"У Бога найкращий у Всесвіті інтернет" - Фоззі

 

Олександр "Фоззі" Сидоренко, 37 років, співак. Соліст гурту "Танок на майдані Конґо". Народився в Харкові 6 квітня 1973-го. Навчався у спортивній школі. Мріяв грати за київський футбольний клуб "Динамо", але бажання не здійснилося. У футбол грає досі. Закінчив Київський міжнародний університет за фахом журналіст-телевізійник. Вів програми на телеканалах Privat-TV, "Новому", ICTV. Працює на шоу "Третій тайм" (ICTV) та "Без ГМО" ("Україна"). Випустив дві книжки - "Ели воду из-под крана" і Winter Sport. Веде блог на livejournal.com. Одружений

У дитинстві мав дві мрії - стати футболістом і музикантом. Я виріс у "хрущовському" житломасиві. Він нічим не відрізняється від гетто. Є такий негритянський прикол: як вибратися з гетто? - тільки через спорт.

У моїй школі навчалися багато спортсменів. Прикладом для нас були старшокласники. Вони носили круту форму, їздили за кордон на змагання, грали за збірні. У сусідній школі були хокеїсти - чемпіони світу в своєму віці.

Малим любив, коли дарували футбольні м'ячі. Перші пару тижнів навіть спав із ними. Лише потім виносив їх вулицю. Зараз вожу в багажнику мінімум три - професійні, круті. Але радості від них уже менше.

Людину характеризує будь-який прояв. Що читаєш, як граєш у футбол - така ти людина. Судячи з моєї гри, я претензійний. Завжди хочу здивувати, але частіше не виходить.

Зі своєю компанію тусувалися в дворі дитсадка - випивали, спілкувалися. Якось уже дорослим повертався додому з концерту десь о другій ночі. Йшов через палісадник і напоровся на гоп-стоп - троє хлопців, молодших за мене. Зміг учасно ідентифікуватися - вони попустилися, перепросили. Пішли разом у той самий дитсадок. Розповіли, хто з моєї компанії сів, хто не сів. Було цікаво.

Якщо гоп-стоп підготовлений та професійний, краще одразу віддати все, що маєш. Якщо непрофесійний, треба виділити головного й бити його

Якщо гоп-стоп підготовлений та професійний, краще одразу віддати все, що маєш. Якщо непрофесійний, треба виділити головного й бити його. Професійний вирізняється швидкістю - не встигнеш і обернутися. Дівчатам на випадок гоп-стопу треба мати газовий балончик, голосно кричати. А хлопцям що? Поб'ють, щось відберуть - і все.

У мене було три виходи - спорт, бандитизм або еміграція. Але громадянином іншої країни уявити себе не можу.

Із віком бісять рожеві окуляри, крізь які люди дивляться на радянські часи. Це був огидний антилюдський  режим. До чого ми прагнули? Одні хотіли стати крутими бандитами, інші - звалити з країни.

Жартую, що "ТНМК" - це еволюція жителів УРСР у жителів України.

У 15 років мене "вдарило" - прочитав Біблію і Коран. А "Війну і мир" перечитав чотири рази.

Став журналістом, бо це - найпростіша професія, для якої не треба було докладати жодних зусиль. Вона завжди була паралельною музиці. Можу від неї відмовитися, але спрацьовує жадібність. Ми з Фаготом (ПОЯСНИТИ – ХТО) познайомилися в казино, де навчалися на круп'є. Вихователь навчив чудовій фразі: "Хавайте із семи тарілок".

Пісні завжди писали смішним українським суржиком. Це був прикол, нам було в кайф. Згодом зрозумів, що не українською писати не можу.

Ніхто нічого не подарує. Треба створювати свою маленьку мафію і якось розвиватися. За таким принципом існує "ТНМК". Всі проблеми та суперечки вирішуємо всередині групи. У нас є принцип: продаємо стіл, а не себе як хороших столярів. Тобто, продаємо музику, а не себе як хороших музикантів.

Бути членом гурту означає йти на компроміси: зніматися в якихось огидних шоу, казати не те, що хочеться. Але так треба.

Шість років "ТНМК" виступали на конкурсі "Зірки Харкова", не виграли жодного разу. Нам було вже по 20-22 роки. Хтось збирався одружуватися, хтось - зайнятися серйознішими за музику речами. Я бачив, що гурт розвалюється й нічого не міг удіяти. Все змінила "Червона рута". Коли їхали на конкурс, пацани казали: "Ми виграємо!". Я їм підтакував, а про себе думав: "Як?". Ми перемогли. Тоді збагнув, що це - шанс. І якщо не використаємо його, ми - лохи.

Я - песиміст. Завжди сподіваюся на краще, але готуюся до гіршого. Як казав наш викладач у Будинку піонерів: "Краще вже не буде, а гірше нема куди".

Ідеологію католицизму розробляли люди розумніші за православних. Та й смак у них кращий

Колись посварилися з бас-гітаристом. Він пішов із гурту на декілька місяців. Повернувся на свій день народження. Стали мовчки грати - так і помирилися. Вийшли на перекур, він говорить: "Знаєш, а це краще за секс".

Не хочу нічого нового. Хочу, аби все залишалося, як є.

Немає нічого кращого, ніж збиратися групою в дорогу.

Найбільше боюся останнього концерту - має ж він колись відбутися.

Не було такого, щоб прокинувся вранці й подумав: "Я - відомий". А хотілося б.

Мені пощастило, що у "ТНМК" є декілька професійних музикантів. У великому гурті легше сховатися, якщо чогось не знаєш.

Можна вивезти людину з Харкова, але Харків із людини - неможливо. У мене просто нова прошивка - харків'янин-киянин.

Для мами хочу залишатися хорошим хлопчиком. Батько читає мій блог і слухає всі альбоми. Мамі забороняю слухати "сольники" й читати мої книжки. Там матюки, навіщо її хвилювати?

Пишу до блога щодня - для самодисципліни. На тиждень наперед планую, які фільми дивитимуся. За сім днів - щонайменше сім фільмів.

Сильно цікавився католицизмом. У 13 років у Вінниці хотів охреститися. Досі не знаю, чи завершили наді мною обряд, бо не розумію литовської. Уже в Києві перехрестився у православ'я.

Ідеологію католицизму розробляли люди розумніші за православних. Та й смак у них кращий. Православ'я - це кітч, надлишок позолоти. "Бей посуду, я плачу".

У Бога найкращий у Всесвіті інтернет.

Справжній чоловік - це Брюс Вілліс. У нього в очах поєднуються смішинка і погроза. Мені для справжності не вистачає погрози - треба бути впевненішим. Я - це 14 відсотків Брюса Вілліса.

Боюся старості. Але є, наприклад, британський співак Том Джонс. Цей дядько старіє класно.

У мене є хороший знайомий, який чотири рази сидів у тюрмі - загалом років 18. Для мене він - приклад, як можна зберегти здатність власної пружини стискатися і розтискатися. Я так не можу. Для мене краще спокійно сидіти в куточку і роздивлятися павутиння.

Звідки мені знати, що таке кохання? Я занадто дурний, щоб формулювати такі речі.

×