поразки в російсько-турецьких війнах у минулому. Інші члени НАТО можуть допомогти Україні, проте в Альянсі не хочуть нового спалаху воєнної конфронтації з РФ через Донбас. Тож навряд чи наважаться на це. Хіба що буде нова воєнна агресія з боку Росії.
16 
1
Коментарі