– На статус України на міжнародній арені впливає збройна агресія Російської Федерації. Головні завдання на найближчий час – посилити обороноздатність, чітко сформулювати правову позицію і пред'явити претензію до Росії. Вимагати припинити агресію, відновити територіальну цілісність України, компенсувати наші втрати й покарати винних. Така претензія мала би бути поширена серед усіх держав – членів ООН. Це був би перший серйозний крок у реалізації відповідальності Росії й створенні антипутінської коаліції, – каже професор міжнародного права, дипломат 79-річний Володимир Василенко.
Чи достатньо переконливо пояснюємо, що відбувається на нашій території?
– Ні. І не тільки світу, а й усередині країни. Відсіч російській збройній агресії досі кваліфікується як АТО, хоча насправді Україна здійснює самооборону від агресії, відповідно до статті 51 статуту ООН. Такий підхід дає підстави Заходу вважати, що в Україні – внутрішній конфлікт, а це виключає порушення питання про відповідальність Росії як держави-агресора.
Що має робити Україна?
– Працювати над організацією антипутінської коаліції, як свого часу створили антигітлерівську. Підстав для цього більш ніж досить. Агресивні дії та міжнародні злочини РФ почалися з розпадом Радянського Союзу. Тоді Кремль відмовився вивести війська з територій окремих республік. Зокрема, з Молдови, що означало практично анексію Придністров'я.
Серйозніший акт – війни проти Чеченської Республіки Ічкерія. Перша тривала з 1994 по 1996 рік. Друга розпочалася 1999-го й триває досі. Обидві супроводжувалися злочинами – воєнними й проти людяності. 2003-го Росія спровокувала інцидент навколо українського острова Тузла, фактично висунувши нам територіальні претензії. 2008 року – агресія РФ проти Грузії, а 2014-го – проти України. Невідомо, хто буде наступний.
Усе це – серйозні підстави для створення антипутінської коаліції. Однак вона досі не сформована через недооцінку західними державами загрози, яку Росія становить для демократичного світу.
Переговори у мінському й нормандському форматах стоять на місці. Чи досягнули тут дна?
– Росія укладала Мінські домовленості не для того, щоб виконувати їх. Це була спроба зробити вигляд, що Москва припиняє агресію проти України. З тим, аби послабити санкції Заходу.
Виконання Мінських домовленостей в інтерпретації Росії – неприйнятне, оскільки суперечить міжнародному праву й українській Конституції. Через позицію РФ ці домовленості не виконуються, вони вичерпали себе.
Який формат перемовин із Росією найкращий?
– Женевський. У квітні 2014-го в рамках цього формату виступали: Україна – як держава, що зазнала агресії, США та Євросоюз – як члени міжнародного співтовариства, що підтримали нас у боротьбі, та Росія як держава-агресор. Завданням української дипломатії має стати відновлення такого формату. До нього треба залучити Велику Британію й Францію. Вони за Будапештським меморандумом 1994 року є гарантами територіальної цілісності України.
Як змінилося сприйняття України у світі?
– Нас уже не ототожнюють із Росією. Даючи відсіч Кремлю, українці продемонстрували: ми – окрема самодостатня нація і самостійний суб'єкт міжнародного права, який зробив вільний вибір на користь європейської та євроатлантичної інтеграції. Україна уклала Угоду про асоціацію з ЄС і в законодавстві відновила курс на членство в НАТО. Альянс підтвердив право України подати відповідну заявку. Це свідчить, що Захід вважає нас частиною своєї цивілізації.
Зараз сприятливий час для розбудови Української держави?
– Звичайно. Треба грамотно використати вікно можливостей, яке відкрила Революція гідності. Ніхто не заважає владі модернізувати країну. Замість дбати про власне збагачення, мали б використовувати державні механізми для зміцнення обороноздатності країни.
Найбільше розчарування – імітація боротьби з корупцією. Говорити про реальний її початок можна буде, коли правоохоронні органи порушать кримінальну справу проти Партії регіонів як організованого злочинного угруповання. Його учасники під прикриттям державних інституцій розкрадали багатства країни, нищили оборонний комплекс, чинили злочини проти людяності під час Майдану і поставили державу на межу катастрофи.
3 
1
Коментарі