– Тактичних кроків недостатньо, щоб подолати бідність. Її передумова – це корупційна, сировинна економіка. Вона визначає низький рівень доданої вартості, а отже зарплат і соціальних стандартів, – каже фінансовий експерт Олексій Кущ, 45 років.
– Основні ресурси країни контролюють кілька фінансово-промислових груп. 5 відсотків населення збирають від кожного громадянина кошти – через плату за електроенергію, наприклад. А більшість живуть небагато. Бо немає вирівнювання доходів, як у ринково-ліберальній економіці – коли валовий продукт зростає, він розподіляється між населенням. Держава є таким арбітром у Німеччині.
Корупційна економіка коштує українцям 30–40 відсотків їхнього річного доходу. І формує такі політичні еліти, які не допускають ні збільшення доданої вартості, ні внутрішнього вирівнювання.
Чим характеризується бідність в Україні?
– Практично немає середнього класу. За ціннісним підходом цей прошарок існує, за рівнем доходів – то радикально зменшується, то незначно зростає. Небезпечно, що середній клас наслідує політичні еліти. Намагається копіювати їхні споживацькі моделі поведінки.
На низькому рівні фінансова грамотність українців. Власники нерухомості, що коштує мільйони, живуть у злиднях.
У нас є марнотратство, але немає культу заробляння грошей. Він у православ'ї вважається гріховним: маєш готуватися до вічного життя, а матеріальне – перешкода. На відміну від протестантських культур. Там людина націлена на примноження капіталу й обмежена у споживацьких витратах. Уявлення про багатство як зло формувала в нас і радянська влада.
28 років незалежності замало, аби їх позбутися?
– Стандарти були викривлені. Благополучним вважався той, хто мав дефіцитні товари. Українці вже пройшли шлях пострадянського насичення. Надолужували, купуючи все без розбору. Схильність до надмірного споживацтва не дає накопичити капітал. Проте внаслідок трудової міграції та подорожей українці почали формувати позитивні стандарти багатства. Приділяти більше уваги освіті, здоров'ю. Розуміти, що первинним є соціальний капітал.
Як Україні стати заможною?
– Треба структурувати ринок праці. Збільшувати кількість професій, урізноманітнити їх. Підвищувати рівень доданої вартості в економіці. Це даватиме згодом високі зарплати.
Потрібна політика демонополізації. Маємо розсікати фінансово-промислові групи і не давати олігархам розростатися по горизонталі.
Суспільство має всередині себе згенерувати можливості, щоб ставати успішними.
Коли це станеться?
– Маркер – коли побачимо зміну в політиці. Має запрацювати кристалізація політичних течій, партій, профспілок. Коли запрацює внутрішня політична інфраструктура, потрібен ще час, щоб з'явилися політичні еліти, які формуватимуть ефективний порядок денний. Для побудови нормальної політичної системи необхідно ще 10–15 років.
Що найбільше заважає?
– Базова причина – неефективний перерозподіл капіталу в 1990-ті внаслідок недолугої приватизації. Той, хто має гроші, впливає на політику. Це формує в суспільства негативне ставлення до держави. Пасивне проявиться в заробітчанстві. А може бути й активним, як на Донбасі.
Що дасть відчутний ривок?
– Крім затрат на оборону, держава має всі наявні гроші інвестувати в соціальний капітал – медицину, освіту, науку. Це створить базис успішності, на якому зросте матеріальний.
8 
35413
Коментарі