Ми заплатили за статус кандидата кров'ю і десятками тисяч життів, – каже конфліктолог-міжнародник Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ
23 червня Україна офіційно отримала статус кандидата до Європейського Союзу. Що це означає для нашої держави?
– Це входження України до європейської цивілізації. Наш материк поділяється на певні спільноти. Тому Путін багато уваги приділяв створенню власної – Росії як євразійської держави-цивілізації. Бо вона не вписується ні в європейський, ні в азійський простір. Ми входимо в європейську спільноту. А також у європейський економічний ринок. Це дає нам можливість обміну технологіями. ЄС є об'єднанням країн, що мають демократичні режими. Отже ми отримуємо оболонку європейських цінностей, що гарантує підтримку демократичного режиму в нашій країні. Можуть бути певні відхилення: ставши членом Євросоюзу, Угорщина порушує рамки демократії. Її прем'єр-міністр Віктор Орбан будує авторитарний режим за прикладом Путіна. Але зовнішній обруч ЄС постійно стримує політичний ухил Угорщини. Плюс Євросоюз – це спільнота, що становить понад 20 відсотків світового внутрішнього валового продукту. Це потужне економічне об'єднання, що не дає впасти країнам у фінансову кризу, викликану російською агресією. Брюссель виділив 100 мільярдів євро для цього. Статус кандидата дає нам можливість долучитися до фінансових ресурсів ЄС. Це будуть не кредити, а вільний доступ, завдяки чому зможемо відновити економічну й соціальну інфраструктуру. Нам потрібна перебудова державного апарату, законодавства, що має відповідати критеріям політичної системи Євросоюзу. Також це вільний рух наших товарів, людей і капіталів у Європу та їхніх – в Україну. ЄС дає гарантії безпеки своїх інвестицій.
Усі лідери ЄС підтримали надання Україні статусу кандидата на членство. Про що свідчить така одностайність?
– Союз не міг вчинити інакше. Це тест для нього самого – прийняти Україну, яка проливає кров. Наші люди віддають життя за європейські цінності. У Бучі вбита жінка тримала прапорець ЄС. Це символічно. Якби нас не прийняли, постало б питання перед ЄС: що він являє собою? Наскільки відповідає Маастрихтському договору, що задекларував Євросоюз як об'єднання країн, яке захищає демократичні цінності? Нині їх боронить саме Україна. Продемонструвала, що здатна гарантувати безпеку ЄС. Вона заплатила за кандидатство кров'ю і десятками тисяч життів. Завдяки нашим бійцям, які захищають європейську цивілізацію, ми заслужили цей статус.
Для України прописали сім вимог, які вона має виконати, щоб не втратити нового статусу і просуватися до наступного етапу процедури. Які з них можуть стати перепоною?
– Вимоги очікувані. Ми їх виконували й раніше – щодо судової реформи, щодо закону про національні меншини й антиолігархічного. Але їх треба ще й імплементувати. Для цього потрібні роки. До наступного саміту "Україна – ЄС" ми звітуватимемо, що зробили. У набутті членства є вимоги – ухвалення 30 невідкладних законів щодо імплементації європейського законодавства. Це технічний процес, що займе кілька років. Але нам як кандидату надаватимуть технічну й фінансову допомогу.
Який буде наступний етап і коли?
– Маємо до кінця року подати звіт щодо просування за тими сімома напрямками. Якщо Єврокомісія його схвалить – далі step by step виконуватимемо Копенгагенські критерії членства (1993 року Європейська Рада на засіданні в Копенгагені визнала право кожної європейської країни вступати до Європейського Союзу після виконання вимог за трьома критеріями – політичним, економічним та членським. – Країна).
Яка часова перспектива членства?
– Насамперед це залежить від наших дій. Є стандарти, яких треба дотримуватися всередині країни. Якщо нам одразу дадуть членство, станемо неконкурентними серед інших країн, будемо лузером у ЄС. Румунію й Болгарію прийняли авансом. І навіть із європейською допомогою їм було важко дотягтися до стандартів у рамках членства. Після включення цих країн вирішили не розширювати кордонів Євросоюзу. Він прагнув створити пояс стабільності через програму східного партнерства. У результаті отримав сіру зону на своєму кордоні й загрозу Російської Федерації. Це наука для самого ЄС: якщо хочете жити в безпеці – треба розширити територію на Схід.
Яка може бути реакція Росії? Посилення ракетних ударів? До чого готуватися українцям?
– Вона й так зробила все, що може. Розв'язала тотальну війну проти України. Нам більше нема чого боятися. У Євросоюзу є мотивація прийняти Україну заради власної безпеки. Путін на нас не зупиниться. Під загрозою вже перебувають Польща й Балтія. ЄС не є безпековою структурою. Він сам переосмислює геополітичну візію завдяки Україні. Скептики були завжди. Ми мали шанс вступити в Північноатлантичний альянс після помаранчевої революції, але не скористалися ним. Через позаблоковий статус отримали війну. Казали, що ми ніколи не отримаємо безвізу й Угоди про асоціацію. Але це сталося. Понад 60 відсотків українців виступають за членство в ЄС (87% українців підтримали би вступ України в Євросоюз у разі проведення референдуму, за опитуванням соціологічної групи "Рейтинг" у червні цьогоріч. – Країна). І ми будемо в ньому.
Грузії не надали статусу кандидата, як Україні й Молдові. Тбілісі сходить із дистанції?
– Молдові дали авансом. Вона в'їхала на плечах України. Ця держава глибоко розділена на прихильників інтеграції з РФ і Румунією. Плюс наявність Придністров'я – російської військової бази. Так само розділений політикум. Ми виручили Молдову у відповідальний момент – дали мільярд кубів газу, щоб вона не лягла під Росію. Але вона таки це зробила. Навіть не надала нам винищувачів МіГ-29, не запроваджувала санкцій проти РФ, почали вести проросійську політику. Але в Молдови є потужний адвокат – Румунія. Грузія вже відверто є російським сателітом. Вона претендувала на статус кандидата завдяки реформам Саакашвілі. Але нині країною править прокремлівський маріонетковий уряд. Як їй можна дати кандидата.
Угорщина працює проти єдності ЄС щодо протидії РФ, гальмує санкції. Зеленський запросив Віктора Орбана в Україну, після того як спікер парламенту Угорщини Ласло Кевер висловив думку про "психічні проблеми" у президента України. Мовляв, той іноді жорстко просить партнерів про підтримку.
– Орбан поставив на Путіна як на стратегічного союзника. Угорщина – троянський кінь у Європі. Шантажує ЄС, відмовляється запроваджувати санкції проти Росії. За режиму Орбана змін не буде. Навряд чи він наважиться приїхати в Україну – це дискредитує його в очах Путіна. Та й недоречно його запрошувати, доки провадить антиукраїнську політику.
Губернатор Калінінградської області Росії заявив, що Литва припинила пропускати через свою територію транзитні потяги з товарами, що потрапили під санкції Європейського Союзу. Які результати й наслідки може мати це рішення?
– Литва нічого не блокувала – просто виконувала вимоги Євросоюзу, що набули чинності з 18 червня. Ті товари, що потрапили під санкції, не можуть пересуватися територією ЄС. І РФ знала про ці умови. Але залізничного руху не припинила. Це створює незручності для Москви, проте росіяни можуть доставляти товари до Калінінграда Балтійським морем. Литва позбулася енергетичної залежності від РФ. На щастя, там мала російська меншина, а уряд і суспільство згуртовані, тому внутрішня дестабілізація неможлива. Росія може воєнним шляхом захопити Сувальський коридор, з'єднати Калінінград із Білоруссю. Нападати на Литву пізно – це було можливо до 24 лютого. Вони готувалися захопити країни Балтії та Східну Польщу. Але Путін зробив стратегічну помилку, напавши на Україну.
На кордоні Білорусі з Україною перебувають до семи білоруських батальйонно-тактичних груп. Чи ймовірний відкритий вступ Білорусі у війну? Наскільки велика проблема це буде для України?
– Я не поділяю думки багатьох експертів, що Лукашенко не наважиться вступити у війну. Білорусь є її учасницею за усіма нормами міжнародного права. Ми воюємо проти союзної держави Білорусь – Росія. Вони обидві юридично не визнають участі у війні, називаючи це воєнною операцією. Білорусь не задіює сухопутних сил для вторгнення, але її солдати воюють під російськими прапорами на півдні та сході України. Лукашенко готовий передати РФ всю військову техніку. Білоруська промисловість працює на цю війну. На 70 відсотків Білорусь вступила у протистояння. Останній етап – вторгнення сухопутних військ. Його супроводжуватимуть ракетні удари. Армія готова до наступу – залишається команда Лукашенка. Їхнє основне завдання – перерізати постачання лендлізу з Польщі. Щойно він підійде до українських кордонів – відбудеться вторгнення.
Які найімовірніші сценарії війни? Чи достатньо допомоги партнерів озброєнням, щоб утриматися? А щоб перейти в контрнаступ?
– Про це дали чіткі відповіді Зеленський і міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Для організації контрнаступу в нас недостатньо зброї, найперше важкої техніки. Для наступу треба мати трикратну перевагу. Ми маємо сформувати шість бригад. Південь і схід – рівнинна місцевість. Щоб прикрити сухопутні війська, потрібна авіація, домінування в повітрі. Ми не можемо повністю зупинити російський наступ на Донбасі – хоч повільно, але протягом травня-червня він триває. Завдяки героїзму наших бійців ми його стримуємо. Але супротивник має 15-кратну перевагу в артилерії. У цій ситуації можемо лише оборонятися. Остаточно зупинити ворога й перейти в контрнаступ без допомоги Заходу ми не в змозі. Ми почали контрнаступ у квітні, але його одразу зупинили – сили були нерівні. Іде війна на виснаження. Частково Росія досягла мети – прорубала коридор до Криму, захопила Маріуполь, частину Запорізької та Дніпропетровської областей. Нам потрібно ще мінімум 40 систем залпового вогню, щоб зупинити наступ. А для контратаки потрібно 200–300 реактивних систем залпового вогню й авіація, якої бракує. Що швидше прийде лендліз, то більша надія на звільнення окупованих територій.
Війна на виснаження нам не підходить. Бракує часу, боєприпасів і ресурсів. Сьогодні НАТО не має сил для потужної оборони східного флангу. Жодна з його країн не витримала б чотири місяці інтенсивних бойових дій. Збройні сили Альянсу розпорошені, 60 відсотків – це війська Сполучених Штатів Америки, для перекидання яких потрібні місяці.
Нам треба більше і якомога швидше. Формат "Рамштайн" цього не може забезпечити. Він надає нам десятки, а потрібні сотні. Ми отримали багато військової техніки, що є здебільшого британською та американською. Найбільше надали Польща, Словаччина, країни Балтії. "Рамштайн" – ефективна структура. Але він не безрозмірний. Наші союзники не можуть повністю віддати все. Ми просили в Німеччини 100 гаубиць, а в них усього 107. Уся надія на лендліз. Він передбачає запуск військового виробництва. Щоб запрацював, потрібні замовлення від уряду. На це потрібні видатки з американського бюджету. Але скарбниця теж не безрозмірна. Лендліз почне працювати, коли його затвердять у рамках державного бюджету США в жовтні. Тому сьогодні він затримується.
Наша влада ефективно працює на дипломатичному рівні?
– Оцінюю на 5 балів за п'ятибальною шкалою. Завдяки приходу Кулеби в Міністерстві закордонних справ відбувся прорив на дипломатичному фронті. Він визначив три ключові завдання. Перше – постачання зброї. Лендліз запроваджували один раз – 1941 року, коли США були втягнуті у Другу світову. Домогтися такої підтримки від Байдена було надзавданням. Але дипломатія його виконала. Найбільша наша перемога – ми об'єднали Європу. Зеленський вів бесіди з усіма провідними державами. Ми згуртували країни цивілізованого світу. "Рамштайн" – це 50 держав, що мають демократичні режими. Наступна перемога – ми прорвали прокремлівську інформаційну блокаду. Думка міжнародної спільноти була переважно на боці РФ. За кордоном у кожному готелі були два-три російські телеканали. Організована мережа інформаційних центрів, фондів "русского мира". Писали замовні статті в New York Times. Тисячі російських пропагандистів по всьому світу. Купили канал "Аль-Джазіра", через що більшість мусульманських країн – на боці РФ. Нашій дипломатії вдалося переламати цю ситуацію. Світ знає, що таке Україна, що це не російська периферія, і він захоплюється нашою державою. Наступна перемога – отримання статусу кандидата у члени ЄС, до якого ми йшли 30 років. Ну й санкції. Це складне питання, бо від них найперше потерпають ті, хто їх запровадили. У країнах ЄС підскочили ціни на тепло, пальне, продовольство. РФ поки що не страждає від обмежень, крім фінансової еліти. Завдяки зусиллям нашої дипломатії ухвалили шостий пакет санкцій – нафтове й газове ембарго. На підході сьомий пакет, постало питання про морську блокаду російських суден.
Скільки може тривати війна, на вашу думку?
– Цього не скаже ніхто. Поки що до перемоги ще далеко. Оскільки йде протистояння на виснаження, все залежить від західної військової допомоги. Якщо ми досягнемо переваги над російськими силами на напрямку головного наступу, війна закінчиться до кінця року. Якщо ні – триватиме, доки вистачить сил відбивати наступи ворожих військ.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
17 
1
Коментарі