Це результат героїзму та зусиль усього українського народу
Головна новина цього тижня – це кандидатство України в Європейському Союзі. Те, що ще вчора було наївною мрією – мається на увазі перспектива вступу в ЄС, – раптом набуло осяжних рис. Багато хто говорить, що рішення про надання нашій країні статусу є заслугою Збройних сил України. Не варто спрощувати ситуацію. Позитивне рішення є результатом героїзму та зусиль усього українського народу. Але насамперед воно є наслідком зухвалої політики Путіна. Своїми діями російський президент змусив євробюрократів обирати сторону – за вільний світ, що ґрунтується на цінностях, чи світ, де панують сила та жорстокість. Тут, безумовно, варто говорити про перемогу цінностей.
До кінця року, за словами віцепрем'єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної, Україна планує виконати всі вимоги ЄС щодо кандидатства. Але для того щоб вступити в ЄС, потрібно буде ухвалити та імплементувати величезну кількість законів і гармонізувати українське законодавство з європейським. На думку генеральної директорки Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Наталії Форсюк, безпосередньо членства варто очікувати не раніше 2029 року. І все ж таки не слід вимірювати ситуацію формальними статусами й датами. Сам факт кандидатства змінює вектор розвитку України. Це не тільки реформи, які ми зобов'язуємося узгоджувати з Європою, що зменшує ризик імітації.
Статус надає країні-кандидату доступ до майже безкоштовних грошей. Але повною мірою всі економічні переваги ми зможемо відчути тільки після перемоги над агресором. А от щодо відбудови спричинених росіянами руйнувань, тут у Європи з'явиться додатковий аргумент для впровадження аналогу плану Маршалла для України. Ми не тільки отримаємо додаткову мотивацію до швидшої перемоги, а й джерела фінансування для повоєнної України. Крім того, кандидатство відкриває двері до Північноатлантичного альянсу. Західні капітали потрібно буде захищати. Тож ми ще побачимо, як сьогоднішні країни-скептики почнуть "лобіювати" приєднання нашої держави до НАТО з тим самим завзяттям, з яким вони висловлюють сьогоднішнє "не на часі".
Кремль недооцінив усіх наслідків широкомасштабної агресії проти України. Завдяки схваленому курсу на членство в ЄС відбувається остаточна руйнація планів РФ приєднати Україну до свого економічного простору. Навіть у віддаленій післявоєнній перспективі жоден російський "бізнесмен у погонах" більше не зможе почуватися в Україні як удома. Тепер і Україна, і Європа будуть інші. Розрахунок був на те, що спричинений війною економічний тягар і мільйонні хвилі біженців з України посилять розкол усередині Європейського Союзу. Одні країни мали б дорікати іншим у провокації Росії, хтось неодмінно виступав би за замирення з маніяком, а хтось намагався би звинуватити Сполучені Штати Америки в тому, що РФ вчинила напад. Насправді так і було. От тільки внутрішні суперечки й зусилля російської агентури не змогли похитнути єдність Європи.
Тут варто згадати, що початком об'єднання європейських країн у наднаціональний союз є створення Європейського співтовариства вугілля та сталі 1951 року. Ця міжнародна державно-монополістична організація об'єднала промисловість 10 країн задля спільного управління вугільними та сталеливарними ресурсами й запобігла таким чином новій війні в Європі. 1957-го ідея економічного союзу заради миру знаходить продовження. З метою спільного ринку заснували Європейську економічну спільноту. Після утворення 1993 року ЄС Європейська економічна спільнота стала його частиною. Так проголошували, що Євросоюз має ширшу сферу регулювання, ніж виключно економічні питання. 2009-го всі управлінські структури Європейської економічної спільноти остаточно поглинув Європейський Союз. Таким чином, ЄС – формальний наступник наднаціональної економічної організації. Але сенс його існування не обмежується фінансами. ЄС, як і об'єднання, що йому передували, створювали заради миру.
Розв'язавши війну в Європі, Росія змусила євроциніків повертатися до джерел. Виявилося, що рівень російських імперських амбіцій не можуть перетравити навіть європейські "друзі Кремля". На наших очах руйнується концепція "бізнесу поза політикою". Певною мірою рішення надати Україні статус кандидата – це ще й візія майбутнього, яку оголосили європейці. Європа має стати простором, де панує демократія і немає місця для варварських практик часів колоніальних війн. Путін робив ставку на економіку, якою європейці на захочуть жертвувати заради якоїсь там України. Але він помилився. ЄС справді є економічним об'єднанням, що його – і тут росіянам варто було б не міряти всіх по собі – утворювали аж ніяк не заради спільного збагачення. Євросоюз – це про ідею непорушного миру на континенті, без якого неможливі процвітання та економічне зростання.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
1 
1
Коментарі