— Стратегічної помилки припустилися на рівні Міноборони і Генштабу. І не лише в питанні Іловайська, — вважає 33-річний луганський журналіст Валентин Торба. — Кампанія з проведення АТО в період із липня по серпень була провальна. Звинувачення окремих батальйонів — ніщо інше, як перекидання відповідальності. Дивна заява Генпрокуратури про "п'яний батальйон" засвідчує неспроможність глави держави навести лад у своїй команді.
Під Іловайськом повторився "луганський сценарій"?
— Так. Під Луганськом бачили розпорошування сил — замість їх концентрації. Російські групи лупили по наших із "Градів", а ті не могли стріляти у відповідь. Адже в місті перебували мирні жителі.
Яких тактичних прорахунків припустилося командування?
— Два тижні казали, що Іловайськ — стратегічне місто. Перефокусували сюди сили з інших, не менш важливих стратегічних об'єктів. Потім засунули людей у котел і занапастили. Знали, що російські війська атакуватимуть. Проігнорували. А тепер казки народу розповідають про комбата-дезертира.
Гепрокуратура мала б не локальних винуватців шукати, а стратегічних. Встановити нарешті, хто серед вищого керівництва країни так відчайдушно "зливає" українську армію. При цьому під прицілом пасіонарні групи. Знищують найактивніших — добровольчі батальйони. Саме там служать кращі патріоти-бійці.
Все-таки юридично "прикарпатців" можна вважати дезертирами.
— Локальні прорахунки були й будуть. Без цього — ніяк. Особливо, коли тебе в самісіньке пекло кидають. Але достеменних свідчень вини батальйону "Прикарпаття" немає.
Хто має з'ясувати істинну картину тих подій?
— Президент. Це його обов'язок — карати винуватців. Хто не помічав російських танків під Луганськом? Колишній глава Міноборони Михайло Коваль викрикував: "Покажіть мені російський танк, і я його знищу". Що, волонтери мусили приволокти танк йому у Київ? Президент повинен знайти в собі силу волі визнати, що припустився стратегічних помилок. Інакше це йому відгукнеться. Кров так просто не пробачають. Люди втратили життя, рідних, долі свої поламали. Невже вищі чини думають, що хтось повірить у те, що від комбата залежить більше, ніж від міністра оборони чи начальника Генштабу? Гендлювати людськими смертями не вийде.
3 
1
Коментарі