Королева відкривала труну чоловіка й щоночі його обіймала

Дев'ять покійників, яких ховали через роки

У столиці Таїланду Бангкоку після річного трауру поховали короля Пхуміпона Адульядета. Понад 250 тисяч людей прощалися з монархом 26 жовтня. Він помер 2016-го у віці 88 років. Тіло тримали в палаці. Тим часом у центрі столиці зводили похоронний комплекс, що нагадує храм і символізує священну гору Меру. Будівлю обставили фігурами міфічних тварин. У ній кремували короля. Пхуміпон правив 70 років. Трон посів його син Маха Ватчиралонгкон

1. У жовтні цьогоріч у селі Степанки Черкаського району поховали рятувальника 38-річного Володимира Ситника. 2014-го його викрали й убили бойовики в Донецьку. Там капітан проходив службу.

– 12 серпня до будівлі 4-ї державної пожежно-рятувальної частини увірвалися невідомі зі зброєю. Володимир був на чергуванні. Його заштовхали в авто й вивезли, – розповідають колеги Ситника.

За три роки останки знайшли в селі Піски на Донеччині.

2. 29-річна Шинейд Коннет із Великої Британії на початку 2014-го вдома народила мертвого хлопчика. Його тіло сховала в каналізації батьківського будинку. У вересні 2017 року останки знайшов сантехнік, який прочищав труби. Дитину похоронили.

– ДНК-експертиза підтвердила, Шинейд – матір знайденого хлопчика. Казала, що завагітніла від таксиста, який зґвалтував її. Тому й мовчала. Насправді, народила від власного чоловіка. Сім місяців приховувала вагітність, щоб не втратити роботу у відділі кадрів. Боялася, що дитина може нашкодити її кар'єрі, – говорить суддя Джеремі Річардсон.

Шинейд Коннет ув'язнили на рік.

 

3. Українського журналіста Георгія Ґонґадзе поховали в березні 2015-го – майже за 16 років після його смерті.

– Тіло Георгія лежало в морзі. Через тривале слідство та судовий процес ми не могли його поховати. Лише за два тижні до похорону вдалося забрати з речових доказів череп Георгія, – говорить вдова Мирослава Ґонґадзе.

Її чоловік зник 16 вересня 2000-го. За два місяці його тіло без голови знайшли в лісі поблизу райцентру Тараща – за 100 км від Києва. Голову – через дев'ять років. За вбивство журналіста до довічного ув'язнення засудили колишнього генерала міліції Олексія Пукача.

4. Прах письменника Габрієля Гарсія Маркеса поховали 2016-го – за два роки по його смерті, у склепі університету Картахени в Колумбії. Неподалік розташований сімейний будинок Маркеса. Він помер у 87 років від ниркової недостатності в Мексиці. Тіло кремували. Місцева влада довго не погоджувалася на поховання за межами країни.

– Ми теж вагалися, – казав син письменника Гонзало Гарсія. – Рідні з Мехіко хотіли, щоб він залишався поруч із ними. Родичі з Колумбії просили повернути його прах на батьківщину. Думали навіть розділити його.

5. Анжеліку Папуру з міста Балта Одеської області ховали двічі. Уперше – 2012-го без священика. Вдруге – через три роки за церковними обрядами.

Анжеліку знайшли мертвою в домі нареченого Івана Іваннікова 4 квітня 2012-го. Вона скоїла самогубство, за висновками експертів. Родичі з ними не погодилися.

– Ні я, ні сусіди не бачили доньку повішеною. Лише коли привезли з моргу. Уся в синцях, ніс і пальці на руках зламані, сліду від удушення на шиї не було, – розповідає мати Вікторія Папура.

За 13 місяців батьки добилися проведення ексгумації. Два роки тіло лежало в морзі, доки рідним не видали довідку про смерть. Там вказано, що Анжеліка – не самогубця.

6. Прах лідера національно-визвольного руху Індії Магатми Ганді розвіяли над морем у січні 2008-го – за 60 років із дня його загибелі. Ганді застрелив індус, який був проти політики поступок мусульманським меншинам в Індії. Після кремації прах розклали у 20 урн і роздали родичам, друзям, послідовникам. Церемонію розвіяння праху провела Ніламбен Паріх, прапраонука Махатми Ганді.

7. Шотландку Хільду Марсель поховали за 15 років після смерті, її чоловіка Еугеніоса – через вісім. Забальзамовані тіла подружжя тримали в морозильній камері похоронного бюро. Жінка померла від хвороби легень, її чоловік – від раку.

– Тіла знайшли 2002-го, коли розслідували шахрайство похоронного бюро. Його працівники облаштували нелегальний морг. Отримували кошти за зберігання мерців. Хоронити Хільду і Еугеніоса не хотів їхній син Мелвін Марсель. Надіявся побудувати приватний мавзолей для батьків. Місто подало до суду, аби похоронити тіла на цвинтарі. Суд вирішив на нашу користь. Подружжя спочиває на кладовищі Крейгміллара, – розповідають у Единбурзькій міській раді.

8. Президент Аргентини Хуан Домінго Перон Соса (був главою держави з 1946-го до 1955 року і протягом 1973–1974-го. – Країна) три роки тримав у каплиці забальзамоване тіло дружини. Евіта Перон померла 26 липня 1952-го. Боявся, що без неї не втримається при владі.

1955 року режим Перона повалили. Він утік в Іспанію. Евіту під чужим ім'ям похоронили в Мілані. На початку 1970-х Хуан Домінго повернувся з вигнання і вдруге став президентом. Після його смерті 1974 року тіло Евіти перепоховали в родинній усипальниці, розташованій у столиці Аргентини Буенос-Айресі.

9. Королева іспанської Кастилії Хуана Навіжена рік не дозволяла ховати свого чоловіка Філіпа Австрійського. Він помер 1506-го від віспи. Припускали, що його міг отруїти тесть – король Фердинанд. Хуана їздила із забальзамованим тілом чоловіка країною. Періодично відкривала труну. Щоночі обіймала чоловіка.

– Можливо, Хуану переконали, що Філіп може воскреснути. Тоді ходила легенда про принца, який ожив за 14 років після смерті, – припускають історики.

1507-го Фердинанд наказав поховати Філіпа в Королівській капелі у Гранаді. Хуану відправив у монастир.

×