Санкції проти проросійських телеканалів – це гра

ЗЕЛЕНСЬКОГО ХВИЛЮЄ ЛИШЕ ЙОГО ПОПУЛЯРНІСТЬ

2 лютого указом президента запроваджено санкції проти восьми юридичних осіб, кінцевим бенефіціаром яких є народний депутат Тарас Козак. Під арештом опинилися банківські рахунки та літаки. Припинили мовлення телеканали "112 Україна", Zik, NewsOne. Ця подія, безперечно, матиме наслідки. Спрогнозувати їх, одначе, неможливо. Виокремити ж імовірні тенденції – реально. Але спершу незайвим буде знайти відповідь на питання про причини санкцій. Річ у тім, що аналізувати логіку Володимира Зеленського, ототожнюючи її з логікою державною, – марна справа. Політологічні ключі не відмикають свідомості президента – прикро, але факт. Нині на Банковій працює лише логіка нарцисизму.

Указ президента спричинив дві рівновеликі хвилі – бурхливі оплески та скрушні голосіння. Відволікаючись від емоцій, реакції зводяться до двох тез. Перша: згадані телеканали – пропагандистські рупори Москви, які давно треба було прикрити. Друга: позасудове втручання в роботу ЗМІ – це наступ на свободу слова, що є неприпустимий.

 

Обидві тези правильні, але не стосуються суті справи. Указ президента від 2 лютого базується на п. 2 ст. 1 Закону України "Про санкції". Ним передбачено: санкції можуть спрямовуватися і проти українських юридичних та фізичних осіб, якщо вони "перебувають під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента". Тут необхідно наголосити: запровадження санкцій не потребує судового вердикту. Достатньо рішення Ради національної безпеки й оборони України. У цьому сенсі указ президента законний.

Але, крім політичної, є й логіка правова. Будь-який нормативно-правовий акт веде до відповідних правочинів. Указ може бути оскаржений у Верховному суді, де сторона президента буде зобов'язана довести, що громадянин Козак "перебуває під впливом іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента". У відеозверненні від 5 лютого Володимир Зеленський запевнив, що є достатньо доказів, які свідчать про фінансування "112 Україна", Zik і NewsOne з-за кордону. Про це ж повідомив секретар РНБО Олексій Данілов, акцентувавши, що СБУ проводить слідчі дії, предмет яких – фінансування телеканалів Козака з Росії. Він зазначив, що моніторинг інформаційних ефірів "112 Україна", Zik і NewsOne упродовж восьми місяців засвідчив поширення "проросійського контенту". Далі буде, запевнив Данілов, і нові санкції проти ретрансляторів російської пропаганди, і кримінальні справи проти народних депутатів із фракції "Опозиційної платформи – За життя". Цю ж таки добру звістку сповістив і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Доказів протиправної діяльності власників згаданих каналів було достатньо ще 2018 року. Нині є й нові факти, зібрані СБУ. І президент Зеленський, на відміну од свого попередника, має політичну волю дати хід каральній машині.

Час спливає, але адвокати Тараса Козака до Верховного Суду не квапляться. Час спливає, однак прокурори не шукають зустрічі з громадянином Козаком. І це змушує підозрювати, що проблему санкцій, зокрема арешту банківських рахунків і господарських активів, намагаються вирішити підкилимно – домовитися. Що правоохоронна машина працює лише в пів­оберта. Що мета указу суто інструментальна – прикрити телеканали, що взяли моду некомпліментарно висловлюватися про президента.

Секретар РНБО повідомив добрі новини: є намір покласти край російській пропаганді в Україні й притягнути до відповідальності проросійських політиків. Але є нюанс: це добрі новини в майбутньому часі. Якби політика Володимира Зеленського щодо суб'єктів, які ведуть в Україні підривну діяльність на користь Росії, була системна, то одночасно з указом про санкції арештували б Козака. Але цього не сталося. Нагадаю, з 1 січня 2020 ро­ку народні депутати не мають недоторканності. Тож ніщо не перешкоджає правоохоронцям виконувати свої обов'язки. Доказів достатньо, запевняють і Зеленський, і Данілов, і Аваков. Та це лише слова – відео в позитивній тональності й полум'яні промови під час токшоу. Дій – жодних. А це означає, що ні про системну протидію російській пропаганді, ні про запобігання діяльності агентів впливу РФ не йдеться. Справа не в рішучості покласти край російській присутності в Україні. А в ситуативному факторі, що визначив доцільність санкцій проти проросійських телеканалів.

Потрібно наголосити: указ президента не тільки в рамках закону "Про санкції", а й відповідає національним інтересам України. Аби переконатися у проросійській спрямованості "112 Україна", Zik і NewsOne, не треба вісім місяців стежити за їхніми програмами. Вистачить 8 хвилин перед теле­екраном, щоб проблюватися. Достатньо лише звернути увагу на ключові слова, які диктори вбивали в голови телеглядачам. "Невизнані республіки Л/ДНР" – це про колабораціоністські режими, створені Росією на окупованому Донбасі. "Неухильне дотримання Мінських домовленостей" – це про нав'язані Україні умови капітуляції. "Лінія розмежування" – це про лінію фронту. "Війна", "воєнна агресія Росії проти України", "окупація Криму та Донбасу" – цих та інших слів ніколи не промовляли на каналах "112 Україна", Zik і NewsOne. Достатньо звернути увагу й на добір штатних коментаторів. Усі зі списку, укладеного журналістом Богданом Буткевичем, який поіменно назвав проросійських політологів-пропагандистів із так званого пулу Медведчука. Ми кажемо "Тарас Козак", а маємо на увазі "Віктор Медведчук". Цікаво було б дізнатися в Данілова: щодо осіб, які сидять на зарплаті в Медведчука, пропагуючи "русский мир", також будуть санкції? Сумніваюся. Бо всі вони натхненно оспівують кремлівські вежі та господаря Банкової. Така вже їхня ментальність – лизати дупу, яка рангом вище.

Логіка Володимира Зеленського насамперед медійна. Він не бачить системи рішень – правових, економічних, безпекових, дипломатичних, – завдяки яким послідовно й неухильно реалізують державні інтереси. Його хвилює лише ступінь популярності чи непопулярності власної персони. Політика для нього – це просування образу. І якщо соціологія фіксує падіння рейтингу, то проблема не в якості законодавчої роботи й урядування, а в провалі піару.

4 лютого соціологічна група "Рейтинг" оприлюднила результати досліджень громадської думки. Якби найближчим часом відбулися вибори, за Володимира Зеленського проголосував би 21 відсоток респондентів. Найближчий конкурент президента – Юрій Бойко. Його підтримали б 17 процентів опитаних. Показово, ще торік, у листопаді, рейтинг Зеленського перет­нув психологічний Рубікон – став негативним. Кількість осіб, які не довіряють йому, перевищила кількість тих, котрі довіряють. І в цьому сенсі Зеленський уже нічим не відрізняється від інших українських політиків. Нині йому довіряють 38 відсотків, а 58 мають протилежну думку.

 

Ще сумніша ситуація з партійним рейтингом. Лідер громадської думки – ОПЗЖ. За цю партію москвофілів готові голосувати 18,9 відсотка виборців. За "Слугу народу" – 18,6. Це банально до непристойності, але витоки санкційних заходів – не захист національної безпеки, не прагнення викорінити метастази "русского мира", а бажання заблокувати медіа, що пропагували ОПЗЖ. Суть справи не тільки у кроках президента, а й у мотивації. А вона ситуативна. І за великим рахунком корислива.

78 відсотків громадян знають про закриття "112 Україна", NewsOne та Zik, за опитуваннями соціологів. Із них 57 процентів підтримують санкції, 37 – проти. У той час як загалом за вибіркою 49 процентів схвалюють закриття телеканалів, 41 – проти. Однак є великі сумніви, що громадяни, які позитивно оцінили блокування російської пропаганди, стануть прихильниками Володимира Зеленського. Бо поширенням проросійських ідеологем займаються в Україні не тільки згадані ЗМІ. Чого вартий телеканал "Наш". Чи будуть такі ж санкції щодо нього? Є сумніви. Бо його власник – Євгеній Мураєв. А він лідер політичної партії "Опозиційний блок", яка конкурує з "Опозиційною платформою" за голоси проросійського електорату. Одвічний політичний принцип – поділяй і владарюй. Тож цим речникам "русского мира", доки вони не стануть занадто впливовими, нічого не загрожує. Як і іншим девіаціям на зразок партії Шарія.

Кажуть, 25 січня, під час святкування дня народження, Володимир Зеленський пожартував: ви наговорили мені стільки побажань, що, аби все збулося, мені знадобиться ще один президентський термін. Чудовий експромт!

Президент зазирає в далеке майбутнє. І це добре. Адже він – політик. Але є проблема. Як висловлюються психологи, когнітивного плану. Тобто є певний шаблон у мисленні самого Зеленського, який йому треба подолати, аби вдруге бути обраним на найвищу посаду. 2019 року він балотувався як опозиціонер, але тепер він – глава держави. В минулу виборчу кампанію йому достатньо було критикувати й роздавати обіцянки. А зараз люди оцінюють не його слова про наміри, а реальні здобутки. Зрозуміти, що Зеленський-шоумен і Зеленський-президент – це різні люди за статусом та обов'язками, – головне завдання, яке перед ним стоїть.

У Володимира Зеленського за великим рахунком є дві стратегії, завдяки яким його можуть переобрати. Перша – щодня діяти так, аби зростала кількість людей, які помічають позитивні зміни. Тобто робити ставку на електорат, що довіряє владі й пов'язує своє майбутнє з Україною. Друга стратегія – стати меншим злом. Тобто опиратися на страх, який уособлюватимуть або проросійські сили, або міфічні українські націоналісти. Складається враження, що нині він на роздоріжжі.

Відповідаючи на запитання про причини недовіри до президента, респонденти зазвичай кажуть про невиконання обіцянок. Подейкують, Зеленський цим занепокоєний. І нині під керівництвом Руслана Стефанчука створені так звані трійки – робочі групи, які в авральному режимі писатимуть проєкти законів для втілення передвиборчих обіцянок Зе-команди. Але є одна проблема: передвиборча Зе-риторика не перекладається юридичною мовою. Однак президент цього ще не розуміє. Як і не здогадується, що законодавча вакханалія не посприяє його популярності.

Що обіцяв критик влади Володимир Зеленський 2019 року? Насамперед припинити війну. І зараз у нього є вибір: або й далі обіцяти нездійсненне, розчаровуючи виборців, або визнати, що він помилявся. Є й інший варіант – капітулювати перед Путіним. Визнати Л/ДНР і спробувати провести зміни до Конституції через всеукраїнський референдум. До речі, 26 січня в другому читанні та в цілому прийнято Закон "Про всеукраїнський референдум". Справа за дрібницею – підписом президента. Як ми пам'ятаємо, в інтерв'ю Дмитрові Гордону кандидат у президенти Володимир Зеленський змалював саме цей сценарій. Зустріч із Путіним, пошук компромісу і звернення до громади: ось досягнуті домовленості, чи схвалюєте ви такі умови миру? Є чимало підстав вважати, що закон про референдум ухвалено саме для втілення цього плану капітуляції. Однак є й сумніви, що після такої спроби реалізувати інтереси Кремля, задуривши голову українському народу, в Зеленського ще будуть час і бажання думати про другий президентський строк. Натомість, сказавши правду про неможливість миру з Росією, яка жадає тільки війни, президент матиме один шлях – зміцнення економіки, посилення обороноздатності та послідовна протидія російській п'ятій колоні в Україні. Чи піде президент цим шляхом? Скоро дізнаємося.

Ми чули обіцянку боротися з олігархатом. Успішність цієї боротьби оцінили 89 відсотків респондентів, які вважають доцільними протести проти підвищення тарифів. Відповідальність за зростання яких, між іншим, покладають і на президента.

Кричущі 73 проценти опитаних вважають, що країна рухається в неправильному напрямку. І чомусь здається, що лише телевізійні славословлення на адресу президента не змінять їхньої думки.

Санкціями проти проросійських телевізійних каналів, критикою ОПЗЖ президент зробив крок до конфронтації з Кремлем. Але чи здатний він до безкомпромісної боротьби? Сумніваюся. Водночас він дав надію патріотичній громадськості, що шабашу колаборантів буде покладено край. Надії потрібно виправдовувати. Без кроків, які логічно випливають з указу про санкції, – судового переслідування Тараса Козака, Віктора Медведчука, Юрія Бойка й інших адептів "русского мира" – дії президента будуть витлумачені як лукава гра. Нікому не подобається втрачати ілюзії. А нереалізовані сподівання завжди провокують агресію. Президент стрімко втрачає довіру аполітичної частини населення. Стати більшим другом Кремля, ніж Медведчук, йому не вдасться. А коли розчарує громадян, для яких Україна не порожній звук, втратить єдиний електоральний ресурс. Вибір за Володимиром Зеленським.

×