Україна може стати пріоритетним військовим союзником США у Східній Європі

Якщо Дебальцеве впаде – терористам відкриється шлях до інших районів Донеччини та Харкова

Нову угоду з врегулювання ситуації на Донбасі підписали 12 лютого у білоруській столиці Мінську. Перемовини "нормандської четвірки" – канцлера Німеччини Анґели Меркель, президентів Франції – Франсуа Олланда, України – Петра Порошенка та Росії – Володимира Путіна тривали понад 16 годин. Уночі на 12 лютого Порошенко з Путіним кілька разів виходили, щоб поговорити сам на сам. Зверталися один до одного на "ти". Під час зустрічі часто зривалися на крик.

У результаті, підписали угоду на 13 пунктів. Вона передбачає повне припинення вогню з опівночі 15 лютого по всій лінії зіт­кнення і відведення обома сторонами важкої бойової техніки. Передбачено також, що згодом на окупованих терористами територіях Донбасу відбудуться місцеві вибори згідно з українським законодавством. Україна проведе конституційну реформу, яка надасть більше прав регіонам. Київ зобов'язався поступово відновити соціальні виплати жителям окупованих територій.

 

Однак повного припинення вогню не відбулося. За першу добу терористи обстріляли українських військових 112 разів – більше, ніж до оголошення "тиші". Бойовики ДНР не припиняють вогонь у районі Дебальцевого й Маріуполя та по житлових кварталах Донецька

– У Мінську війну поставили на паузу, – каже політичний експерт Андрій Золотарьов, 49 років. – Однак Росія першого ж дня після переговорів наголосила: вона в Мінську була тільки гарантом домовленостей. Перекладаючи з дипломатичної мови на людську, це означає: неоголошена війна триватиме.

Москва на останніх переговорах у столиці Білорусі відіграла більше позицій для себе, ніж Київ. Для Порошенка ці домовленості були виходом бодай на якесь політичне рішення щодо Донбасу. На більше він не міг розраховувати, бо Україна мала слабкі позиції. Наприклад, залежність від зовнішнього кредитування, задля якого теж треба було домовитися хоч на яких умовах.

Західні лідери в разі невиконання домовленостей погрожували Росії новими санкціями й наданням Україні летальної зброї. Що буде далі?

– Рішення про посилення санкцій у Європі прийнято. На мінських переговорах Путін намагався намацати, як ці санкції пом'якшити або ж як розірвати європейський консенсус ізсередини. Думав, на це спроможна Греція (на недавніх виборах у цій країні перемогла ліворадикальна партія СИРІЗА, лідер якої виступає за скасування санкцій ЄС проти Росії. – "Країна"). На неї багато надій покладали в Москві, але цього не сталося. Бо виборча риторика – це одне, а реальна політика – інше.

Сполучені Штати, скоріше за все, нададуть нам військову допомогу. Але це будуть оборонні, а не наступальні види озброєння.

Путін хотів продемонструвати миротворчу позицію. Мовляв, ми теж за припинення вогню, але маємо власне бачення виходу із ситуації. Якби Путін відмовився від участі в переговорах у Мінську, тоді дії Європи та США були б дуже солідарні. Лише спільна жорстка позиція США і Заходу може змусити Росію бодай частково дотримуватись угод. Якщо Путін бачитиме, що Європа починає відхилятися від позиції Штатів, для нього це стане сигналом: можна робити що завгодно. Поки що позиція Заходу спільна. Бо там бачать: Путін однією рукою підписує гарантії миру в Мінську, а другою – надсилає озброєння бойовикам.

Зустріч у Мінську була останньою можливістю мирного врегулювання конфлікту?

– На Донбасі обстрілюють міста, застосовують важку зброю проти мирних жителів – у прірву війни втягнуто сотні тисяч людей. Серед цивільного населення загиблих і поранених більше, ніж серед військових. Європа добре пам'ятає балканський конфлікт 1990-х. Знає, до чого це призведе: гуманітарна катастрофа, біженці, зброя, яка з регіону бойових дій розтікатиметься по інших територіях. Тому в Мінську спробували запобігти найгіршому сценарію. Але перемовини ще будуть – і не одні. Під час війни на Балканах домовлялися 15 разів.

 

Проблема в тому, що у війні на Донбасі ми намагаємося повернути територію, а треба битися за людей. Цю битву ми поки що програємо. Майже всі, хто був на окупованих територіях Донеччини й Луганщини проукраїнськи налаштований, – виїхали звідти. Тому зараз цим "окремим районам" треба надавати статус окупованої території й відгороджуватися від них. У нас із Росією однаково корумповані системи базарного капіталізму. Але Москва має ресурсну перевагу. І якщо ми зможемо щось у неї відіграти, то лише за ­рахунок реформування власної системи. Вона має стати ефективнішою. Тоді зможемо перемогти. Але в будь-якому разі конфлікт між Україною і Росією затягнеться на тривалий час. Для нас головне зараз – розв'язати внутрішні проблеми: економічні реформи, боротьба з корупцією.

Ситуація під Дебальцевим і Маріуполем може зірвати перемир'я?

– Саме тому керівництво АТО каже, що в України нема підстав для відводу важкої техніки. Скоріше за все, росіяни й далі намагатимуться "зрізати" дебальцевський виступ (він клином входить у територію, контрольовану бойовиками. – "Країна"). Якщо Дебальцеве впаде – терористам відкриється шлях до інших районів Донеччини та Харкова. Тому цей напрямок слід утримати обов'язково.

Путін надалі зацікавлений діяти локально, точково. Повномасштабної війни він не потягне. Тоді Захід діятиме дуже жорстко: відключить Москву від Swift (система міжнародних банківських переказів. – "Країна"), надасть українській армії сучасне озброєння.

Восени 1973-го подібна ситуація була в Ізраїлю, у війні з Єгиптом і Сирією. США спершу неохоче підтримували ізраїльтян. Але потім, коли постала реальна загроза країні, за лічені дні надали велику військову допомогу. Це допомогло Ізраїлю втримати фронт і перемогти. Зрештою, він став для Штатів пріоритетним військовим союзником у регіоні. У нас може бути так само.

×