Німий

 

– У Сполучених Штатах не буває, як у нас кажуть, прийшов німий до суду, – говорить народний депутат Геннадій Москаль про можливі дії Петра Мельника, колишнього ректора Національного університету державної податкової служби, в США. – Він найме адвоката, бо не знає ні мови, ні тамтешніх законів, і якщо не порушить жодного американського закону, ніякий суд не зможе його видворити з країни. Адже, за паспортом, Мельник – громадянин однієї з прибалтійських країн, де він так само нічого кримінального не зробив.

Генпрокуратура України просить американських правоохоронців видати ректора-хабарника Петра Мельника.

– Ми сподіваємося, що його повернуть або хоча б вишлють за межі США в ту державу, з якою в нас є договірні відносини, і ми зможемо здійснити його екстрадицію, – заявив нещодавно Володимир Кривуценко, начальник одного з управлінь ГПУ

У збірці приказок "Образне слово" (1966) Іван Гурин наводить такі приклади народного вжитку слова "німий":

Біжить, як німий до суду – коли йдеться про швидкі дії, що не мають особливого значення. Німий глухому повідав, як сліпий видів, що кривий через рів скакав – про новину, яка звучить непереконливо.

Матвій Номис, "Українські при­казки, прислів'я і таке інше" (1864):

Там така пісня! Що вже пан, німий язик, та й той плакав. У пана "німий язик", бо він мало розмовляє з народом, та й говорить незрозумілою мовою.

Словом "німець" в усіх слов'янських мовах називали людину, яка говорить незрозумілою, тобто іноземною, мовою

У сучасній побутовій мові можна почути вислів "Працює, як німий". Ідеться про зосередженість під час роботи, коли працівник не відволікає­ться на балачки.

Один із перших засновників християнських монастирів у Єгипті Пахомій Великий у?IV ст. забороняв монахам розмовляти між собою. Поза роботою вони мали читати Святе Письмо, розмірковувати і вже потім ділитися думками у присутності наставника.

Американський підприємець Генрі Форд також не дозволяв робітникам розмовляти, коли вони складали автомобілі. І на його заводах підвищилася продуктивність праці.

Словом "німець" (походить від "німий") в усіх слов'янських мовах називали людину, яка говорить незрозумілою, тобто іноземною, мовою. В Росії у цьому значенні серед простого народу воно вживалося до почат­ку?ХХ ст. У художньому фільмі Карена Шахназарова

"Ми із джазу" саксофоніста Бавурі­на просять грати не по нотах, а імпровізувати, на що той каже: "Что за импровизация такая? Кто её придумал? Немцы, наверное. Вечно выдумают, а русский человек потом мучайся".

Німцями, німчурою, німотою в Україні також називали європейців неслов'янського походження. Частіше – в негативному значенні.

"Проклята німота що наробила: доброму чоловікові й у степу тісно стало!" Так реагує персонаж Шевченкової "Мандрівки з приємністю та й не без моралі", коли його воли віссю зачепилися за верстовий стовп скраю дороги.

"Повелися ледачі звичаї від німо'ти" (Пантелеймон Куліш).

"Превелика сила сунула під стягами зрадника, німота злая, гірша від татар" (Олександр Ільченко, "Козацькому роду нема переводу").

Німий сейм пройшов 1 лютого 1717 року в столиці Речі Посполитої Варшаві за ­короля Августа II. Назву отримав через те, що депутатів позбавили права голосу. Зібрання мало припинити протистояння між королем і шляхтою, що подекуди переростало в громадянську війну. Август ІІ прагнув зблизити Саксонію, де він був спадкоємним монархом, і Річ Посполиту, на престол якої його обрали. До Польщі ввели саксонські війська, а державні справи контролювала німецька бюрократія. Частина шляхти звернулася по допомогу до російського царя. Той увів військо на польську територію, і за його підтримки було укладене рішення, що обмежувало права короля. Зачитав документ спікер сейму Станіслав Ледуховський. Того дня тільки він мав право говорити.

Німою сценою закінчується комедія Миколи Гоголя "Ревізор". Її прем'єра відбулася 19 квітня 1836 року в Александрінському театрі в Петербурзі. Протягом усієї п'єси чиновники провінційного містечка сприймають випадкового пройдисвіта за ревізора. Завалюють його хабарами, аби не звертав уваги на жахливий стан справ в установах міста. Наприкінці дійства жандарм сповіщає, що до міста приїхав справжній інспектор. За задумом Гоголя, усі персонажі німіють і мають заклякнути у своїх позах щонайменше на 2 хвилини. Хотів, щоб глядач за цей час у певних персонажах упізнав себе. Письменник вважав, що цього не сталося, і був незадоволений постановкою. Однак присутній на виставі імператор Микола І, виходячи з театру, сказав: "От так п'єса! Дісталося всім, а мені – найбільше".

Німий бій стався 17 червня 1905 року. Проти ­повсталого броненосця "Князь ­Потьомкін -Таврійський" рушила Чорноморська ескадра. Бунтівне судно двічі пройшло крізь стрій супротивника, не зустрівши жодного пострілу, – корабельні команди не виконали наказу керівництва відкрити вогонь по броненосцю.

×