У Сполучених Штатах росте запит на нового лідера. Влада може змінитися цього року, – говорить експерт із міжнародних відносин Олександр СУШКО.
У США найбільші за 50 років протести – через убивство афроамериканця Джорджа Флойда в Міннеаполісі. Його 25 травня затримали за підозрою в підроблянні грошей. Поліцейський задушив ногою. Відео потрапило в пресу. Більшість штатів мобілізували національну гвардію, в багатьох оголосили надзвичайний стан, запровадили комендантську годину. Чотирьох поліцейських звільнили. Головного підозрюваного затримали за звинуваченням у вбивстві з необережності. Троє – під слідством. Яка природа акцій і чому так гостро спалахнули?
– Немає єдиної причини і провідної групи протестів. У кожної свої цілі. Звідси мішанина інтересів, емоцій, намірів. Наймасовіша група – звичайні соціально активні американці, яких обурило поліцейське свавілля. Невдоволення діями правоохоронців накопичувалося, хоч досі було непомітне. Багато випадків порушення прав людини під час затримання.
Важлива расова складова – в Америці тривала історія боротьби за права чорношкірих. У їхніх соціальних групах теж назбиралася агресія через відчуття дискримінації. Інцидент в Міннеаполісі став краплею, що переповнила чашу.
Водночас у США – численні радикальні групи. Представники рухів і банд чорношкірих, які вважають, що не можна миритися зі свавіллям поліції, а мирні засоби не допомагають. Долучилися всі – від "чорних", крайніх лівих та анархістів до ультраправих.
Чому протести поширилися так швидко й масово?
– Іскра потрапила на сприятливу суміш пандемії й карантину, які призвели до зростання безробіття, соціальних негараздів найбідніших верств. До напруження в суспільстві додайте загальну передвиборчу ситуацію розділеної країни, в якій два політичні табори постійно виголошують агресивну риторику проти опонентів.
Вислови президента Трампа – провокативні. Він не об'єднувальна фігура для Штатів. Його виступи сприяють радикалізації, зростанню крайніх настроїв. Суміш набирала концентрації. Расова дискримінація та свавілля поліції стали іскрою для вибуху. У США свої больові точки, расизм – одна з найбільших.
Тому акції такі агресивні, з вандалізмом і крадіжками?
– Більшість протестів мирні. Але є й мародерство та вандалізм. Спостерігаємо різну Америку й соціальні прошарки, які беруть участь, – від поміркованих громадян, яких обурили дії поліції, до відвертих мародерів, які скористалися ситуацією заради наживи. У багатьох випадках вандалізм спрямовано не проти правоохоронців, а проти власників магазинів, середнього американця, про якого начебто мав би дбати рух за права.
Для погромів треба жменька пасіонаріїв. Достатньо 200–300 осіб на мегаполіс на зразок Нью-Йорка, щоб влаштувати безлад. Якщо інші групи – деморалізовані. Особливо поліція, яка має дбати про порядок. Правоохоронці на тлі суспільного осуду не знають, як діяти. Щонайбільше можуть захищати дільниці. На захист майна громадян, інфраструктури, магазинів бракує сил, а головне – волі.
Які радикальні групи діють і які цілі переслідують?
– Найчастіше це антифашисти – ліворадикальний рух, який назвою апелює до протидії фашизму. До боротьби проти тоталітаризму вони не мають жодного стосунку. Ліві радикали, практично анархісти, прагнуть зламу системи, відкидають порядок речей, у якому живе суспільство. Вони перебувають на вістрі багатьох екстремістських атак десятиліттями.
Також існують радикальні рухи чорношкірих із давньою історією. Згадати хоча б "Чорних Пантер" (афроамериканська соціалістична організація діяла в 1960–1970 роках. – Gazeta.ua). Серед них поширено відчуття скривдженості та схильність до крайніх дій, що ріднить їх із ліворадикалами.
Які негаразди в американському суспільстві оголилися?
– Попри непогану економічну статистику останніх років вигоду отримує не все населення, а найбагатші та частина середнього класу. Менш заможні та бідні не відчувають зиску з добробуту. Розрив між ними і багатими не зменшується, а подекуди зростає (2018 року 5% найбагатших громадян США заробляли на рік на сім'ю з трьох осіб $416,5 тис., 20% багатих – $234 тис., а 20% найбідніших – $13,8 тис. Більшість із найубогіших не мають медичного страхування, лікарняних і пенсії. Середня сім'я білих заробляє $84,6 тис., чорношкірих – $51,6 тис. – Gazeta.ua). Бідні бідніють, а багаті багатіють. Зростає відчуження частини громадян від держави. Більшає замкнутих груп, не інтегрованих у суспільне життя.
Накопичується негатив між соціальними групами. Насамперед ненависть до заможних з боку тих, хто почувається скривдженим чи викинутим на маргінес через соціальні або расові ознаки.
Які це матиме наслідки для Штатів?
– Існує запит на нового лідера. Усе більше ознак, що Трамп і його політико-соціальний курс не відповідають потребам більшості американців. Можемо очікувати на зміни влади цього року. Хоча не гарантовано. До президентських виборів у листопаді ситуація може змінитися ще не раз.
США повернуться до питань соціально-расової справедливості, відносин між багатими й бідними. Суспільний договір, за яким живе Америка і який робить країну конкурентною і багатою, можливо, найефективнішою у світі, – не безпроблемний. Без вирішення наболілих суперечностей розвиток суспільства та глобальне лідерство – під сумнівом.
Як протести вплинуть на розклад сил напередодні виборів та як демократи й республіканці скористаються цим?
– Шанси Трампа на переобрання знижуються. Проте політична боротьба триває. Поточна ситуація на руку демократам. Є питання, яку якісну альтернативу запропонують.
Багато чорношкірих і найбідніших пов'язують надії з Джо Байденом (віцепрезидент США у 2009–2017 роках. – Gazeta.ua) як кандидатом від демократів. Проте він представник старих еліт. Не викликає у прихильників тої пасіонарної підтримки, яку генерує Трамп.
Якщо в Байдена навіть буде більше прихильників, їхня психологічна готовність боротися – менша. Виборці демократів можуть не прийти на дільниці, а трампісти – проголосують. Тож результат важко передбачити. Демократам не вдалося знайти кандидата, який був би настільки ж яскравим і новим щодо еліт, як Трамп. Таким свого часу став Барак Обама.
Наскільки гострою у США залишається історична травма рабства та сеґреґації?
– Одна з травм, що визначають суть суспільства. Фактор ідентичності для багатьох афроамериканців. Попри те, що багато чорношкірих досягли успіхів у кар'єрі, бізнесі, спорті, але як суспільна група перебувають значно нижче. Їх більше серед маргінальних груп. Поміж них вища злочинність. Афроамериканській громаді не вдалося остаточно подолати наслідки рабства, яке скасували понад 150 років тому.
Протести в Америці в Україні порівнюють із початком Революції гідності. Чи бачите спільні та відмінні риси?
– Спільною є реакція суспільства на прояви несправедливості, яку громадяни не готові толерувати. У нашому випадку спочатку була відмова від європейського вектора, а останньою краплею стало побиття дітей-студентів. У США – невмотивоване насильство і смерть громадянина, який не чинив опору.
В обох випадках була передісторія, яка призвела до вибуху. У нас протести попередніх місяців, узурпація влади режимом Януковича, посадки політичних конкурентів, свавілля поліції у Врадіївці на Миколаївщині. Події накопичувалися, як снігова куля, роздратування в суспільстві зростало і не знаходило виходу. В американців теж збиралося відчуття несправедливості, яке наклалося на стрес через пандемію, карантин.
Відмінності – дистанція до радикальної дії. В США вона значно коротша, ніж в Україні сім років тому. Навіть під час найгостріших подій у Києві не нищили крамниць чи приватних авто. Радикали у Сполучених Штатах виявилися здатними нав'язати свій стиль широким верствам. Украли протест у поміркованих громадян, які вимагали справедливості.
Найближчі пів року Америка займатиметься своїми справами. Чи є ризик, що Росія спробує зіграти на зайнятості провідної країни Заходу та спробує скасувати санкції чи провести наступи на Донбасі?
– Путінська Росія завжди користуватиметься слабкістю демократичних країн, щоб нав'язати порядок денний. Америка – скалка в зовнішньополітичному тілі Кремля. У Вашингтоні Москва бачить причину всіх невдач. Тому пробує все, щоб посварити чи ослабити США, Євросоюз, НАТО, розколоти союзників, зіграти на внутрішній слабкості, суперечностях.
У Росії немає далекосяжної могутності. Не можуть щось самі організувати, щоб серйозно нашкодити провідним країнам Заходу. Зіграти на готовому, допомогти сторонам, що ворогують, поглибити протистояння, долити олії у вогонь – так. Наприклад, через маніпуляції в соцмережах, куплених лобістів, медіакампанії чи корисних ідіотів.
Білий дім заявив, що планує запросити Росію на наступний саміт "Великої сімки", який може відбутися восени.
– Трамп хоче використати Москву для протистояння з Пекіном. Тож готовий на компроміси. Та його наміри домовитися з Путіним розходяться з дійсністю – на заваді Конгрес. Малоймовірно, що вдасться втілити заяву. Проти виступили інші учасники – Британія та Канада.
Як охарактеризуєте зовнішню політику США за правління Дональда Трампа?
– Заявив про себе у президентській кампанії 2016 року як неоізоляціоніст. Виступає за зменшення глобальної ролі Америки через втому країни на посту світового жандарма демократії. Намагається виконати обіцянку. Зокрема, в політиці щодо найближчих союзників серед країн Західної Європи. Вимагає від них, щоб підхопили в Америки хоча б частину фінансових витрат за безпеку. Головним чином, німці та французи. За діями президента – настрої американського суспільства.
1 
1
Коментарі