Головне завдання України та світу – домогтися звільнення захисників Маріуполя

У Росії розмірковують над зривом обміну

Маріуполь став постійним нагадуванням: чим же насправді є той самий "русский мир". Одне діло постійно описувати чесноти такої собі антизахідної цивілізації, торочити про балет, Пушкіна з Достоєвським та скрєпоносні сімейні цінності, а зовсім інше – скидати бомби на породіль, убивати тих самих російськомовних мирних жителів і безсоромно насолоджуватися знищенням колись квітучого міста у прямих ефірах, як це робила Скабеєва. Та неприкрита насолода, з якою росіяни хизуються спричиненими ними руйнаціями та смертями, не залишає жодних ілюзій щодо їхніх планів на всю Україну.

 

Маріуполь був заблокований російськими військами ще 1 березня. З того часу все, що відбувалося в місті, можна охарактеризувати як пекло, терор, показову розправу. Представники полку Нацгвардії "Азов", морські піхотинці, прикордонники та поліцейські, обороняючи місто, прийняли на себе чи не найпотужніший удар російських елітних військ. Завдяки їхнім зусиллям було знищено ті підрозділи, які росіяни планували кинути на оточення українських сил у зоні ООС та просування вглиб країни. З кінця квітня захисники Маріуполя перемістилися на завод "Азовсталь" і ще майже місяць тримали оборону.

19 травня заступник командира полку "Азов" Святослав Паламар на позивний "Калина" повідомив, що керівництво підрозділів і він сам залишаються на території комбінату "Азовсталь". "Триває певна операція, деталей якої я не оголошуватиму. Дякуємо всьому світу, дякуємо Україні. Побачимося", – сказав він. До того, 17 травня, ЗМІ повідомляли, що із заводу "Азовсталь" виїхало щонайменше сім автобусів з українськими бійцями, які супроводжували російські окупанти. 256 захисників включно з 51 пораненим вивезли в колонію в окуповану Оленівку. Загалом, за різними підрахунками, територію заводу залишило близько тисячі військових. Усі вони перебувають на нині окупованих територіях. Повідомляють, що їх домовлено обміняти на російських полонених. Притому офіційні українські спікери всіляко уникають називати те, що відбувається, здаванням у полон. Чим продиктована така обережність, нескладно здогадатися. Доки є надія, що Росія виконає домовленості, Україна буде обережна у висловлюваннях і діях.

У російській пресі українських військовослужбовців уперто продовжують називати бойовиками й терористами, покладаючи на них провину в знищенні міста. Таким чином російська влада натякає, що на азовців не розповсюджується дія міжнародних конвенцій, які прямо забороняють судити військових за ведення ними бойових дій у складі регулярної армії. Статус військовополоненого дає певні переваги порівняно з ув'язненням цивільного, який брав участь у бойових діях. Згадаємо, як Україна наполягала на тому, що захоп­лені в Керченській протоці моряки є саме військовополоненими. Це дало змогу застосувати під час їх звільнення й обміну міжнародні механізми.

 

Як розвиватимуться події щодо захисників ­Маріуполя, поки що сказати важко. На те, що в Росії розмірковують над зривом обміну, вказує і той факт, що тему захоплення азовців продовжують нагнітати. Так у російській Держдумі поговорили про прийняття законопроєкту, який прямо забороняє обмін військових "Азова". В окупованому Криму відкрили фотовиставку. Численні світлини знищених житлових будинків, розбомблених об'єктів інфраструктури так і підписані: "Будинок, на який бойовики "Азова" скинули бомбу". Рівень ненависті до полку "Азов", який продовжують нагнітати серед російського обивателя, піднятий на таку висоту, що тепер майже неможливо буде пояснити, чого це раптом Росія віддала їх Україні без суду та розправи. Навіщо закликати з усіх телебожевілень до повернення смертної кари в контексті "Азова", якщо збираєшся їх обміняти?

Перетворивши Маріуполь на місто-мученик, місто-докір, місто, що є суцільним доказом тотального російського воєнного злочину, росіяни вигадали собі виправдання: в усьому винен "Азов". Згадаємо, як авіабомбардування Маріупольського драмтеатру, в якому перебували жінки й діти, російські військові пояснювали тим, що там нібито переховувалися азовці. Сьогодні головне завдання України та світу – домогтися звільнення захисників Маріуполя. Попри явну гру, що її розпочав навколо обміну Кремль. Основне ж завдання Росії – використати ситуацію на деморалізацію супротивника, тобто нас. А ще представити ситуацію як перемогу й укріпити таким чином віру у вождя. Тому історія оборони Маріуполя ще не закінчена – доки всі його захисники не опиняться в безпеці.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×