ЯКІ ПИТАННЯ ПОСТАВИВ НА ПОРЯДОК ДЕННИЙ У ФРАНЦІЇ ТА ЄВРОПІ ЗАГАЛОМ ТЕРАКТ У РЕДАКЦІЇ ЧАСОПИСУ CHARLIE HEBDO – РОЗПОВІДАЄ АНАЛІТИК ВОЛОДИМИР ПОСЕЛЬСЬКИЙ ІЗ ПАРИЖА
Про що говорять парижани після теракту в редакції Charlie Hebdo?
– У місцевій пресі була цікава стаття під назвою "Французи втратили невинність". І це, в якомусь сенсі, правда. Впродовж тривалого часу з боку терористів лунали погрози. Треба розуміти, що є певна ціна за те, що Франція бере участь у війні проти Ісламської держави (ІДІЛ – "Ісламська держава Іраку та Леванту", терористична організація на Близькому Сході. – "Країна"). Логічно, що бойовики намагаються відповідати. Попередження про можливі теракти лунали від французьких спецслужб. Тому загроза тероризму на вбивстві в редакції Charlie Hebdo не закінчилася. І французи це усвідомлюють. Здебільшого мусульман у трагедії не звинувачують. Розуміють, що це справа рук екстремістів.
Війна з "Ісламською державою" – єдина причина?
– Є ще набагато глобальніша проблема – радикалізація частини французьких мусульман. Перша хвиля їх еміграції з колишніх французьких колоній відбулася в 1920-х. Тоді приїхало 100 тисяч людей. У 1930-х їхня кількість подвоїлася. Сьогодні у Франції виросло третє покоління арабів – це 6–7 мільйонів. Одна з тенденцій – люди 20–25 років значно радикальніші за своїх батьків і дідів. Адже їхні предки прагнули передусім інтегруватися в нове суспільство, знайти роботу й вижити.
Більшість меншин проживає в передмістях мегаполісів – Парижа, Марселя, Ліона. Мешкають у соціальних квартирах. Корінні французи там не живуть. Це свого роду гетто – віддалені місця, гірша інфраструктура, погані школи. Крім того, там високий рівень безробіття серед молоді – до 30 відсотків. В основному молоді люди возять із Тунісу наркотики. Продають на вулицях. Такий собі економічний кримінал. Дилери вбивають одне одного, ділячи територію. Усі про це знають, однак проблема залишається.
Чому ісламська молодь, яка народилася й виросла на Заході, поповнює ряди екстремістів?
– Здебільшого інформацію про зовнішній світ вони отримують з інтернету. А він рясніє закликами до радикалізації. До того ж усе – французькою мовою. Не треба навіть арабську знати. За останній час близько тисячі дівчат і хлопців – мусульман – покинули Францію. Дівчата носять хиджаб. На них тиснуть, не дозволяючи виходити заміж за немусульман. Тому часто одружуються із сирійськими джихадистами.
До того ж, існує певна ісламофобія. Якщо в тебе гірший рівень знань, ніж в етнічного француза, то на роботу чиновником не візьмуть. Такі люди автоматично відсіюються. Хоча це вже більше від людини залежить – як сильно вона хоче вчитися й працювати.
Які питання трагедія в Charlie Hebdo поставила на порядок денний у Франції?
– Перше – гарантії безпеки. Франція жодним чином не контролює радикальних імамів – мусульманське духовенство. Католицька церква відокремлена від держави. Тут проблем немає жодних. А от мусульманська спільнота розрізнена. Є тунісці, алжирці, різноманітні течії. Часто мери французьких міст не дають згоди на будівництво мечетей. Як наслідок, виникає багато таємних місць для молитовних зібрань. Там проповідують радикальні імами. Вони здебільшого приїхали з-за кордону.
Ще одна проблема – радикалізація ісламістів у французьких в'язницях. А в країні 60 відсотків ув'язнених – мусульмани. Це десь 40 тисяч чоловік. Плюс зовнішній чинник – триває війна з ІДІЛом. А ще постійна конкуренція між "Ісламською державою" та "Аль-Каїдою" – хто крутіший.
Як суспільство реагує на такі тенденції?
– Французи це обговорюють, зокрема на телебаченні. Кажуть: французами не народжуються, ними стають. Головне – маєте погоджуватися з республіканськими цінностями.
Щодо Charlie Hebdo, то тут є багато критичних поглядів. Це сатиричний журнал. У трагедії часто звинувачують самих журналістів. Мовляв, не треба було друкувати карикатури на пророка Мухаммеда. Імами також виступали на телебаченні. Вони проти подібних карикатур, але наголосили, що не можуть нав'язувати правила поведінки немусульманам. У французькому розумінні, якщо ти виступаєш проти чогось – йди на маніфестації. Але якщо береш автомат і стріляєш по людях – це вже не протест, а тероризм.
Влада реагує на запити суспільства?
– Політики часто спекулюють на темі мігрантів. Ніколя Саркозі (президент у 2007–2012 роках. – "Країна") використовує антимусульманську риторику, аби повернутися до влади. Звинувачує соціалістів, що вони занадто слабкодухі (президент Франсуа Олланд є соціалістом. – "Країна"). Марін Ле Пен (лідер праворадикальної партії "Національний фронт". – "Країна") тільки й живе на критиці арабів. Наголошує, що від мусульман є пряма загроза. Їх наплив до Франції порівнює з німецькою окупацією. Це ще один виклик – загострення проблем ісламістів у політичних цілях.
Після теракту в Charlie Hebdo може розпочатися нова епоха в подальшому розвитку країни, Європи чи навіть світу?
– У більшої частини суспільства все-таки є запит на збереження республіканських цінностей. Буде посилена інтеграція мусульман, а не війна проти них. У цьому й полягає суть соціальної політики. Основний висновок – треба більше приділяти уваги контролю над міграційними процесами всередині країни. Є заклик до жорсткіших заходів безпеки на французькому і загальноєвропейському рівнях. Ідеться про спільний реєстр усіх людей, які подорожують літаками. Також тих, хто виїхав із Франції воювати на боці "Ісламської держави". Має бути посилена робота розвідки. Є також розуміння необхідності розділяти мусульман у тюрмах, надавати їм окремі камери, аби вони не радикалізувалися.
Перший крок зближення людей французька влада вже зробила – надають стипендії найкращим учням із передмість на навчання у престижних закладах. Після їх закінчення мусульмани можуть працювати в державному секторі. Тобто існує реальне прагнення до співпраці. До того ж, народжуваність серед мусульман доволі висока. 2020 року їх кількість у країні може сягнути 10 відсотків. А це – виборці.
Решту Європи теж чекають подібні зміни?
– Все дуже пов'язано. Діяльність "Аль-Каїди", "Ісламської держави" загрожує всім. Тероризм – глобальний виклик. Але різні країни по-різному на нього реагують. У Німеччині мусульман теж сприймають двояко. У Східній, зокрема у Дрездені, проходили неодноразові мітинги проти мусульман і турків. В інших регіонах навпаки – мігрантів підтримують. Західне суспільство змушене жити з мусульманами, які є меншістю. Тому повинно шукати компроміс.
Хоча серед іммігрантів поширюється мода на відкидання європейських цінностей. Часто молоді безробітні мусульмани, в яких по шестеро дітей, ловляться на привабливу пропозицію – за хорошу платню стати "воїном ісламу" й "потрапити в рай". Це як на Донбасі – бойовики були ніким, а тут стали захисниками "русского мира". Людина себе в житті не знаходить, тому впадає в крайнощі.
Зміни в Європі зачеплять у майбутньому Україну?
– На Україну більше впливає російський чинник, аніж європейський. Москва зайняла двозначну позицію щодо теракту в Charlie Hebdo. Там навіть висловлюють конспірологічну теорію, що це все американці влаштували. У Франції свідома частина суспільства й уряду розуміє, що Росія щодо України поводиться як терористична держава. Такі паралелі проводять.
Загалом є розуміння, що західна модель демократії під загрозою. З одного боку – ісламські фундаменталісти, а з другого – Росія, яка теж розглядає Захід як свого ворога. Україна перебуває на передньому фронті боротьби з Росією. На жаль, цю точку зору у Франції не всі поділяють.
Де проходить лінія розколу щодо українського питання?
– У Франції крайні праві та крайні ліві – проросійські. До перших належить "Національний фронт" Марін Ле Пен. Путін її просто купив. Крайні ліві – колишні комуністи, які завжди мали проросійський дискурс.
Президент Франсуа Олланд, канцлер Німеччини Анґела Меркель, як і більшість європейських політиків, адекватно оцінюють ситуацію: що Путін – брехун, який веде війну проти України. Щодня ж отримують звіти від своїх розвідок. Але в Європі рішення щодо зовнішньої політики приймають консенсусом – одноголосно. Якщо, приміром, Болгарія або Кіпр не визнають Росію терористичною державою, то на загальноєвропейському рівні такого рішення не отримаємо.
У паризькому теракті є рука Кремля? Росії ж вигідна дестабілізація Заходу.
– Це ще одна крайність. Усе одно, що називати теракт у Charlie Hebdo – американською спецоперацією. Це виключно справа рук французьких ісламістів.
За кількістю жертв від рук терористів Україна перевершує Францію в десятки разів. Чому тут не бачимо такої солідарності світових лідерів?
– Усе залежить від того, хто контролює медіа та є впливовішим на глобальному ринку ЗМІ. Франція більше притягує увагу світової спільноти до своїх проблем, ніж Україна чи, скажімо, Сирія. Кількість жертв у цих країнах величезна, однак ці жертви не домінують у медіа. Цинічно, але смерть француза в інформаційному плані "коштує" дорожче, ніж смерть десятьох арабів чи українців. Навіть якби в Києві підірвали метро, не думаю, що сюди приїхали б керівники 40 держав. Не захочуть виступати проти Росії.
От відбувся теракт у Волновасі 13 січня. Одні французькі ЗМІ написали, що це справа рук російських терористів, другі – що відповідальність на українській армії. У підсумку читачі так і не зрозуміли, хто це зробив. На тлі світових проблем цінність людського життя вимірюється географією проживання.
Але у випадку з Charlie Hebdo є один момент: убили не пересічних людей, а журналістів. А для французів свобода слова – це святе, основа ідентичності, частина життя. Європі кинули виклик. Поширена думка, що вона загниває, не може за себе постояти. Це неправда. Рішення приймаються повільно, потрібен консенсус. Але вони точно виконуються.
3 
1
Коментарі