"Ніхто з інвесторів не каже, що боїться війни. Всі бояться бюрократії і корупції"

Якщо в українських політиків запитати про економічну стратегію, вони скажуть – приватизація, деолігархізація. Але це не стратегія, а мета, – каже Саша Боровик, радник губернатора Одещини Михаїла Саакашвілі

Після звільнення з уряду ваше бажання далі працювати на Україну видалось дивним. Чому погодилися стати радником ­Саакашвілі?

– Два тижні тому німецький посол сказав мені те саме. Їх теж здивувало, що я залишився. Але для мене це є особистим викликом. Коли йшов з уряду, про мене казали "він неспроможний, нічого не зробив, з ним тяжко працювати". Тепер мені треба показати: я щось умію. Посол перепитав: "Чекай, а ти в житті цього ще хіба не довів?" На що я відповів: "Думав, що довів, але напевно, що ні". Цей виклик відрізняється від того, що було раніше. Я маю воювати за свої ідеї. Хочу робити це, не вступаючи у політику. Правда, посол на це розсміявся: "Ти вже вступив у неї, тільки ще не знаєш про це".

Після звільнення з Мінекономіки вирішив повернутися в Мюнхен. Вже йшов до трапа літака, як Саакашвілі прислав повідомлення: "Саша, собираемся завтра в Одессе говорить об изменениях. Если у вас есть время – я вас приглашаю и организую поездку". Відписав, що буду. Рішення зайняло півтори хвилини.

Ви працювали в міжнародних корпораціях, де все не так, як в українській політиці. Чому вирішили взятися за це?

– Під час Майдану стежив за подіями в Україні. Вставав зранку і відкривав новини. Навіть на роботі весь час їх читав. Це заважало працювати.

Спершу мені запропонували посаду заступника міністра юстиції. Пізніше сказали, що буду заступником міністра економіки. У перший місяць було складно: всюди темно, старі коридори. Почувався не у своїй тарілці. Але потім включився адреналін.

Аж так, що прийняли українське громадянство, відмовившись від німецького?

– У мене два громадянства. Українські закони дозволяють мати два громадянства два роки. Не знаю, чому іноземці кажуть, що вони – українці. Мені дали тимчасове посвідчення, що я громадянин України. Це паспорт на два роки. Німці теж це дозволили, хоча в них заборонено подвійне громадянство. Для мене зробили такий самий виняток, як для африканських футболістів, що грають за національну збірну Німеччини.

На роботу мене запросив Айварас Абромавічус (міністр економіки. – "Країна"). Йому мою кандидатуру запропонували Аня Гопко (народний депутат від "Самопомочі". – "Країна") і Дмитро Шимків (заступник голови Адміністрації президента. – "Країна"). Хоча ми з ними не спілкувалися. Просто знали одне про одного заочно.

Які у вас стосуки з Абромавічусом після того, як він публічно звинуватив вас у непрофесіо­налізмі?

– Бачився з ним на прийомі з нагоди Дня Канади. Стояв за 2 метри від мене і розмовляв із послом США, а я – з послом Канади. Здається, йому стало дуже незручно. Щодо мене він збрехав. Не знаю, чи окупилося це йому політично. Та для мене це все не має значення.

 

Багато хто на такі речі страшенно ображається.

– І як образа допомогла б мені жити далі? Айварас – непогана людина. Хоча як реформатор – слабенький. А от Саакашвілі – сильний реформатор.

Але про його розборки з головою Державіа­служби говорять більше як про популізм. Та й будучи губернатором, він не може звільняти чи призначати на державні ­посади.

– Політично ми можемо робити все, що захочемо. Якщо вказуватимемо десь на корупцію або непрозорість – нас слухатимуть. Саакашвілі – точно. Він справді не має повноважень робити призначення в прокуратурі, поліції, СБУ. Але якщо він скаже, то президент до нього прислухається. Якщо Саакашвілі бачить проблему, йому все одно, хто за нею стоїть. Це стосується й Антонюка (Денис Антонюк – голова Державіаслужби, якого відсторонили від роботи після сварки із Саакашвілі. Губернатор звинуватив його в лобіюванні інтересів МАУ на українському авіаринку. – "Країна"). До речі, одна з причин, чому не літаємо з Києва в Одесу, бо це дуже дорого. А ми ж живемо на свої кошти. Я – ще з лютого. Навіть якби мені платили – це все одно, що не платили б. Мені простіше говорити, що я – волонтер, аніж казати, що маю 100 доларів на місяць. Професійно це звучало б так, що я задешево продаю свої послуги.

Саакашвілі щомісяця платять 16 тисяч доларів з американського Міжнародного інституту лідерства.

– Недавно у фонді Сороса мені сказали: "Дамо тобі якісь гроші. Це, звичайно, не "волстріт", та на життя вистачить". Але в мене є 10 волонтерів, які ніколи не працювали за кордоном і грошей не заробили. Тому попросив спершу влаштувати зарплати їм, а потім думати за мене. Хоча я живу дуже скромно. Вдень без вечері витрачаю 10–15 доларів.

Кілька днів тому викликав таксі. В Одесі їх подають довго. Вийшов на дорогу, підняв руку. У машині, що зупинилася першою, був ізраїльський консул. Дуже здивувався, що їжджу автостопом по місту.

З України ви поїхали 25 років тому. За той час були тут?

– Один раз приїжджав робити проект. Коли перебрався сюди працювати, дивувався всьому: чому стільки масла кладуть у круа­сан, чому так багато молока у каві, чому в під'їзді постійно горить світло. В Європі воно вмикається тільки тоді, коли заходиш. Чому політики на публіку всі сваряться, а потім позаочі є найкращими друзями.

Не уявляв, що економіка в Україні така застаріла. 36 відсотків її залишилось від Радянського Союзу. Справжню Україну побачив, коли поїхав у містечко поблизу Львова. Там, як у бразильських фавелах. Те саме й тут: тільки від'їдеш від Києва – зовсім інша Україна.

Або є три з половиною тисячі державних підприємств. Вони нічого не виробляють, і ніхто не знає, як із ними бути. Цього року економіка впаде десь на 11 відсотків. Наступного прогнозують зростання на 2 відсотки, 2017-го – ще на 2, 2018-го – на 4. Значить, через три роки будемо там, де й у січні-лютому 2015-го. Та якщо старі фабрики й заводи не реструктуризувати – ми залишимось неконкурентоспроможною країною. Тому ідеально це було б зробити до вересня. Якщо до кінця року ще провести децентралізацію, а з 1 січня 2016-го – ­земельну реформу й ухвалити новий Податковий кодекс, то матимемо нову економічну реальність.

Проблема в тому, що в Україні нема економічної стратегії. Ніхто не може сказати, куди держава рухається. У суботу-неділю в Міністерстві економіки, наприклад, мало хто працює. А в серйозних корпораціях над проектами трудяться без вихідних і не їздять на канікули.

Якщо в політиків запитати про економічну стратегію, вони скажуть – приватизація, деолігархізація. Але це не стратегія, а – мета.

Україна може оголосити дефолт наприкінці липня, коли треба буде виплачувати частину позики?

– Нічого не станеться. Так, як у Греції, в Україні не буде. Бо в нас нема євро і Україна – не в Європі.

Європа не замало кредитує Україну?

– Всесвітній банк у вересні торік вирішив дати півмільярда доларів. Треба було, щоб Верховна Рада проголосувала за 10 якихось умов. Та голосування перенесли на 2015-й. У квітні його відклали ще на три місяці. Бо Україна любить гроші без будь-яких умов. Потім їх освоюють по кишенях. Як тільки політики чують про умови – одразу втрачають зацікавленість у коштах.

Якщо Європа побачить, що ми – їхні партнери і нам можна вірити, то гроші прийдуть. Ми зараз воюємо самі за себе, бо всі 25 років були занадто олігархізовані й корумповані.

Міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі написав заяву про відставку. Кому ще пора на вихід?

– 75 відсоткам міністрів. У Грузії Квіташвілі працював із сильною командою, а в Україні – один. Йому навіть не дали призначити своїх заступників. Загруз у цьому. А він не є людиною, яка йде вперед наперекір труднощам. Україні ж на даному етапі потрібні саме такі.

Що побачимо через рік в Одесі?

– Рівень корупції буде не вищий, ніж в інших країнах Східної Європи. Зробимо так, щоб через митницю не проходило по 2 мільярди доларів контрабанди на рік. Прохід зеленим коридором займатиме 10 хвилин, червоним – 2 години (зеленим проходять особи з товарами в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами. Червоним – із тими, що обкладаються зборами. – "Країна"). Люди зможуть отримувати документи за 5 хвилин.

Також хочемо будувати дорогу на Ізмаїл та Рені. Є ще українська Басарабія (південна частина Одеської області. – "Країна"), яка не почувається повноцінною Україною. Про неї довгий час не дбали. Будемо знаходити гроші всюди, де тільки можна. Інакше загубимо територію. У нас вже була донорська конференція, скоро буде інвесторська. До речі, ніхто з інвесторів не сказав, що боїться війни. Всі бояться бюрократії та корупції. Їх підкуповує успішний досвід реформ Саакашвілі в Грузії. Якщо зараз хтось має інтерес до України, то їдуть в Одесу.

Ви сказали, що вчилися у вищій школі КДБ і мали стати шпигуном.

– Я в ній тільки вчився, але ніколи не працював. У Союзі це був найкращий навчальний заклад. Ми вивчали психологію, формальну логіку, іноземні мови, юриспруденцію. Спеціальні дисципліни мали бути на четвертому-п'ятому курсах. Це агентурна справа, як працювати з людьми. Коли я побачив їх, то втік. Мене готували на розвідника.

Спочатку мав відчуття, що вступаю в маленький клуб, в якому дізнаюсь те, чого не знають інші. Але коли стикнувся з реаліями агентурної справи, уся романтика зникла. У тій системі були одні з найкращих і найцікавіших людей. Але так само й одні з найгірших. Відтоді ніхто з тої системи до мене не підходив.

×