Складно відшукати логіку у висловлюваннях і діях Петра Порошенка
XXI століття створило бренд – "Газ важливіший за мораль". У корумпованій, майже авторитарній Україні політики зробили девізом свого життя гасло аристократів напередодні Французької революції: "Після нас хоч потоп".
"Сьогодні некомпетентність певних органів державної влади загрожує національній безпеці", – стверджує Ігор Смешко, колишній керівник зовнішньої розвідки, екс-голова СБУ.
Влада насамперед стежить за власним рейтингом, а не за логікою висловлювань, вчинків, ухвалення рішень.
Логіка – це хід правильних міркувань, слушних умовиводів. А популізм ніколи не керувався/керується логікою чи здоровим глуздом. Ніколи не обстоював національні/державні інтереси.
Ліквідовуючи військове судочинство в Україні, здоровим глуздом не керувались. В адміністрації президента Віктора Януковича пояснили: це зроблено з метою "гарантувати конституційний принцип незалежності суддів при здійсненні правосуддя", а також для відповідності української системи правосуддя європейським стандартам.
Тим часом ще 12 серпня 2004 року керівник головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради Анатолій Мацюк зазначив: "Існування в Україні системи військових судів не суперечить європейському законодавству. Майже в 40 країнах, які мають власні Збройні сили, діють військові суди. Такі мають навіть нейтральні Швейцарія та Швеція. А Франція вимушена була знову створювати систему військових судів, оскільки їх ліквідація була визнана недоцільною".
14 березня 2016-го, на другому році війни, головний військовий прокурор Анатолій Матіос заявив, що не вважає нормальним слухання справ військовослужбовців цивільними судами.
Слушна думка. Сьогодні військові суди вкрай потрібні. Надто в умовах війни, коли ситуація вимагає швидких професійних рішень й оперативних висновків, коли юридичні справи потребують допуску до державної таємниці, коли треба керуватись логікою і здоровим глуздом і думати про інтереси держави. І що ж? Військових судів немає й досі.
17 грудня позаторік Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області почав розглядати справу генерал-майора Віктора Назарова. Його звинуватили у недбалому ставленні до службових обов'язків, що призвело до загибелі 49 військовослужбовців.
До 27 березня 2017 року – дня оголошення вироку – посадовців не хвилювало, що генералом займається цивільний суд. Адже до відповідальності органи військової прокуратури притягнули ще 13 генералів. Стосовно шести до суду скерували звинувачувальні акти. Генерал-лейтенант Олег Лантвойт, керівник департаменту матеріально-технічного забезпечення Державної прикордонної служби, був засуджений на 10 років позбавлення волі. Рішення цивільних суддів стосовно військових ніхто не оскаржив – ні Верховний головнокомандувач, ні міністр оборони, ні начальник Генштабу. Однак тільки-но суд ухвалив Назарову сім років в'язниці, як не забарився коментар гаранта Конституції: "Оцінювати дії командирів у бойовій обстановці повинні військові спеціалісти, військові експерти і військові судді, а не цивільні. Принаймні зараз, поки триває ця жахлива підступна гібридна війна". Тобто не АТО! А ще Порошенко наголосив, що по-справжньому винним у загибелі українських військових у Луганському аеропорту є "ворог, який віроломно вдерся на нашу землю".
Що ж це за ворог такий-сякий? Що за антихрист? Звідкіля узявся? Хотілось би з цього місця "поподробнєє" з приводу вжитого евфемізму, але… Верховний головнокомандувач стурбований, що "стриножити командирів судовими рішеннями було б нерозумно з точки зору гарантування обороноздатності та безпеки".
Міністр оборони Степан Полторак додав: "Оцінювати дії командирів у бойовій обстановці повинні військові спеціалісти, експерти й судді, рішення суду щодо Назарова створює "небезпечний прецедент".
Чи мають право Верховний головнокомандувач і міністр оборони оцінювати судовий вердикт? Судова гілка влади незалежна, і чинити тиск на суди ніхто не має права.
"Назарова засудили не цивільні, а військові. Військові прокурори – військовослужбовці Міністерства оборони, експерти військово-тактичної експертизи – військовослужбовці МО, свідки по справі – військовослужбовці військової розвідки ГУР МО та СБУ. Суддя винесла вирок, тому що вину військовослужбовця встановили військовослужбовці. Тому соромно маніпулювати фактами й тиражувати байки про поганих цивільних, які судять хорошого генерала", – пише журналіст Юрій Бутусов.
Реакція керівництва держави зрозуміла: суд зачепив людину "системи". Адже Віктора Назарова відзначив сам Верховний головнокомандувач. 8 вересня 2014 року, після трагедії над Луганськом і під Іловайськом, генерал-майор був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня "За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України".
Логіка діянь влади незрозуміла. Що перешкоджало реанімувати військові суди ще три роки тому, коли почалася війна? "Державне лінивство – коли ти себе почуваєш так званим президентом. Бо не усвідомлюєш, що український президент повинен працювати з ранку до ночі, маючи дуже мало годин на спання і на їжу". Це – слова академіка Ігоря Юхновського.
Відшукати логіку у висловлюваннях і діях Петра Порошенка складно. Приміром, 20 березня на Раді регіонального розвитку, коментуючи блокаду торгівлі з окупантами Донбасу, він резюмував: "У країні є висока терористична загроза, а ми – у воюючій країні".
Ми воюємо? У нас АТО – не війна.
Тоді ж Порошенко заявив, що лише державні органи правопорядку мають право застосувати силу до громадян: "Монополію на застосування сили має тільки держава. Поліція також потребує політичного захисту".
Подібне вже чули в грудні 2012‑го – з уст тодішнього голови Ради міністрів Криму Анатолія Могильова: "Міліція захищає інтереси громадян, держави, інтереси тієї політичної сили, яка перебуває при владі. Бо влада забезпечує стабільність і нормальне життя в країні". Насправді "нормальна влада бореться за нормальні стандарти життя, а ненормальна влада бореться за владу" – зауважив Пол Самуельсон, лауреат Нобелівської премії.
Нинішній владі варто нагадати висловлене в січні 2014 року застереження Блаженнійшого Любомира (Гузара), архієпископа-емерита Української греко-католицької церкви: "Бувають ситуації, коли збройний спротив є дозволеним. Коли влада вживає надмірну силу, народ має право збройно боронитися. Кожен iз нас має право боронитися. Не треба того прописувати у конституціях – то є закон природи. Я маю право відповідати такими засобами, якими на мене нападають. За зброю можна братися, коли зброя звернена проти тебе".
Спочатку гарант Конституції назвав блокаду залізничних колій на Донбасі дестабілізуючим фактором: "300 тисяч людей опиняться на вулиці. Держава втратить до 2 мільярдів доларів валютної виручки. На окупованих територіях ще десятки тисяч залишаться без роботи. Тож значна частина з них, щоб вижити, піде до бойовиків".
Два місяці Порошенко критикував блокадників торгівлі з Донбасом, таврував мітингувальників, які "будки собачої в житті не збудували". І раптом: "Сьогодні пропоную Раді національної безпеки та оборони ухвалити рішення про тимчасову повну зупинку транспортного – і не лише залізничного – сполучення з окупованою територією". Таки окупованою?
Президент спершу каже, що блокада ОРДЛО є злом, а потім стверджує, що зло треба узаконити. Мимоволі виникають запитання щодо логіки висловлювань і рішень глави держави.
16 лютого 2017 року президент своїм указом надав чинності рішенню Ради нацбезпеки та оборони "Про невідкладні заходи з нейтралізації загроз енергетичній безпеці України та посилення захисту критичної інфраструктури". Там є абзац: "Забезпечити тимчасово, до повного подолання кризових явищ в енергетиці, припинення експорту з України вугілля кам'яного марки антрацит".
Виявляється, Україна експортувала дефіцитний антрацит, замість того, щоб відмовитись від поставок вугілля колаборантами.
Мало того. Заступник секретаря РНБО Олександр Литвиненко розповів, що звернули увагу Кабміну на невиконання рішень Ради нацбезпеки та оборони 2014–2015 років. Ними доручалося затвердити Енергетичну стратегію України, забезпечити диверсифікацію джерел постачання вугілля та організувати реконструкцію енергоблоків теплових електростанцій і теплоелектроцентралей для забезпечення застосування ними вугілля газових марок вітчизняного видобутку. Інакше кажучи, якби блокади не було, то рішення РНБО 2014–2015 років і далі не виконували б.
На мій погляд, логіка думання, діянь і вчинків нашої влади визначається все ще чинним "Договором про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією", підписаним у Києві 31 травня 1997 року. За юридичним статусом РФ і Україна – досі друзі й стратегічні партнери. Тому наші очільники не наважуються закріпити в політичному лексиконі логічне словосполучення "російсько-українська війна"
2 
1
Коментарі
1