– Нині найбільша проблема у відносинах суспільства і влади – довіра. Перед виборами Петра Порошенка за язик ніхто не тягнув. Авансом отримав 54 відсотки. Тепер, коли жодна обіцянка не виконана, як суспільству йому далі вірити? – каже 58-річний Олег РИБАЧУК, колишній віце-прем'єр з європейської інтеграції і керівник Секретаріату президента Ющенка.
– Президент і не намагався робити змін, яких вимагав Майдан. Лише посилив корумповану й неефективну систему підконтрольними прем'єром і генпрокурором. Цим загострює кризу. Бо неможливо бути ефективним, якщо маєш тільки залежних від тебе контролерів. Система верховенства влади, яку хотів зруйнувати Майдан, збереглася. Міняються тільки напрямки грошових потоків. Не виникло партії, що базувалася би на цінностях Майдану. А влада користується відсутністю нових політичних сил.
Надія Савченко здатна зламати наявну систему?
– Стати ключовою особою в цьому процесі – так. Її неможливо корумпувати. Вона не боїться називати речі своїми іменами. Але значно складніше будувати нову систему. Колись Ющенко хотів демонтувати режим Кучми. А потім "десятки тисяч молодих українців" мали прийти до влади. Однак цього не сталося. Не варто недооцінювати систему. Завжди є сили, які боротимуться до останнього, бо втрачають усе.
Від Савченко очікують чуда – що вона і справедливість наведе, і олігархів розжене. Колись до хрипоти кричали "Ющенко – так!" Знову покладаємо надії і заодно відповідальність – на когось. Але зміни неможливі без самих українців.
Тобто розчарування – неминуче?
– Люди, які мали найвищий президентський рейтинг, втрачали його за півроку. Для Надії це – величезний виклик. Політик – це професія. Якщо хоче бути ним, має вчитися. Працювати над собою, створювати команду.
Кучма був два терміни президентом, Ющенко – один, Кравчук і Янукович – не добули й одного. Чому?
– Ще у 1990-ті, починаючи з революції на граніті, українці продемонстрували тотальну нетерпимість до авторитаризму. Відстоювали свої свободи, право мирних зібрань, боролися з проявами корупції. Кульмінацією стали події 2014 року. Опозиція не очолювала цей процес і була безпорадна. Суспільство динамічне. Ті ж, хто приходить до влади, перефарбовують фасад, а не міняють суть. Підпорядкують собі тіньові корупційні потоки, борються за митницю – зберігають систему. Влада досі є способом наживи.
Кучма маневрував між олігархічними групами. Ющенко був упевнений, що демократія сама собою зацвіте по всій Україні. Янукович повернув країну на 10 років назад – і суспільство його викинуло. Порошенко прийшов зі словами "я палкий прихильник парламентсько-президентської республіки". А через два роки сконцентрував не менше впливів, ніж було в Януковича.
Чого чекати від Савченко найближчим часом?
– Надія має кілька здорових ініціатив. Наприклад, добитися звільнення військовополонених у Росії. Створити для цього потужну міжнародну організацію, адже її ім'я знає весь світ. Може очолити парламентський комітет із питань безпеки й оборони. Здатна розірвати багато корупційних і неефективних ланцюжків у армії. А в Парламентській асоціації Ради Європи розказати про справжність "миролюбства" Росії та політики Кремля.
Зрештою громадянське суспільство й нові політики переламають систему чи вона їх?
– Формула успіху – спиратися на підтримку суспільства. Інакше доведеться шукати альянси з кланами, олігархами. Для першого варіанту потрібна публічність. Надія – природна. Це видно з першої її прес-конференції. Спілкувалася відверто, а не загравала з журналістами.
У Савченко нульова терпимість до брудної політики, це відчувається. Тому вона прискорюватиме руйнацію старої системи. Проте самотужки на будь-якій посаді не забезпечить кардинальних змін.
16 
1
Коментарі
1